Архітектор, винахідник, художник і  скульптор Володимир Народний  побудував у невеличкому селищі під Києвом дім, екстер’єр якого надзвичайно нагадує будинок видатного іспанського архітектора Антоніо Гауді.  «Гауді брав  ідеї з живої природи і використовував їх в архітектурі. Вони у нього живі. І це не просто стиль!» — каже про знаменитого іспанця його український шанувальник. Особливість будинку Народного в тому, що зроблений він на 100% з пінополістиролу або, якщо простою мовою, з пінопласту.

Незвична хатинка

З пінопластом Володимир працює з 1980-х років. З нього робив  фігури, скелі, незвичайні композиції. Ідея спорудити будинок народилася випадково. Він отримав велике замовлення. Блоки лежали біля майстерні, один в один як цеглини, тільки великого розміру. Архітектор поставив один на другий — вийшла стіна. Спробував по ній походити, і її міцність його  вразила. Став випробовувати, який тиск вона витримує. Виявилося, дуже пристойний. Так зробив дві стіни. Три роки вони стояли — під вітрами і снігопадами. Ось тільки до сонця матеріал чутливий — руйнується з часом, тому потрібно  перекривати його склосіткою і клеєм, як зазвичай пінопласт перекривають, утеплюючи будинки, є спеціальна технологія. Так поступово зробив хатинку. Балки перекриття теж повністю з полістиролу.  І ось уже четвертий рік конструкція показує себе чудово. Витримує будь-які навантаження. Тобто те, що інші використовують як теплоізолятор, стало в  цьому будинку  головним будівельним матеріалом.

Для будівництва Володимир використав пінополістирол 25 щільності (один блок вагою 25 кілограмів може підняти людина). Товщина кожної стіни повинна бути півметра (це дорівнює в тепловому  еквіваленті 14 метрам  цегли). Блоки зручно монтувати — вони легкі. Кріпляться за допомогою монтажної піни. Для зовнішнього оздоблення використовує такий самий матеріал, як і в будівництві звичайних будинків. Зверху на нього зазвичай наносять штукатурку, облицювальну цеглу, вагонку та інше. Внутрішнє оздоблення теж будь-яке — хочете використовуйте декоративну штукатурку,  гіпсокартон, тканину або шпалери.

Внутрішні перегородки можуть бути з різних доступних матеріалів (термоблоки, піноблоки, пінобетон тощо).

Ось такий вигляд має нетипове помешкання столичного архітектора. Фото автора

Оселя без… фундаменту

«Фундамент такому будинку абсолютно не потрібен. Використовується рекуператор: слід викопати півметра землі, засипати щебенем, фракція 30—40. Зробити стяжку завтовшки 4—6 см. Тільки обов’язково з високоякісного річкового піску», — зауважує Володимир.

Щоб опалювати будинок, приміром площею 42 квадратних метри, взимку достатньо 300 ват на годину (наприклад від електричних ламп). Це дає змогу підтримувати температуру 20 градусів Цельсія (за світовими стандартами температура понад 21 градус у приміщенні вважається шкідливою для здоров’я).

Чи є проблеми з підведенням комунікацій до будинку з пінополістиролу? Жодних. Їх, як і електрику, проводять і в цегляному, і в дерев’яному чи будь-якому іншому будинку.

Серед переваг будинку з полістиролу — економність будівництва. Для порівняння: квадратний метр дерев’яного будинку коштує $200—300 і більше, цегляного — від $350. У середньому вартість будинку з пінопласту становитиме $75  за квадратний метр без урахування вартості даху. Ціна даху може варіюватися залежно від матеріалу. Спорудити будинок може двоє людей або навіть одна.

Ще одна перевага полістиролового дому — швидкість будівництва. Коробку приблизно 60—70 квадратних метрів одна людина  може спорудити за тиждень.

В Україні екобудинки з полістиролу набули популярності насамперед в місцях з виходом до моря — в Херсоні та Криму. Їх будували як міні-готелі, будиночки відпочинку та просто житлові будинки. Пізніше мода на такий вид будівництва перейшла і на інші міста.

У нашій країні, де так багато молодих сімей не можуть собі дозволити окреме житло або ж будівництво затягується на роки, а то й десятки років, такий варіант цілком має право на життя. І ніхто не заважає поряд споруджувати щось велике та фундаментальне.  Адже це тимчасовий варіант, і навряд чи є людина, яка хотіла б усе життя прожити в будинку з пінопласту.

Катерина ВЯТКІНА
для «Урядового кур’єра»

КОМПЕТЕНТНО

Пінополістирол— лише утеплювач

Іван САЛІЙ,
голова наглядової ради
Асоціації «Всеукраїнський
союз виробників будівельних
матеріалів та виробів»:

— Напевне, це один із небагатьох будинків  з пінопласту. Ще є фрагмент овочесховища та складу в Києві, але пінополістирол досі не стає стіновим матеріалом, це утеплювач. Нормативна база тут недостатня.

Пінополістирол давно використовують у будівництві. Він екологічно чистий. У виробництві термоблоків застосовують полістирол, який не горить і не підтримує горіння. Вироби з нього довговічні. Технологія будівництва таких будинків має економічні вигоди порівняно із традиційними методами спорудження будівель. Вона спрощує процес, скорочує час будівництва і перелік необхідних матеріалів і техніки. А винятковий теплоізоляційний ефект пінополістиролу знижує витрати на обігрів і кондиціонування приміщень. З огляду на постійне зростання цін на енергоносії (газ, електроенергія) можна спрогнозувати, що попит на цей матеріал спостерігатиметься навіть у посткризові роки.

Але звертаю увагу: через два місяці під сонячним випромінюванням  пінополістирол темніє і розсипається, тому його потрібно терміново захищати від сонця, та так, щоб він не нагрівався до 100°С, бо починає плавитись.

Безпечність матеріалу під сумнівом

Георгій ДУХОВИЧНИЙ,
архітектор:

— Будь-хто не сумнівається у винахідливості наших співгромадян у царині економії грошей та «спрощення базових категорій».  Але кожний «винахід» не повинен «вихлюпувати з немовлям» умови безпечного існування людини. Головне призначення житла — це не тільки дах над головою, це гарантія безпечного існування.

Пінополістирол при нагріванні виділяє надтоксичні речовини, які паралізують дихальні функції будь-якої живої істоти.

Цей матеріал створює суцільне статичне електричне поле, дуже шкідливе для людини. До того ж, його в хімічній реакції з продуктами життєдіяльності  людини не вивчали.

Автор вважає перевагами невелику вагу матеріалу та відсутність фундаментів. Перечитайте «Чарівника з країни Оз» про ураган з «літаючим фургоном» та «Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» — розділи про повінь на Міссісіпі.