Заслужений академічний Закарпатський народний хор із 2014 року в День Незалежності зустрічає схід сонця молитвою за Україну. Тоді на берегах Ужа збираються сотні прихильників. Цього року не зрадили традиції. Це свідчення патріотичної позиції, бажання доносити до земляків-закарпатців, усіх шанувальників в Україні й за кордоном правду про рідну країну.
Кореспондент «УК» зустрівся з директоркою і художньою керівницею, головною диригенткою цього професійного колективу Наталією ПЕТІЙ-ПОТАПЧУК.
«До Дня Незалежності ми підготували окрему програму, — розповідала пані Наталія. — Виконували Державний гімн, патріотичні пісні, духовні твори. А вже через день поїхали в Хорватію, щоб продовжити місію — співати про Україну, поширювати у світі знання про неї.
— Того ранку в західних регіонах України було оголошено повітряну тривогу.
— Дуже хвилювалися, що ранкова пісенна молитва разом з ужгородцями може не відбутися. Думали над тим, щоб навіть попри повітряну загрозу прийти на площу до велетенського флагштока і самим, без глядачів, проспівати світанкову молитву. Але тривожні очікування не справдилися (тривога розпочалася трохи пізніше), і нам вдалося виконати всю програму. Поряд із пісенними творами читали й поезії: Тараса Шевченка «Розрита могила», вірші нашої співачки Яни Садварій. Дуже приємно, що прийшли в той дуже ранній час, аби підтримати нас своєю екуменічною молитвою, священники багатьох конфесій, представлених на Закарпатті.
— Хор відзняв і кліп, присвячений Незалежності. Він широко розійшовся в соціальних мережах.
— Так, кліп створено за твором «Свята Україна», автори Ігор Білик (музика) і Лариса Бегун (слова). Здавалося б, що кліп не зовсім підходить для хорового виконання. Однак до втілення цього задуму ми підійшли з іншого боку, а саме поєднуючи у відеоматеріалі сучасність із традицією. І це нам вдалося, про що свідчать дуже багато відгуків, поширень в інтернеті. Під час зйомок використали карпатські пейзажі — мальовничі й водночас величні, як сама наша країна. Молодим складом виїздили на гірські перевали, до місць витоків річок тощо. А щоб не віддалятися від сучасності, в одязі вишиванки поєднали із джинсами.
— Під час російсько-української війни хор часто виступає за кордоном.
— Це, так би мовити, місія культурної дипломатії. З нею ще навесні, невдовзі після початку агресії рф проти України, відвідали Австрію, Італію, Німеччину, Словаччину. Побували в містах Грац, Мілан, Мюнхен, Банська Бистриця. Це були не просто концерти, а своєрідне представлення України: дякували тим державам, які підтримали нашу країну під час війни. Нас супроводжували представниці жіночого волонтерського руху: депутат обласної ради Наталія Штефуца, директор кризового центру Олександра Мельничук, переселенки зі сходу України, які постраждали внаслідок бомбардувань.
— Які подальші плани колективу?
— Підготували програму, в якій бере участь жіночий склад і чоловіки, на котрих обмеження щодо виїзду за кордон не поширюється. До пісенних композицій доєднали танці, оркестрове виконання. І надалі братимемо участь у фестивалях, на які нас часто запрошують в Україні й за кордоном.
— Щойно повернулися з одного з них. Розкажіть про це.
— У хорватському місті Липовляни фестивалили на «Липовлянських зустрічах». До речі, вже втретє. Там були міністри хорватського уряду, представник президента. Ми взяли участь у великому богослужінні за Україну. За кожним словом, за діями хорватів відчувалася симпатія до нашої країни, підтримка.
Ще раніше побували на іншому фестивалі в Хорватії — «Джаківські візерунки». На ньому були присутні прем’єр-міністр країни Андрей Пленкович, Посол України Василь Кирилич. У Словаччині брали участь у її найбільшому фестивалі «Яношикові дні».
— Очевидно, після таких поїздок накопичується втома. Як її долаєте?
— Кордони відбирають дуже багато часу і сил. Буває, що чекаємо на перетин і по десять годин. Дуже хочеться, щоб ці процедури були коротшими, але не від нас усе залежить. А долаємо як? Складно. Одразу після повернення з Хорватії артистам було надано кількаденний відпочинок, та не вийшло. Бо керівництво області попрохало виконати гімн Австрії під час офіційної зустрічі з делегацією цієї країни. До речі, у нашому репертуарі вже є гімни більшості країн Євросоюзу.
— Ви керуєте хором упродовж 16 років. За цей час колектив отримав звання академічного. А вже відомо, що, можливо, комунальний заклад культури «Заслужений академічний Закарпатський народний хор» отримає почесне звання національного. За таку пропозицію депутати ВРУ проголосували торік 5 листопада. Поки що це їхнє рішення не втілено в життя, можливо, через війну.
— Хай там як, а ми й надалі нестимемо хорове мистецтво глядачам в Україні й за кордоном і правду про нашу країну. Щоб світ дізнавався про таланти, високий культурний, духовний розвиток нашого народу, його прагнення до свободи.
Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»