Софійці всього сім років, але мислить і діє вона абсолютно по-дорослому. Вона, молодша донька моїх знайомих із горопашної Горлівки — міста під контролем самопроголошеної «ДНР», почала писати традиційний лист Дідові Морозу ще у жовтні. Свої дії дівчинка пояснювала цілком логічно. По-перше, каже вона, оскільки пошта працює кепсько, важливе послання може застряти в дорозі. По-друге, Дід Мороз також повинен встигнути завчасно доставити подарунки через блокпости, на яких «фільтрують» усіх приїжджих та їхній вантаж. А по-третє… Одне слово, дитинча аж обурилося, що мама дивується такій поспішності. «Ти як маленька! — враз нахмурила вона брови. — А раптом бомба влучить у наш будинок і я не встигну написати й відправити цей лист?»
Раз по раз витираючи вологі почервонілі очі, мати згадує, що торік донька у листі попрохала подарунків аж на двадцять шість пунктів. Адже тільки улюблені конструктори «Лего» зайняли більш як половину цієї наївної чолобитної. Нині ж прохань значно менше, і серед них — жодної іграшки. Натомість дівчинка щиро виводить дитячим почерком пункт перший: «Щоб був мир і закінчилася війна». Далі просить про хліб і все до хліба для своєї родини та всіх знайомих із їхнього будинку, району і всього міста, яким запаси харчів не стануть зайвими.
Не забула мала й про найменшого свого сусіда-немовля, якому «замовила» молоко, «бо він часто плаче, а його мама також». Що ще? Безумовно, Дід Мороз повинен подбати про світло і тепло у підвалі, де вони час від часу змушені днювати і навіть ночувати. А ще прохає, «щоб повернувся тато», доля якого залишається невідомою ще з літа. І наостанок: «Нехай нас із мамою ніколи не вб’ють і ми завжди будемо живі». І приписки трохи більшими літерами: «І всі діти також».
Що ж, подарунки від Діда Мороза – справа рук самих… Дідів Морозів, які вперше за багато років уже починають себе картати за власну безпорадність, бо не можуть виконати такі прохання дітей. Та й у Святого Миколая, який раніше починає лаштуватися у дорогу до слухняних малюків, схожі клопоти. Бо навіть дошкільнята розуміють: якщо він малим неслухам замість солодкого гостинця приносить різки, то як має віддячити за звірячу жорстокість дорослим нелюдам із «градами» чи «смерчами»? Невже таким самим спопеляючим вогнем, яким вони методично знищують українських військових та мирне населення Донбасу?
Та поки що Миколай переймається іншим. Адже діти на українській території ще заздалегідь починають відмовлятися від звичних подарунків і хочуть переадресувати їх потерпілим ровесникам на Донбасі чи бійцям у зоні АТО. А діти, які з різних причин досі поневіряються під владою «ДНР», нині більше мріють не про солодке, а про щось просто їстівне, смак якого вже почали забувати.
«До нашої школи недавно привезли партію гуманітарного вантажу, серед якого були й цитрусові, — розповідає вчителька однієї зі шкіл Пролетарського району Донецька. — То деякі учні молодших класів, бачу, їли мандарини зі шкірками. А дехто ті шкірки не викидав, як було раніше, а ховав у портфелі чи кишені».
На превеликий жаль, уже очевидно: Дід Мороз втратив багатьох кореспондентів-прохачів із Донеччини й Луганщини. Адресуючи торік йому свої звернення із вірою у новорічне диво, ні діти, ні їхні батьки та родичі навіть не підозрювали, що роблять це вони востаннє у своєму короткому житті.
Нічого не знав про щось подібне і сам персонаж — щедрий символ улюбленого дитячого свята, який (тепер достеменно відомо) востаннє навідувався до щасливих дітей в окремих помешканнях. Це стосується і однієї з квартир багатоповерхового будинку на вулиці Безсонова, 17 у Горлівці, який став мішенню недавнього обстрілу житлового масиву. Від влучання і вибуху снаряда загинула вся сім’я: батьки й двоє малих дітей (молодшій дівчинці було всього чотири роки). А очевидці, які першими побували у зруйнованій квартирі, звідки забрали тіла загиблих, певна річ, застали там жахливу картину. А ще у дитячій кімнаті серед різноманітних уламків без шапки із розколошканою бородою горілиць лежав іграшковий Дід Мороз. Він не встиг і не зміг виконати прохання, із яким нині найчастіше звертаються до нього українські діти. Та й дорослі також…