Не встигли ми оговтатися після дворічного карантину внаслідок коронавірусу, як надійшла новина про мавпячу віспу. Можна було б не перейматися — цей вірус мешкає аж в Африці і начебто не покидає свою територію, якби не повідомлення з різних країн Європи, де вже госпіталізовано десятки пацієнтів.
Хворих поки що небагато: десь виявлено 3—5, а подекуди до пів сотні. Статистика свідчить, що кількість недужих збільшується, у деяких країнах вже заговорили про карантинні обмеження, щоб запобігти епідемії.
Для українців це дуже прикра ситуація, адже мільйони людей, рятуючись від війни, знайшли прихисток у європейських країнах. Ми ще не забули ті проблеми і обмеження, які виникли через коронавірус. Невже ситуація може повторитися?
Про це я розпитувала директора Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України професора Вікторію ЗАДОРОЖНУ. Звісно, розмова вийшла за межі однієї теми, адже маємо багато інших викликів, пов’язаних із епідситуацією та інфекційними захворюваннями, які виникають під час війни.
— Вікторіє Іванівно, мавпячий вірус — це новачок чи давній знайомий вірусологів, епідеміологів та лікарів? Його вже досліджували чи ніхто ще не знає, чого від нього слід чекати?
— Можна сказати, старий, але такий, що набуває нових властивостей. Цей вірус відкрито 1958 року, його виявили у мавп, яких завезли тоді в Європу. Перший випадок інфікування людей було зареєстровано 1970 року.
Раніше спалахи траплялися переважно у Центральній та Західній Африці, але значного поширення не набули. Хворих, які зафіксували за межами Африки, були здебільшого приїжджими. Аж до 2003 року, коли стався спалах у США. Тоді його спричинили гризуни, яких називають «луговими собачками», захворіли саме ті люди, які їх доглядали. Спалах був поширеним, проте передачі вірусу мавпячої віспи від людини до людини не відбувалося.
Науці відомо два генетичні варіанти цього вірусу: західноафриканський і центральноафриканський. Західний — за даними, які тоді було задокументовано, спричиняв летальність 3,6%. А центральноафриканський — 9%. Той вірус, який почав циркулювати в Європі, західноафриканський, він менш агресивний, ніж його родич.
— Гризунам знову вдалося замаскуватися — розносять вірус вони, а провина падає на мавп.
— Справді, саме гризуни — головний резервуар вірусу. Мавпи заражаються від гризунів, а потім вірус циркулює серед них, звідси й походить назва хвороби.
Однак нинішній процес дуже відрізняється від того, що ми спостерігали раніше, — вірус уже поширюється серед людей. За даними ВООЗ, було реєстровано понад 750 хворих у різних країнах, і не лише у Європі, а й на інших континентах — в Австралії та Північній Америці. Зазначають, що найчастіше інфікування відбувається статевим шляхом, цей вірус виявляють у чоловіків, які мають одностатеві контакти.
Характерний вияв мавпячої віспи — висип, який призводить до мікротравм на шкірі та слизових оболонках. У разі тісних контактів в організм потрапляє велика доза вірусу, ймовірно, на даному етапі для нього це найлегший шлях передачі.
Як він далі буде поводитися, ніхто не може сказати, маємо надто мало інформації, щоб робити якісь висновки і прогнози.
— Всезнайки з інтернету запевняють, що мавпяча віспа має багато спільного зі СНІДом.
— Тільки те, що вона теж передається статевим шляхом. А як буде далі, коли відбудеться повна адаптація вірусу до людського організму, який шлях він обере, не відомо. Зараз можна сказати лише те, що мавпяча віспа дуже схожа на натуральну віспу, інфекцію, яку було ліквідовано багато років тому. Але перебіг мавпячої набагато легший, механізм передачі крапельний і контактний.
— Коронавірус був дуже підступним — маскувався під різні захворювання, неможливо було зрозуміти, хто його носій. Натуральну віспу розпізнавали швидше, адже вона мала специфічні вияви. А які симптоми, крім висипу, характерні для мавпячої?
— Інкубаційний період триває від п’яти до 21 дня. Висипання у хворого можуть з’явитися на третій — п’ятий день. Хто був у контакті з ним до появи пухирців, теж потрапляє в зону ризику. Серед симптомів — різкий головний біль, лихоманка, температура піднімається до 38,5 градуса і вище. Хворі скаржаться на біль у спині та м’язах, мають відчуття великої втоми.
— Натуральна віспа залишала по собі неприємні сліди — шрами на шкірі. Мавпяча теж?
— Ще важко судити, все залежить від того, якими будуть висипання — дуже вираженими чи незначними. Якісь сліди залишаться, бо процес триває довго — шкірочки після висипу відпадають через три тижні. Це і є той період, на який ізолюють хворих.
— Для захисту від вірусного захворювання рекомендують робити щеплення. Якщо мавпячий вірус поширюватиметься, чи зможуть допомогти вакцини, які колись використовували для щеплень проти натуральної віспи?
— Науковці багато років вивчають і порівнюють властивості обох вірусів. Для боротьби з мавпячим вірусом створено нову вакцину, триває робота над випуском ліків.
У США нова вакцина з’явилася, здається, 2018-го. А цього року вже почали виготовляти і специфічні ліки проти мавпячої віспи. Вони поки що не для масового застосування, робота триває. Дуже сподіваюся, що спалах не пошириться аж так, щоб цю вакцину довелося застосовувати масово.
Щоб запобігти епідемії, потрібен постійний моніторинг за вірусом. Необхідно вивчати, як він поводиться, яких змін зазнає. За даними наукової літератури, вакцинація проти натуральної віспи була ефективною майже на 85%. У нашій країні останні щеплення було проведено ще 1980 року. Отже, покоління, молодші за 42 років, не мають захисту від натуральної віспи.
— Люди, які часто контактують із дикими тваринами, наражають себе на небезпеку. І не лише себе. Мавпячий вірус не перший у списку.
— Що більше людина втручається у природу, використовує диких тварин, як наче вони домашні, то більше ризиків з’являється. Серед тварин поширені так звані зоонозні інфекції, дуже небезпечні для людей. Скажімо, з вірусом Ебола фахівці познайомилися 1976 року. Тривалий час він дрімав. Значного поширення не було аж до 2014-го, коли в Африці трапився спалах, внаслідок якого було багато летальних випадків, і подолати його було досить складно.
— Це схоже на помсту природи за те, що людина переступила межу.
— Можливо. На початку травня, ще до спалаху мавпячої віспи, було оприлюднено есе у формі звернення науковців до політиків. Воно з’явилося в журналі Nature і, як виявилося, дуже вчасно. У ньому йдеться про те, що спалахи та пандемії не приходять нізвідки. Щоб у майбутньому протистояти і запобігати різноманітним біонебезпекам, пандеміям тощо, необхідно вже нині звернути увагу на ті ринки, де торгують дикими тваринами, заборонити вивезення диких тварин із тих територій, де вони мешкають. Не можна так агресивно втручатися у світ дикої природи, потрібно тримати дистанцію.
— Війна, як свідчить історія, спричиняє епідемії. Оскільки неможливо робити планові щеплення, у зоні ризику опиняються діти. Яка в нас ситуація з поліомієлітом, дифтерією, кіром?
— На жаль, підстав для оптимізму небагато. Але є можливості виправити ситуацію на краще. Спалах поліомієліту, який трапився ще до війни, у жовтні 2021-го, так і не було локалізовано. Не вдалося тоді провести масову вакцинацію, яку потрібно робити у таких ситуація. Її перенесли на лютий 2022 року. А 24 лютого, як ми всі пам’ятаємо, загарбники розгорнули криваву війну в Україні.
Перші два місяці були дуже трагічними, важкими для всіх, а особливо для дітей. Нині ситуація у багатьох містах і селах стабілізувалася, люди повертаються до мирного життя. Хочу звернутися до батьків, щоб вони знайшли можливість і з’ясували, коли і які щеплення отримували їхні діти. І записалися до сімейних лікарів, щоб провести планові вакцинації відповідно до календаря щеплень.
На що слід звернути особливу увагу? На кір, дифтерію. На жаль, тут рівень вакцинації зовсім не такий, як хотілося б. Нагадаю, що наприкінці 2019-го в нас були спалахи дифтерії, і велика дяка нашим лікарям-інфекціоністам, які зуміли їх локалізувати і запобігти її поширенню. До того була епідемія дифтерії у 1990-ті, побороти її було надзвичайно складно. Треба зробити все, щоб це повторилося.
— Вікторіє Іванівно, ми вже звільнилися від коронавірусу чи це лише здається? У країнах ЄС офіційно скасували обмеження, почався звичайний, вільний від масок сезон канікул і відпусток.
— На жаль, у нас хворі ще є, хворих на ковід госпіталізують, якщо це необхідно. Але зниження захворюваності відбувається досить стрімко, як і в інших країнах. Вірогідно, ковід перейде в категорію сезонних захворювань.
— Улітку спека, тож велика загроза поширення багатьох інфекцій. Особливо в тих населених пунктах, де відбувалися бої, зруйновано водопостачання та інші системи життєзабезпечення. Захоронення відбувалися з порушенням усіх санітарних норм, ще не всі завали розібрано. На що повинні звертати увагу місцеві жителі, про що зобов’язана потурбуватися місцева влада, щоб запобігти епідеміям?
— Учора ми пів дня обговорювали всі ці питання. Коли відбувається таке страшне руйнування інфраструктури населених пунктів, міграція, скупчення людей, які їдуть, потім повертаються, — все це великі ризики. Адже за таких умов дуже швидко поширюються інфекційні захворювання, можуть виникати великі спалахи. У тих областях, де вороги розбомбили соціальну структуру, житлові будинки і системи життєзабезпечення, через забруднену питну воду можуть виникнути спалахи холери, гепатиту А, шигельозу, ротавірусних, кишкових та інших інфекцій.
За таких обставин люди повинні взяти за правило: обов’язково кип’ятити воду, ретельно мити руки з милом, особливо дітям, старанно мити полуниці, черешні, інші фрукти, які дарує літо, а якщо можливо, то ще й ополіскувати кип’яченою водою. Це допоможе кожній родині уникнути багатьох проблем зі здоров’ям, і головне — захистити малюків, які дуже вразливі до таких інфекцій.
Дорослим, особливо тим, хто захищає нашу країну від ворогів у боях, проводить розмінування чи рятувальні роботи, загрожують інфекції, від яких не рятує миття рук. Слід звернути увагу на такі хвороби, як туляремія і лептоспіроз. Нині сезон активності кліщів, які переносять бореліоз. Початок цього захворювання може бути гострим: висока температура, лихоманка, біль у м’язах, збільшення лімфатичних вузлів. У разі таких захворювань потрібна медична допомога, адже ускладнення бувають дуже важкими.
Ще одна загроза, про яку давно не було чути, — сибірка. Під час обстрілів руйнуються скотомогильники та інші об’єкти, разом із землею у повітря злітають збудники сибірки та інших небезпечних хвороб, які розносить вітер. Люди, які доглядають посіви, випасають худобу чи проводять земляні роботи, опиняються в зоні ризику.
Є загрози і для свійських тварин. Корови не отримали щеплення проти бруцельозу, собаки та кішки не захищені від сказу. У мирний час лісники розкидали для диких тварин їжу з вакциною проти сказу, але війна завадила це зробити. Тому хвороба від диких тварин може перейти і до свійських, якщо вони не були вакциновані.
— Чия це сфера відповідальності? Які служби і відомства повинні цим займатися і контролювати ситуацію?
— Це покладено на Держпродспоживслужбу і Центр громадського здоров’я МОЗ.
— До всіх загроз, спричинених війною, ще додалася і мавпяча віспа. У європейських країнах кількість хворих поволі збільшується, отже й Україна повинна готуватися. Чи знає держава про цю нову напасть?
— Держава про це знає. І готує заходи, які запроваджуватимуть залежно від переребігу подій.
Ольга СКРИПНИК
для «Урядового кур’єра»