На початку травня нинішнього року Група компаній «1+1» виступила із заявою про те, що обмежує тематично показ російських серіалів, відмовившись від тих, «трансляція яких суперечить інтересам національної безпеки України в інформаційній сфері». Червоне світло було запалено перед «Десантурою», «СОБР», «Спецназом» та «Спецназом-2», «Чоловічою роботою» та «Чоловічою роботою-2», «Псевдонімом Албанець» (3 сезони), «Групою Zeta» та «Групою Zeta-2», «Кодексом честі» (4 сезони), «Оперативним псевдонімом» та «Оперативним псевдонімом-2», «Замахом», «СМЕРШ», «Майором Вєтровим», «Зворотним відліком», «Чоловічим сезоном», «Туманом», «Солдатами». Навів увесь перелік для того, щоб ще раз привернути увагу читачів до потужності того пропагандистського потоку, який на нас спрямовано. І це російські стрічки, які демонстрували на каналах лише однієї медіа-групи! Й не всі, а лише відібрані за критеріями, розробленими «1+1».
До заяви, яку направили у високі інстанції, ці критерії додавалися. Вони стосувалися висвітлення історичних та сучасних проблем у серіалах з Росії. Оспівування, героїзація радянських і нинішніх російських спецслужб, виправдання масового терору, однобічний погляд на події Другої світової війни, невизнання трагедії Голодомору в Україні, пропаганда ксенофобії, підтримка авторитарної влади тощо — визначено багато ∂рунтовних підстав для вилучення серіалів з ефіру.
Такий підхід варто вітати, але є ще кілька аспектів проблеми, які не враховано. «УК» вже порушував питання про те, що купуючи для показу російський телевізійний продукт, наші мовники опосередковано фінансують ту геббельсівську пропаганду, яка в нинішній війні стала потужною зброєю, інструментом впливу на громадян держави-агресора з метою підштовхнути когось брати в руки зброю і вбивати українців, сформувати в росіян схвальне ставлення до варварської політики їхніх нинішніх керманичів стосовно нашої держави. Цей вимір проблеми «1+1», на жаль, ігнорує, обіцяючи надалі годувати аудиторію російськими детективами та стрічками про приватні життєві проблеми росіян, про «любовь-морковь». Та показ усієї цієї нешкідливої, з точки зору гендиректора Групи компаній «1+1»
О. Ткаченка та його команди, «тележуйки», має ще й, так би мовити, кількісний вимір.
Яка питома вага в загальному потоці серіалів належить російському продукту? Питання риторичне, бо всі знають, що він посідає тут левову частку часу. Та кожна година зовнішньо ніби зовсім деідеологізованого контенту з «лейблом» «Made in Russia» — демонстрація російських звичаїв, норм, стандартів поведінки, родинних стосунків, моделей розв’язання конфліктів, комунікації між дітьми та дорослими. Й коли все це ллється на глядача в алопатичних дозах — воно чинить вплив, формує модель поведінки, тисне на національну ідентичність, розмиває її. Інша річ, якщо на екрані збалансовано демонструються серіали різних країн і нема якоїсь домінантної, коли глядач бачить розмаїття національних характерів, має альтернативу для порівняння, вибору. Тоді небезпека потрапити під тиск іншого етносу не набуває такого великого рівня, як нині.
Але проблеми, про які йдеться, не можуть бути поза увагою нового складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка щойно приступила до роботи. Саме через це ми й говоримо про травневу ініціативу цих каналів. Та ще й тому, що час, який минув відтоді, дав змогу подивитися на реакцію інших медіа-груп на ініціативу «1+1». Подивитися вдалося, а ось роздивитися… Із цим виявилося важче. Критерії «Плюсів» повісила на свій сайт напівжива на той час Нацрада — ось і все. Навіть на сайті «Телекритики» з цього приводу нічого не знайшов. Промовчали мовці, а на часі питання про пропорції показу іноземного продукту, про обмеження тут монополії однієї держави незалежно від того, друг вона нам чи ворог. Ця монополія призводить до появи такої критичної маси контенту, що робить його, як і критичну масу урану, зброєю масового ураження. Зброєю інформаційної війни. Віртуальної, що обертається на реальну людську кров.
Олександр МАКАРСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»