Десять років тому, 2011/2012 маркетингового року, настав кінець невизначеності та хаотичним рухам на ринку зерна, бо було нарешті створено ефективний в наших умовах інструмент узгодження позицій влади та бізнесу з цього питання. Відтоді в Україні працює робоча група щодо ринку зерна, яка здійснює моніторинг ситуації та узгоджує дії між зерновим бізнесом та владою.

Підсумок роботи цієї групи — підписання щорічного меморандуму про взаєморозуміння, яким узгоджують граничні обсяги зерна на експорт та для внутрішнього споживання. Це сприяє прогнозованій роботі із закордонними партнерами без порушення договірних зобов’язань, як неодноразово траплялося доти.

З нагоди цього невеликого, але визначного для зернової галузі ювілею відбувся круглий стіл в режимі онлайн, на якому президент Української зернової асоціації (УЗА) Микола Горбачьов зазначив: свого часу запровадження меморандуму дало змогу уникнути проблеми можливих заборон на експорт. І відтоді, попри зміну влади і перших осіб держави, меморандум показує себе як інституціональний інструмент, що здатний працювати.

Працездатний інструмент

За десять років жодна зі сторін — підписантів меморандуму його суттєво не порушувала.

Головна перевага меморандуму — це його прогнозованість, адже це для бізнесу головне. Голова УЗА від імені всіх членів асоціації наголосив, що зерновики дуже задоволені роботою з Мінекономрозвитку. Питання комунікацій із владою вдалося вивести на системний рівень.

На засіданнях робочої групи обговорюють проблеми, що виникають, розробляють шляхи просування українського зерна в усьому світі, й меморандум у цьому істотно допомагає. Головне — він сприяє виробленню довгострокової політики в цій царині, без якої неможливий ефективний захист наших товаровиробників.

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький зауважив: головною метою меморандуму було забезпечити достатню кількість продукції для внутрішнього споживання. Нині у цьому напрямі жодних загроз нема: за останніми даними, зерна пшениці з України експортовано на пів мільйона тонн менше, ніж торік, кукурудзи — на мільйон. Меморандуми підписуватимуть і надалі, адже ситуація наступного аграрного сезону змінюватиметься.

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Качка, відомий в аграрній галузі фахівець з міжнародної торгівлі, додав: меморандум задумували як інструмент унеможливлення адміністративного втручання в ринок, а він став ще й інструментом забезпечення прозорості. Адже на порядку денному Міжнародної ради по зерну весь час стоїть питання стабільності постачань.

Україна дає у цьому питанні певні гарантії, чого не можна сказати про всіх учасників зернового ринку. Наприклад, непередбачуваність дій Росії вже створила їй славу ненадійного партнера. Тарас Качка додав, що меморандум — це інструмент залагодження доволі частих розбіжностей між виробниками і трейдерами, які в іншому разі могли б призвести до конфліктів.

Історія успіху замість історії ганьби

Експерт з економічних питань Регіонального офісу ФАО для Європи і Центральної Азії Дмитро Приходько нагадав про історію створення робочої групи. У жовтні 2010-го валовий збір зерна в Україні зменшився лише на мільйон тонн порівняно з попереднім роком. Для нашої держави це зовсім не критично, урожай усе одно був одним із найвищих за період незалежності. Однак тодішній уряд запанікував і ввів квотування експорту.

Наслідки такого кроку були негативними. Невдоволення висловили країни-імпортери, адже їх не попередили про квотування, а експортні контракти з українськими трейдерами було вже укладено. 250 тисяч тонн було вже завантажено на кораблі, майже стільки само очікувало на завантаження у портових елеваторах.

Така ситуація спричинила збитки трейдерів на суму майже 5 мільйонів доларів. Збитки сільгоспвиробників оцінювали приблизно у 2 мільярди. Скількох інвесторів відлякала Україна такими діями — підрахувати неможливо. У ситуацію втрутився ЄБРР, й у березні 2011-го було створено робочу групу за участі представників уряду й аграрного бізнесу, яка працює й досі.

Старійшина українських зерновиків попередній голова УЗА Володимир Клименко додав до тієї історії колоритних подробиць. Виявляється, оператори ринку просили тодішнього віцепрем’єра Клюєва відпустити поза квотою хоч те зерно, що вже перебуває на кораблях та портових елеваторах, бо на підході кукурудза, а її нікуди вантажити. Той пообіцяв, але укласти якийсь документ відмовився — мовляв, даю вам непорушне слово купецьке, хіба цього мало? А вже наступного ранку виявилося, що непорушне слово віцепрем’єра нічого не варте, крім колосальних збитків.

Натомість створення у нас робочої групи схвалили на засіданні FAO (організація ООН з питань продовольства та сільського господарства). Україна стала позитивним антиподом Росії, яка на тому самому засіданні заявила, що дбатиме лише про власну продовольчу безпеку, а безпека решти світу її не цікавить.

Чимало міг розповісти і президент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко. Скажімо, наприкінці 1990-х на кожну експортну партію зерна треба було отримувати окремий дозвіл за чималі гроші. Очільник УАК згадав, як на посаді віцепрем’єр-міністра з аграрних питань в уряді Анатолія Кінаха (2001—2002) скасував усі дозволи і лібералізував ринок зерна й зазнав кримінального переслідування через звинувачення в корупційному інтересі. Щоправда, слідів корупції так і не знайшли. Зате вже за іншого прем’єра в уряді не посоромилися створити корупційну ситуацію, запровадивши експортні квоти, розподіл яких був, м’яко кажучи, не надто прозорим і безкоштовним.

Наостанок Дмитро Приходько наголосив: наш механізм регулювання ринку зерна у межах державно-приватного партнерства унікальний. До нього придивляються багато країн, і Україні варто докласти зусиль для його популяризації. Адже дехто навіть з економістів і досі сприймає такий механізм як обмеження. Насправді ж він додає прозорості щодо очікуваних кількісних та якісних показників зернового експорту.

А Микола Горбачьов нагадав, що дехто висловлює побоювання, нібито зернотрейдери можуть вивезти з України весь хліб до зернини. Президент УЗА наголосив: у нас не така велика кількість населення, аби ми могли споживати весь обсяг сільгосппродукції, який виробляємо. Аграрій має гарантовану змогу продати свою продукцію саме через експорт. І нарощуючи аграрне виробництво, ми нарощуємо експортний потенціал. А якщо не експортуватимемо, нас просто виштовхнуть із ринку без надії повернути попередні позиції. А щодо нарощування власної переробки як альтернативи експорту — інвестори прийдуть, самі все побудують і створять, якщо для цього їм буде забезпечено належні умови.