Цей рік виявився багатим на знакові події для майстрів лялькарства Полтавщини. Ще на його початку в Полтаві реалізували культурно-мистецький проєкт «Народна іграшка Полтавщини. Історія. Мистецька традиція. Сучасність», у лютому відбулася виставка творів майстрів — носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини «Традиція вузлової ляльки Полтавщини: в обіймах бабусиних традицій» та виставка вузлових ляльок Віри Черняк «Мотай! Асоціації…». У травні творці народної дитячої забавки об’єдналися на виставці в обласному академічному театрі ляльок.

Ці проєкти ініціював Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи Полтавської обласної ради. А поштовхом до активної популяризації цього виду мистецтва стало те, що елемент «Традиція вузлової ляльки Полтавщини» відповідним наказом департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації внесли до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Це підсумок об’єднання спільноти «Традиція вузлової ляльки Полтавщини» та кількох років творчої, дослідницької, освітньої, виставкової та видавничої роботи великої кількості людей.

Красива особливою красою

Талановиті майстри Полтавщини тисячоліттями творять дива, прославляючи рідний край. Килимарство, вишивка, гончарство, художнє різьблення, народна картина нашого краю відомі у всьому світі. Ще один вид народного мистецтва, від якого віє домашнім затишком і який промовляє до кожного серця, — виготовлення народної іграшки вузлової ляльки. Зроблена зі шматочків тканини, ниток, прядива, травинок — тих матеріалів, що завжди під рукою, народна лялька красива особливою красою.

Розповідаючи, з чого починається робота над забавкою, майстри описують, як робити голівку та вбрання. А насправді шлях до неї починається «з тієї весни, як посіє дівчина коноплі, а потім збирає, мочить, тріпає, снує, пряде, тче полотно, білить, а потім вишиває на ньому візерунки-обереги; шиє сорочку. І йде життя, де перемішано радість та смуток, зноситься сорочка на шматину, а дівчина, яка дбала про своє придане, стане бабусею, сяде онучкам забавку зі старого полотна робити і розповість-проспіває приповідки та пісні свого життя та рідного краю». Так із шматочка вишивки під колискову з лагідним серцем та добрими бабусиними руками народжується традиційна вузлова лялька.

У науковій етнографічній літературі інформації про народну ляльку Полтавщини небагато. Знаходимо лише побіжні відомості про лялькарство на її території. Дослідник минувшини народознавець Василь Милорадович (1846—1911) 1899 року описував використання вузлових ляльок у магічних діях жителів села Литвяки Лубенського повіту. Збереглися малюнки збирача Олександра Авдєєва вузлових ляльок Полтавської губернії початку XХ століття. На його акварелях зображено ляльки із Кременчуцького і Пирятинського районів. На них яскраве світле вбрання і хрести з ниток червоного, помаранчевого, рожевого кольорів з мінімальним додаванням чорної нитки.

На етнографічній виставці під час XII Археологічного з’їзду в Харкові було представлено колекцію іграшок, зокрема ляльок, яку зібрали Михайло Русов та ентузіасти — дослідники народної культури в Полтавській губернії.

Іграшкарство розвивається

У 2015—2018 роках Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи організував кілька персональних виставок майстрів вузлової ляльки Полтавщини і видав каталоги їхніх творів. А 2019-го спільно з Полтавським літературно-меморіальним музеєм В.Г. Короленка та Полтавським академічним обласним театром ляльок реалізували дві колективні виставки «Лялькове коло» та «Ляльковий світ Полтавщини», на яких продемонстрували традиційні для Полтавщини вузлові ляльки. У цих заходах взяли участь 28 майстрів-лялькарів.

Ті виставки мали неабиякий розголос. Тоді й зародилася ідея широко представити все різноманіття традиційного іграшкарства Полтавщини, яка втілилася у культурно-мистецький проєкт «Народна іграшка Полтавщини. Історія. Мистецька традиція. Сучасність». Він об’єднав 60 майстрів, які надали традиційні іграшки, що представляють різні види народного мистецтва: різьблення, плетіння із природних матеріалів, витинання з паперу, лялькарство, гончарство, валяння з вовни, декоративний розпис тощо.

Завданням проєкту було представити вузлову ляльку не лише як мистецький, а як соціальний феномен. Візуальний ряд творчих робіт доповнили світлини бабусь, які навчали майстрів мистецтва лялькарства, їхні особисті речі, що ілюстрували, унаочнювали безперервність традиції вузлової ляльки на Полтавщині.

Ознакою майбутнього життя цього виду мистецтва стало представлення на виставці творчих робіт учнів Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв в Опішному» імені Василя Кричевського, студентів Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, вихованців зразкового художнього колективу гуртка «Творча майстерня «Струмочок» Зіньківського будинку дитячої та юнацької творчості. У межах проєкту відбувалися виставка, видання каталогу виставки, творчі зустрічі та майстер-класи, що проходили в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського і обласному центрі народної творчості та культурно-освітньої роботи.

Найрізноманітніше на виставці було представлено вузлову ляльку Полтавщини. Цей вид іграшкарства відроджується й розвивається. Із кінця XX століття над дослідженням народної іграшки та створенням власних творчих ляльок працює кандидат педагогічних наук Тетяна Саєнко. У 2000-х активну творчу діяльність на цій ниві розпочали Наталія Дігтяр і авторка цих рядків. Виготовляємо самобутні вузлові ляльки, вбрані у традиційні полтавські строї, й ляльки-образи, що втілюють наші філософські уявлення. Досліджуємо традиції іграшкарства на Полтавщині, психолого-педагогічну роль іграшки й зокрема ляльки у виховному процесі. Натхненно й плідно у цьому виді мистецтва працюють самобутні молоді майстрині Віра Черняк, Яна Рябенко, Яна Ісаєнко, Олександра Свиридюк. Вони знайшли унікальний авторський стиль і власний творчий шлях.

Народна — означає безпечна

Ще одна полтавська майстриня Лариса Тихонова вдало займається відразу двома видами народного мистецтва: гончарством та виготовленням вузлової ляльки. Володіння різними за походженням та художніми властивостями матеріалами дає змогу їй створювати вишукані, теплі за емоційними відчуттями ляльки.

Особливо відзначу майстринь, які, спираючись на народні традиції, технології й естетику, розробили власні авторські техніки виготовлення ляльок. Художниця-килимарка Наталія Дмитренко, використовуючи традиційні прийоми ткацтва, розробила іграшкові мініатюри в килимарській техніці. Професійний художник Євген Пілюгін розробив авторську текстильну техніку, з допомогою якої виготовляє казкових звірів. Алла Тимошенко — авторка текстильних скульптур у стилістиці українського бароко. Полтавка Валентина Омельченко створює характерні лялькові образи із глини і тканин, виконуючи самостійно весь технологічний процес від заготовки глини та виготовлення скульптури до вдягненої в оздоблене вишуканою вишивкою вбрання ляльки.

Плетіння із природних матеріалів іграшок та ляльок обрали для творчого самовираження Олена Опанасюк, Валентина Ялосовецька, Тамара Пилипенко, Людмила Гавриленко, Павло і Катерина Даниленки, Наталія Дмитренко, Олександра Герасимова. Теплі золотаві й зеленкуваті відтінки кольору сіна, соломки, рогозу, листя кукурудзи, джгута дають змогу виготовити осяяні сонцем легкі та приємні на дотик дитячі забавки.

У сучасному світі гостро стоїть питання екологічного життя. Людство поступово звертає увагу на безпечність речей, що його оточують. На жаль, нині велика кількість псевдонародних ляльок. Виробники, щоб надати привабливості, заради швидкого виробництва та реалізації використовують штучні матеріали, пластик, а елементи ляльки з’єднують клеєм. Так порушується внутрішня будова ляльки, спотворюється традиційна технологія, що спричиняє втрату унікальної культурної практики.

Тому важливі виставкові проєкти, на яких презентують традиційні дитячі іграшки, що їх створюють майстри Полтавщини з натуральних безпечних матеріалів. Вони передають тепло рук і душі майстра, його позитивну творчу емоцію, демонструють спадковість традиції, актуальність і зацікавлення народною іграшкою.

Наталія СВИРИДЮК,
завідувачка відділу обласного Центру народної творчості
та культурно-освітньої роботи,
заслужений майстер народної творчості України,
для «Урядового кур’єра»