В Україні понад 2500 дерев’яних церков. Якщо ви не знали, то це найбільше у світі. Кожен такий храм унікальний, вражає конструкцією і красою. Але ця витончена краса може поринути в небуття. За останні роки згоріло, було зруйновано внаслідок недбальства величезну кількість цих споруд.

Причини та наслідки

На жаль, місцеві жителі часто не розуміють необхідності збереження автентичного вигляду пам’яток. Тому сотні дерев’яних храмів стали жертвами «благих намірів» церковних громад: їх обшивають бляхою, пластиковою вагонкою, облицьовують штукатуркою. Через варварське поновлення храми не тільки втрачають оригінальний вигляд, а й руйнуються.

Ще одна біда — підпали. Деякі храми спалахували внаслідок удару блискавки (чомусь у більшості дерев’яних церков  немає протипожежної сигналізації). Але підпал — основна причина пожеж. Мотиви різні: розкрадання церковного майна, наприклад старовинних ікон, щоб приховати сліди, або підпалити, щоб спонукати парафіян іти до новозбудованої мурованої церкви. Цьому, хоч як це парадоксально, іноді сприяють самі священники. Немає пам’ятки — немає і проблеми. Ніхто не спитає: «Чому храм руйнується?»

На жаль, часто нема повноцінного розслідування і покарання винних.

Що слід робити?

Погляньмо на практику сусідніх держав, наприклад Словаччини, Румунії чи Польщі. Там про пам’ятки дерев’яної архітектури дбає держава.

На жаль, у нас поки що багато проблем у цьому питанні. Звісно, треба хоч би дотримуватися рекомендацій істориків і реставраторів, щоб зберегти історичне надбання для майбутніх поколінь, а не поховати його під дешевим пластиком.

Нагадаємо, що за зруйнування історичних пам’яток закон України передбачає покарання.

Популяризація як розвиток

Дуже важливий напрям — популяризація дерев’яних храмів.  Парадоксально, але нині більшість наших дерев’яних шедеврів, які не мають аналогів у світі, залишаються поза увагою навіть внутрішнього туризму.

Автори проєкту «Парк мультимедійних голограм «Дерев’яні церкви Дрогобиччини», який реалізовує СПА­готель «Респект Карпати»4* за підтримки Українського культурного фонду, розуміють, наскільки це велика проблема. Щоб показати, як можна популяризувати унікальні пам’ятки VII—XVIII сторіч за допомогою сучасних цифрових технологій, до курорту «Східниця» автори проєкту запросили журналістів з Києва та Львова.

Усі ці об’єкти  незабаром оцифрують у вигляді мультимедійніх голограм і розмістять у тематичному культурному просторі просто неба на території СПА­готелю «Респект Карпати»4*.

Найбільше вразили унікальністю та красою дві дерев’яні церкви у Дрогобичі. Порадувало те, що вони найбільше захищені від руйнувань. Храм Св. Юра занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, це частина відділу дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина». А церкву Воздвиження Чесного Хреста розміщено на території пожежної частини, що має вберегти її від підпалу.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, 1835 р., с. Попелі

Церква Покрови Пресвятої Богородиці повністю дерев’яна, стіни та дахи під гонтом. Будівля вражає давниною, бо збереглася досі майже без змін. Колись у храмі знайшли старовинну цінну ікону XVII сторіччя із колекції ченців­студитів Богоматір «Одигірія». Її було реставровано і 2001 року під час візиту в Україну Папи Римського Івана Павла II подаровано йому. Нині в церкві зберігається її копія.

Церква Преображення Господнього, 1722 р., смт Підбуж

1890 року до містечка Підбуж перенесено стару церкву і села Опака, збудовану 1722­го, яку було тут освячено як каплицю Преображення Господнього (Спаса). Імовірно, тоді її й перебудовано. Нині покрито бляхою.

В іконостасі виокремлюються три образи намісного ряду: «Спас», «Богородиця», «Зішестя в ад» пензля Стефана Поповича (Медицького). Решта ікон — авторства майстрів Риботицького малярського осередку (кінець XVII — перша половина XVIII сторіччя). Тепер богослужіння відбуваються лише на храмове свято або з поховальною метою.

Церква Святого Пророка Іллі, 1698 р., с. Лішня

Храм побудовано з дерев’яних брусів, які прикрашено орнаментом у стилі XVII століття. Головна особливість храму — його західна частина стоїть не на фундаменті, а на різьблених колонах. Іконостас створено в XVII—XVIII сторіччях, його прикрашають фігури 12 апостолів. У церкві стоїть дерев’яна скульптура святого Іллі, мальована, вірогідно, у XVII сторіччі. Тут діяла монастирська церква, збудована 1698 року. 1775­го монастир було ліквідовано, церква стала звичайною парафіяльною.

Церква Воздвиження Чесного Хреста, 1613 р., м. Дрогобич

Традиційно збережену нині храмову будівлю датують 15.09.1613 року, що засвідчено в написі на хрестовому сволоку церкви. Храм вважають одним з найкращих у стилі галицької дерев’яної архітектури. Це пам’ятка архітектури національного значення. У ній є те, що більше ніде в галицьких церквах не повторюється, — розписи у вівтарній частині.

Церква Св. Юра, перед 1657—1678 рр.

Храм вписано до Світової спадщини ЮНЕСКО. Перша письмова згадка парафії і церкви із втраченого джерела — 1407 рік, за більш достовірним джерелом — 1496­й.

Який вигляд мав найдавніший храм, не відомо. Храмова будівля згоріла перед 1657 роком. Після пожежі парафіяни купили дерев’яну церкву в с. Надієво, побудовану без жодного цвяха, і перевезли до Дрогобича. Це підтверджено і датуванням деревини храму: кінець XVI сторіччя.

Найбільша цінність — повністю збережений іконостас та розписи XVII сторіччя, які виконав народний маляр Стефан Попович (Медицький) (помер 1689 року), який залишив на іконах автографи. Справу продовжував його син Іван Медицький.

Крім біблійних композицій, ангелів, серафимів та херувимів, євангелістів, вражають оригінальні цілісні групи: Страшного суду, Акафиста Господу Ісусу Христу, Страстей Господніх, Акафиста Пресвятій Богородиці, «Древо Ієсея» (1691). Із зображень на стінах можна дізнатися про тогочасні погляди українців на рай та пекло, гріхи й навіть про моду тодішніх жителів Дрогобича. Це видно на іконі страти одного з апостолів Христа на Мальті, зображено ката в капелюсі, людей в одязі міщан XVIII сторіччя, які спостерігають за дійством, дрогобицькі будівлі та гори, які нагадують Карпати.

Розважаємося і вчимося

Керівник проєкту Леся Гарасим розказала «Урядовому кур’єру»: «Поки що на курорті «Східниця» мало розваг порівняно із Трускавцем чи Моршином, тому хочемо створити цікаву атракцію, а в перспективі розробити новий туристський маршрут, у який увійдуть дерев’яні церкви Дрогобиччини. 

Крім атракційності й інноваційності, маємо на меті привернути увагу якомога більшої кількості людей до важливості збереження культурної спадщини, зокрема скоригувати ставлення місцевих парафіяльних громад до ввірених їм храмів: переконати їх не реконструювати чи осучаснювати, щоб максимально зберегти автентичний вигляд».

Парк мультимедійних голограм

Із 1 до 10 жовтня на території СПА­готелю «Респект Карпати»4* у Східниці функціонуватиме унікальна туристська атракція — парк мультимедійних голограм «Дерев’яні церкви Дрогобиччини». За допомогою сучасних засобів у форматі 3D­мультимедійних голограм буде відтворено найдавніші дерев’яні церкви Дрогобиччини, які було зведено у XVII—XVIII сторіччях. У вільному доступі є інтерактивна карта з описом експонатів та інформаційний буклет.

За допомогою голограм буде відтворені церкви: Покрови Пресвятої Богородиці, XVII ст. із с. Попелі, Преображення Господнього,К1722Кр., із с. Підбуж; Пресвятої Богородиці,К1700Кр., із с. Селець; Благовіщення Пресвятої Богородиці,К1791Кр., із с. Новошичі; Свято­Іллінська ХVІІ ст. із с. Лішня; Царя Христа,К1773Кр., із с. Вороблевичі; Святого Євстахія, XVII ст., із с. Летня; Успіння Пресвятої Богородиці,К1644Кр., із смт Меденичі; Воздвиження Чесного Хреста,К1661Кр., з м. Дрогобич; Святого Юра,К1656Кр., з м. Дрогобич.

Світлана БОРИСОВА
для «Урядового кур’єра»
(фото автора)