Епоха лікаря з фонендоскопом і похідною аптечкою завершується. І що раніше це збагнемо, то більше в нас шансів реформуватися. Нині всякий, хто хоче здобути знання (за умови, що володіє відповідними методологічними підходами), може це зробити завдяки інтернету в обсязі значно більшому, ніж передбачено програмою. Якщо ж людина правильно розуміє предмет вивчення, то матиме переваги перед тим, хто навчається за класичними методами.

Тепер хіба ледачий не обговорює питання ефективності онлайн-навчання. Незалежно від того, це викладачі, студенти чи їхні батьки, завжди є дві діаметрально протилежні точки зору: когось воно влаштовує, а когось ні. Отже, річ не у системі навчання, а в умінні його сприйняти й адаптуватися. Проблема, як завжди, в людині.

На першому місці — бажання

Є й інший бік питання. Ця форма навчання з’явилася через певні обставини, і як усе нове, витісняє й витіснятиме старе і тих, хто за нього тримається. Сподівання, що все повернеться на круги свої, на мою думку, марні. Звісно, багато що з минулого буде збережено й адаптовано до нових вимог, але так, як колись, уже не буде. Тому розумно не чіплятися за старе, а думати, як краще узгодити все прогресивне, що має минуле, з новим. Так було завжди і в усьому.

З огляду на це на кафедрі гігієни та екології Тернопільського національного медичного університету імені І. Горбачевського стали впроваджувати у практику навчання деякі нові методологічні підходи, які дають змогу проводити повноцінно заняття за нових умов — в онлайн-режимі. Насамперед максимально наповнили матеріали підготовки до занять, що є в базі Moodle, відеоматеріалами й графічним контентом (українськомовним та англомовним). Для українських студентів надали доступ до англомовних матеріалів, які мають високий рівень інформативності.

Для ефективного проведення практичних занять, коли необхідно засвоїти навички інструментальних методів досліджень, працівники кафедри створили 26 відеофільмів (13 українською і стільки само англійською), в яких продемонстрували засади роботи того чи іншого приладу, а також його практичне застосування за різних обставин. Ці фільми є в методичних матеріалах до заняття у вигляді посилання. Відкривши це посилання, студенти переглядають відео під час підготовки до заняття. Надалі задля оцінки якості засвоєння матеріалу на занятті проводять опитування студентів із цього відеофільму.

Розширюємо використання програм

Ще одне зручне рішення для проведення дистанційного навчання — віртуальні програми, на яких студенти напрацьовують алгоритми проведення практичної частини лабораторної роботи. Оскільки програми було створено на платформі Java script, вони потребують Adobe Flash Player, якого не підтримують браузери Microsoft. Тому студенти не можуть їх відкрити у системі Moodle. Цю проблему розв’язали так. Викладачі кафедри встановили на власні комп’ютери віртуальні програми й під час проведення практичного заняття в потрібний момент запускають їх. Через програму Microsoft Teams надають студентам доступ до власного екрана. Ставлячи студентові запитання з виконання у віртуальній програмі алгоритму завдання, демонструють результат відповіді у програмі — правильне чи неправильне рішення прийняв студент.

Можливий складніший варіант роботи студентів з віртуальними програмами. У Microsoft Teams можна надавати студентові змогу виконувати дії на вашому моніторі. Щось подібне, але ще в ширшому масштабі, робить програма TeamViewer, безкоштовна в інтернеті. З її допомогою можна надати необмежений доступ до студентського контенту, але, на мій погляд, це може бути небезпечним.

Щоб зобразити схематично якусь думку, проілюструвати графічно, використовуємо програмне забезпечення будь-якої операційної системи, зокрема Windows 10. Зручні для цього програми Paint і 3D Paint. Можна передавати управління програмами іншим особами — викладачам і студентам, що робить навчальний процес активнішим і продуктивнішим.

Важливо бачити одне одного

Зі студентами 6 курсу (це стосується й інших шестигодинних занять) наприкінці занять проводимо своєрідні реферативні конференції, де один чи два студенти із заданої теми ознайомлюють із власним рефератом, який супроводжують відповідною презентацією, відеоматеріалами тощо. Наприкінці студент, аналізуючи поданий матеріал, доходить власних висновків з проблеми. Решта студентів обговорюють реферат. Протягом циклу кожен з них готує реферат з тієї чи іншої теми. Унаслідок цих та інших рішень заняття не лише не втратили якості, а в деяких аспектах стали насиченішими, інформативнішими та цікавішими.

Часто можна почути нарікання, що дистанційне навчання погіршило рівень підготовки і не лише у вищій, а й у загальноосвітній школі. Одначе маємо зрозуміти, що винна не форма навчання, а ставлення до неї. І якщо заняття проводять так, що студенти у кращому разі сидять у кав’ярні з мобільними телефонами та краєм вуха слухають викладача, то проблема не в цифрових технологіях. На мій погляд, увімкнене відео — важливий чинник якісного проведення заняття. Посилання на те, що у студента проблеми з інтернетом або немає належного пристрою для проведення навчання в онлайн-режимі, — не серйозний аргумент. Так можна сказати, що немає коштів на навчання, одяг, харчування, проживання. Є сувора дійсність, продиктована часом та обставинами, і на неї мають зважати всі.

Звісно, все це не шаблоном, і для кожної конкретної дисципліни організація онлайн-навчання матиме особливості. Запропоноване нашою кафедрою підходить для теоретичних дисциплін. У деяких ситуаціях це можна використати в навчальних програмах і на клінічних кафедрах.

Навчання за допомогою віртуальних програм та набуття навичок у симуляційних центрах спричиняє критику скептично налаштованих опонентів. І вони певною мірою мають рацію. Звісно, фантоми та інші пристрої для симуляційного навчання не відображають або погано відображають реальну ситуацію із хворим. Але це тимчасове явище. Рік у рік вони ставатимуть досконалішими. Настане час, коли вони будуть навіть ефективнішими навчальними засобами, ніж хворий. «А коли це буде?» — скаже скептик. Дорогу подолає той, хто йде. Той, який тупцює на місці, незалежно від затрачених зусиль, там і залишиться. Тож у дорогу, панове!

Микола КАШУБА,
завідувач кафедри загальної гігієни та екології
Тернопільського національногомедичного університету ім. І. Горбачевського,
професор,
для «Урядового кур’єра»