Із перших днів повномасштабного вторгнення росіян до захисту України долучилися й освітяни Полтавщини. Про те, який внесок в оборону зробили учні й педколектив Кременчуцького ВПУ №7, «Урядовому кур’єру» розповідає директор цього закладу Микола НЕСЕН.

— Як представники вашого училища долучилися до волонтерського руху?

— Ми створили на базі закладу волонтерський центр, надавали в користування цивільному населенню наше укриття, яке забезпечили всім необхідним для цілодобового перебування в ньому, зокрема медичний та психологічний супровід. Тут можна з відносним комфортом перебувати й узимку. У перші місяці агресії ми там приймали майже 600 осіб. Пізніше тут знаходили прихисток люди з маленькими дітьми, які виїхали з  тимчасово окупованих територій. Переселенців ми забезпечували одягом, взуттям, продуктами харчування, посудом, засобами гігієни, постільною білизною.

Спільно з іншими волонтерськими організаціями ми видали постраждалим від війни та малозахищеним громадянам більш як 10 тисяч продуктових наборів від благодійної організації World Central Kitchen. Зібрали й передали для дітей ВПО певну кількість іграшок, понад 1000 настільних ігор, книжок, самокатів та мініавтомобілів.

Майже пів року на території училища базувалися підрозділи територіальної оборони. Вони тут жили, харчувалися, тренувалися, складали військову присягу. Ми забезпечували захисників одягом, екіпіруванням, технічними засобами (раціями, дальномірами, ноутбуками) тощо.

— Чи надаєте підтримку ЗСУ?

— Так. Багато випускників училища, батьків нинішніх учнів і земляків добровольцями стали на захист України. Підтримка військових підрозділів — для нас одне з найважливіших завдань. Щотижня відправляємо вантажі на фронт в найгарячіші точки. У співпраці з волонтерами та громадськими організаціями доставляємо на передову продукти харчування, медичні та гігієнічні засоби, маскувальні сітки та кікімори, прилади військового призначення, генератори. Придбали й передали чотири позашляховики.

Із перших днів агресії рф, коли місто тільки готувалося до захисту, в училищі на базі виробничих майстерень вже було розгорнуто справжній фронт опору. Учні й майстри виготовляли вироби з металу оборонного призначення. Допомагали в будівництві простих фортифікаційних споруд. Представників закладу залучено до розроблення та виготовлення допоміжних пристроїв, що наближають перемогу та допомагають рятувати життя.

У зварювальній майстерні виготовили сотні протитанкових їжаків, чимало шипованих ланцюгів для колісної техніки, пластин для бронежилетів, скоб для укріплення бліндажів, пристроїв для перетягування техніки. Протягом усього осінньо-зимового періоду команда виготовляла портативні пічки-буржуйки для військових та населення визволених територій.

У токарній та фрезерній майстернях для українських захисників виготовляють насадки, пристрої, механізми, перехідники, комплектуючі для пічок-буржуйок, саперні щупи та багато іншого.

На прохання кременчуцьких винахідників, які створили медичний магніт для вилучення уламків з тіл поранених, найкращі токарі закладу виточують унікальні хірургічні прилади, які вже рятують життя наших поранених бійців у госпіталях у всій країні. Виготовлено їх понад 50 штук, за їхньою допомогою зроблено не один десяток успішних операцій. 

Активно працює на захист держави столярна майстерня. Тут виготовляють таблички «Обережно, міни!», стійки для мішеней, дерев’яні споруди для облаштування позицій, обладнують тимчасові укриття місцями для сидіння.

Допомогли одному з навчальних закладів системи профтехосвіти ліквідувати наслідки ракетного обстрілу, якого вони зазнали. Зокрема придбали необхідні матеріали й відремонтували та засклили 40 вікон у їхніх навчальних аудиторіях.

— У вашому училищі є великий військово-історичний музей. Він працює?

— Музей відіграє важливу роль в системі військово-патріотичного виховання. Уже після повномасштабного вторгнення в ньому відкрили нові експозиції, присвячені подіями нинішньої війни. Їх відвідало понад 3 тисячі осіб. У стінах музею, біля портретів кременчуківців, які віддали життя за Україну, присягають на вірність Батьківщині військовослужбовці Кременчуцької тероборони. Тут проводять заняття сапери, які вчать мирне населення розпізнавати вибухонебезпечні предмети й правил поводження з ними. Такі інструктажі вже пройшли 2,5 тисячі осіб.

— На початку нашої розмови ви сказали, що училище займається благодійництвом.

— Цього року ми створили благодійний фонд «Добрі справи ВПУ №7», який у тісній співпраці з міжнародними фондами здійснив 36 відправлень гуманітарної допомоги населенню прифронтових територій понад 1800 наборів з продуктами та засобами гігієни.

І це ще не повний перелік того, чим ми займаємося, наближаючи нашу перемогу. Пишаюся, що очолюю великий колектив, який став флагманом волонтерського руху Полтавщини.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Микола НЕСЕН. Народився 22 серпня 1960 року в селі Фарбованому Яготинського району Київської області. Закінчив Київське ПТУ №24, Київський індустріально-педагогічний технікум, Полтавський педінститут, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Працював слюсарем-сантехніком Київміськбуду, майстром виробничого навчання, старшим майстром, заступником директора з навчально-виробничої роботи Кременчуцького ВПУ №7. Із 2005 року — директор цього навчального закладу.

Заслужений працівник освіти України. Лауреат Державної премії в галузі освіти. Нагороджений нагрудними знаками «Відмінник освіти України» та «А.С. Макаренко».