Директор Інституту
фізіології  рослин і генетики
Національної  академії наук України 
Володимир МОРГУН

Нові сорти зернових культур та їх значення для збільшення виробництва якісного зерна — цим питанням переймалися учасники науково-практичної конференції «День поля». Її для вітчизняних аграріїв провів Інститут фізіології рослин і генетики у своєму базовому господарстві ПрАТ «Зернопродукт МХП», що на Вінниччині. Це підприємство для показу обрали не випадково. Майже третину площ з-понад 120 тис. га ріллі підприємство засіває пшеницею, збираючи по 63 центнери зерна на круг, а подекуди — і по 100. «90% пшеничного поля засіваємо сортами інституту, і ще не було року, щоб ми програли на пшениці», — зауважив директор ПрАТ «Зернопродукт МХП» Микола Кучер. Тож що лежить в основі хліборобського успіху? Про це розмовляємо з директором Інституту фізіології рослин і генетики НАН України Володимиром Моргуном.

— Володимире Васильовичу, народна мудрість каже, що хліб усьому голова. Ситуація з нестачею продовольства у світі свідчить, що це не просто слова...

— Справді, як прохарчувати популяцію людей, яка у 2050 році сягне 9 мільярдів чоловік? За даними Всесвітнього фонду дикої природи «Жива Планета», людство споживає на 50% більше ресурсів, ніж земля може відтворити. На рівні з водою земля стає одним з найдефіцитніших товарів століття. Частка придатних для обробітку грунтів у світі мала, а площа ріллі на душу населення з кожним роком різко зменшується. Науковці підрахували, що у 2020 р. через глобальне потепління на землі буде голодувати кожен п’ятий. Уже торік у світі голодувало 1 млрд чоловік! Лише Китай імпортує  50 млн т зерна щорічно. А це — валовий збір України у кращі роки. Перехідні запаси зерна різко зменшилися, і в разі глобального неврожаю їх вистачить лише на 70 днів. За даними ООН, ціни на продовольство вже сьогодні досягли історичного максимуму. Ажіотаж щодо родючих земель зростає стрімко. Уряди та спекулянти почали скуповувати мільйони гектарів: ці процеси стали масовими й отримали назву «нової колонізації». Треба визнати, що ера дешевого продовольства закінчується. Україна має скористатися світовим дефіцитом продуктів харчування на користь своєї економіки. Хліб — це наша нафта, і навіть більше. Хліб — це не лише продукт харчування, а й велика політика. Хліб — це національна безпека і стабільність держави.

Біля доброї пшенички походити треба. Фото з редакційного архіву

— Національною програмою «Зерно України» накреслено завдання подвоїти валові збори зерна і до 2015 року довести середньорічні обсяги його виробництва до 80 млн тонн. Чи посильно це?

— Отримання європейських урожаїв в Україні — питання великої державної ваги. Зверну увагу на кілька чинників. Селекціонери готові виконати завдання держави. Сорти української селекції здатні давати європейські врожаї. Генетичний потенціал вітчизняних сортів — 100 і більше центнерів пшениці з гектара. Другою важливою складовою є технології. А вони у нас ще не досконалі. Не вносимо достатньої кількості добрив, засобів захисту рослин, не вистачає матеріальних статків на підтримання дисципліни технології. Технологія — це ноти, а в нас по них мало хто грає. Приміром, чим відрізняється успішний агроном від поганого? Та одним: перший робить усе своєчасно, а другий — так само, але на день пізніше.

На жаль, досі країна збирає низькі і нестабільні врожаї. За моїми підрахунками, генетичний потенціал сортів використовується лише на 38%. Щоб сконцентрувати увагу на потребі збільшення врожайності, ми спільно зі швейцарською фірмою «Сингента» створили клуб «100 центнерів». Це школа передових технологій. Основною ідеєю клубу є узагальнення новітнього світового досвіду задля отримання максимально можливого врожаю у конкретних грунтово-кліматичних умовах. Досвід Європи, а тепер і України засвідчує, що високі врожаї вирощувати рентабельно.

— Сортів пшениці багато, лише ваш інститут щороку вводить в реалізацію кілька нових. Як вибрати ліпший для себе?

— Зростання валових зборів зерна у світі на 60% обумовлено впровадженням нових сортів. Завдяки їхній генетичній енергії забезпечується 10 і більше центнерів зерна з гектара додаткового приросту врожаю.  До підбору  треба ставитися уважно і професійно. Користуватися державним реєстром. Керівникам господарств я раджу не експериментувати на великих посівних площах. Не захоплюватися західноєвропейськими сортами, які не адаптовані до грунтово-кліматичних умов України. Головний їхній недолік — нестабільність урожаю в різні роки.

Треба підбирати сорти залежно від рівня матеріального забезпечення та спеціалізації господарства. За рівнем продуктивності та напрямком використання умовно наші сорти  можна розділити на кілька груп.

Перша — це короткостеблові, високоінтенсивні. За генетичним потенціалом вони найбільш продуктивні і за сприятливих кліматичних умов та інтенсивних технологій здатні формувати врожаї у 100 і більше центнерів. Лідери групи — Смуглянка та Фаворитка, які є національними стандартами. Також  у ній —    Володарка, Золотоколоса та інші. Великі надії покладаємо на нові сорти — Достаток, Солоха, Славна. Наприклад, остання у державному випробуванні забезпечила врожай у 102—107 ц зерна з га. Фактичний продуктивний потенціал сортів цієї групи становить 115—132 ц/га. Їх треба висівати по кращих попередниках і в оптимальні строки. На високому та оптимальному фонах мінерального живлення генетика цих сортів забезпечує отримання рекордних урожаїв. Вони створені для добрих господарів, для високих технологій.

Друга група — середньорослі, універсальні. Вони підходять для екстремальних умов вирощування, в яких переважають за врожайністю високоінтенсивні сорти. Лідером тут є Подолянка — національний стандарт. До цієї групи також належать Богдана, Трипільська, Вінничанка, Добірна, Новокиївська та інші. Їх фактичний потенціал — 100—114 ц/га. Вони забезпечують отримання стабільного врожаю на різних фонах мінерального живлення, невибагливі до умов вирощування, попередників, строків сівби. Це сорти для всіх господарств, для різних рівнів господарювання. У нових сортах Наталка, Сонечко, Переяславка тощо висока якість зерна поєднується з доброю продуктивністю. Борошно з цих сортів варто використовувати для випікання хлібних виробів високої якості.

Зауважу, що на створення нового сорту йде 15 років. Цього року вперше будемо засівати Чигиринку, Лазурну, Почаївку, Хоревицю. Інститут працює з господарствами напряму, що зменшує відстань від дослідних ділянок до поля.

— Ви зазначили, що важливою складовою високих урожаїв також є добрива, захист рослин та інтенсивні технології. Які тут тенденції?

— Тенденція нарощування валових зборів зерна грунтується на принципі інтенсифікації виробництва. Технології високих урожаїв у світі передбачають обов’язкове внесення добрив та активний захист посівів. У США використання добрив зросло уп’ятеро і отримало назву «сухого поливу». У світі відбулося непомірне подорожчання міндобрив. Тому наш інститут розвиває ідею використання рідких добрив для позакореневого листового підживлення. Заслуговує на увагу також технологія глибокого внесення безводного аміаку під посів озимої пшениці. Потрібно повернути на поля гній, припинити спалювати солому, інакше втратимо чорноземи.

Новим чинником, що останніми роками визначає рівень продуктивності, стали глобальні зміни клімату. Озимі посіви зазнають жорсткої осінньої та весняно-літньої посухи. Волога є основним критичним фактором продуктивності. Тому технології вирощування мають бути направлені на її збереження, а селекційні дослідження — на уникнення кліматичних стресів. Посуха — це надовго. Торік факт глобального потепління на землі, викликаний антропогенними чинниками, вже доведений. Треба корінним чином змінювати стратегію: переглянути набір культур, норми висіву, запровадити суперранні сорти посіву, вологозберігаючі технології, створити посухостійкі сорти, щоб адаптувати хліборобство до нових умов. Україна має великі потенційні можливості. Чим швидше почнемо вирощувати високі врожаї, тим багатшою буде наша країна.

Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ УК

Володимир МОРГУН. Народився у 1938 р. у с. Новоселиця, що на Черкащині. Закінчив Знам’янський сільськогосподарський технікум і агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії. Доктор біологічних наук, професор, академік НАН України. Двічі лауреат Державної премії України та лауреат Державної премії СРСР у галузі науки і техніки,  Герой України.

КОМЕНТАР

Головний агроном господарства «Градіна»
(Придністров’я) Іван ГАГАУЗ:

—  Начальник нашого райсільгоспуправління родом з Вінниччини, отже,  ми знаємо можливості сортів української пшениці. В Інституті фізіології рослин і генетики НАН України наше підприємство придбало Золотоколосу, Добірну, Трипільську. Торік перша дала на площі 40 га по 100 центнерів, друга  — 80 ц і то через затяжні дощі під час збирання, а третя, хоча й не вносили добрива, — 68 ц. Тепер приїхали купити ще Золотоколосої і побачити, що є нового. Приглянули два високоінтенсивних сорти. Для виробників дуже важливо бачити сорти на демонстраційних полях. І вибір широкий. Спасибі українським науковцям!