Експерти вважають, що ухвалений з 20-ї(!) спроби 226 голосами у першому читанні урядовий проект закону №2490 «Про державну службу» на 80% позитивний. Проте 20% його норм викликають сумніви. А від якості цього системотворчого документа залежатимуть реформи в інших секторах економіки. Законопроект зокрема передбачає абсолютно новий порядок формування корпусу держслужбовців шляхом лише конкурсних процедур, зрозумілої системи оплати праці й стимулювання, а також притягнення держслужбовців до відповідальності.
Чого бояться нардепи?
Депутати довго не могли ухвалити законопроект за основу і підтримали його на вечірньому засіданні тільки після запевнення спікера Володимира Гройсмана, що його буде доопрацьовано до другого читання за повною процедурою. Народний депутат від Радикальної партії Ігор Попов заявив, що, можливо, депутати бояться підтримувати цей закон з огляду на свій стаж держслужби, а також через інтереси помічників-консультантів. За його словами, якщо нинішня коаліція збирається змінювати систему держуправління, цей закон потрібно ухвалювати. Те, що можна змінити, буде виправлено до другого читання, а питання стажу держслужби відпадуть після скасування спецпенсій.
Серед неозвучених причин гальмування ухвалення цього документа — його новація, пов’язана з конкурсним призначенням на посади у держслужбі. Такий підхід дасть змогу робити призначення за об’єктивними показниками (навичками, професійністю), а не на основі особистої лояльності до того чи іншого кандидата на посаду.
Законопроект №2490 чітко розмежовує політичні посади і державну службу, вводить конкурсний дебют на її вищі посади. Своєрідний гарант та інституційне забезпечення цього — колегіальний орган — Комісія з вищого корпусу держслужби (далі — комісія), до якої входитимуть представники громадськості, щоб була довіра до конкурсів.
«Революційність у чому? Нині призначення на найвищі посади держслужбовців 1—2-ї категорії (це керівники служб, агентств, голови держадміністрацій. — Авт.) віддано на розсуд Прем’єр-міністра, Президента, або міністра. А згідно із законопроектом «Про державну службу» тепер це робитиме конкурсна комісія», — каже заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук.
Законопроект «Про держслужбу» пропонує всі посади поділити на три категорії (замість нинішніх семи). Серед його принципових новацій — поділ посад держслужби на категорії: А (вищий корпус державної служби), Б (керівники підрозділів), В (інші посади, не зараховані до категорій А та Б). Як зауважив Віктор Тимощук, вада документа, привнесена у процесі роботи над його редакцією у першому читанні, — те, що категорію А було розширено за рахунок… керівників підрозділів («кожен почав себе дописувати»), а повноваження комісії почали звужуватися. «Ми пропонували, щоб комісія проводила конкурс і рекомендувала людей на посади, але замість цього з’явилися просто «пропозиції» від неї, які є чимось необов’язковим», — обурюється Віктор Тимощук.
Закон «Про держслужбу» має захистити її вищий корпус. На жаль, вітчизняна практика призначень свідчить, що плинність кадрів на цьому рівні під час зміни урядів досягає 70%. Якщо буде правильна верхівка, то оздоровлюватиметься весь організм.
Служити суспільству, а не начальству
«Закон без зміни радикальної підготовки держслужбовців нічого не дасть. Не треба змінювати людей через люстрацію, а потрібно змінити їхні крісла. Тобто технічні завдання для держслужбовців мають бути чітко виписані, а шаблон дій допомагатиме правильно вибудовувати діяльність та враховувати ризики», — вважає експерт Віра Нанівська.
Серед новацій законопроекту «Про держслужбу» слід виділити передусім чітке регулювання дисциплінарних впроваджень, зміну пропорцій в оплаті праці. Нині 70% оплати держслужбовця — це премії, доплати та інше, а 30% — посадовий оклад. Тепер планується, що 70% оплати становитиме посадовий оклад, а 30% — премії (згідно з європейськими стандартами їх має бути не більш як 10%). Мета зміни підходу — зменшення залежності держслужбовця від керівника (що притаманне тоталітарному режиму і породжує корупцію). Фахівець має служити не начальству, а суспільству.
Серед дискусійних новацій законопроекту та, що забороняє держслужбовцеві бути членом політичних партій. Конституція дозволяє законом встановлювати обмеження для участі в політпартіях (нині не мають права бути їхніми членами міліціонери та військовослужбовці). Такий самий «захист» пропонують і для держслужбовців, щоб їх не вписували до певних політсил ті, хто приходить до влади.
Аналітики вважають, що слід вимагати жорсткого регулювання для держслужбовців і в частині звільнення. Це не може бути два тижні, як для представників приватного сектору, а до місяця і більше. Крім того, держслужбовців мають переводити тимчасово в іншу місцевість без їхньої згоди: практика АТО свідчить, що потрібно заповнювати вакуум на територіях, де ніхто не хоче працювати.
Якщо нардепи не погіршать документа і не вихолостять його суті під час другого читання в новій редакції (як це сталося з документом-попередником 2011 року), є шанс отримати цілком прийнятний закон.