Депутат Європарламенту
Ричард ЛЕГУТКО

Те, що судовий процес у справі Юлії Тимошенко та фінальний етап підготовки Угоди про асоціацію України з ЄС протікають паралельно, у Європарламенті називають нещасливим збігом обставин, який діє не на користь Києва. Політики та експерти, з якими мені довелося неформально спілкуватися, хитали головами і казали, що Україна серйозно нашкодила собі голосною справою проти колишнього Прем’єра, яка в очах міжнародної  спільноти є передусім лідером опозиції. Крім того, відзначали вони, у ЄС є відчуття, що українська сторона не надає їм інформацію про справу Тимошенко у повному обсязі. Як відомо, кілька тижнів тому в Києві з тривогою очікували розгляду в Європарламенті критичних рекомендацій щодо України, проте поки що проект цього документа продовжують опрацьовувати в Комітеті закордонних справ. Як підтвердили мої співбесідники, подання його відбудеться у листопаді, і навряд чи він міститиме пропозицію не підписувати Угоду про асоціацію з Україною. Тим більше, що до того часу переговори з цього приводу будуть майже завершені. Але справу Юлії Тимошенко нам поставлять на карб, а в Брюсселі українські урядовці ще довго почуватимуться доволі незручно.

Протягом минулого тижня в Європарламенті до питання України не поверталися. Але кореспонденту «УК» вдалося поспілкуватися з депутатом Європарламенту від групи «Європейські консерватори та реформісти», співдоповідачем з питань України  у Комітеті закордонних справ Ричардом Антонієм ЛЕГУТКОМ.

Україна належить до Європи

— Пане Легутко, процес внесення поправок до проекту рекомендацій Раді ЄС щодо України ще триває?

— Документ, який я готую, технічно не є поправками. Це набір рекомендацій, які Європарламент хотів би дати Раді ЄС та зовнішньополітичній службі Євросоюзу, а також українській стороні щодо Угоди про асоціацію, її змісту, порядку денного на майбутнє, і особливо щодо термінів її підписання. На щастя, виглядає так, що угода буде парафована до кінця 2011 року. Далі вже справа в руках країн-членів ЄС, від них залежатиме, як швидко піде процес ратифікації угоди. Як тільки вони його завершать,  до справи знову візьметься Європарламент. І, на мою думку, він має висловитися за те, щоб Угода про асоціацію між Україною та ЄС врешті-решт набула чинності.

— Чи вважаєте вимоги ваших колег-парламентаріїв з Європейської народної партії блокувати переговори з Україною щодо асоціації доти, поки справа проти Юлії Тимошенко не буде припинена, виправданими?

— Судовий процес у справі  Юлії Тимошенко викликав серйозну стурбованість у ЄС, зокрема в Європарламенті. Я сподіваюся, що Угода про асоціацію не буде через це заблокована, проте вважаю, що керівництво України повинно взяти до уваги критичні зауваження Європи з цього приводу. Оскільки це сигнал, що Київ діє всупереч  тим стандартам, які він приймає, підписуючи Угоду про асоціацію. Я не збираюся висловлювати свою думку чи звинувачення на адресу Юлії Тимошенко, справедливі або ні. Просто наголошую на тому, що судовий процес над чинним лідером опозиції суперечить основоположним принципам ЄС. Крім того, в очах міжнародної спільноти юридична система України здобуває негативний імідж.

— Які думки з приводу євроінтеграційних намірів України переважають серед європарламентаріїв?

— Загальна думка така: Україна належить до Європи і вона сама обрала собі європейський шлях, висловивши бажання укласти Угоду про асоціацію з ЄС. Проте обов’язково зауважте, що термін «європейська інтеграція» означає наближення до ЄС завдяки сповідуванню та прийняттю європейських цінностей і стандартів, що може у майбутньому дозволити Україні стати членом ЄС.

Що може політична воля

— Нещодавно стало відомо, що в преамбулі до Угоди про асоціацію не буде слів про готовність ЄС у майбутньому прийняти Україну до своїх лав. На вашу думку, чи є це програшем української зовнішньої політики, адже в Києві сподівалися хоча б таким чином почути від Брюсселя підтвердження своїм євроінтеграційним прагненням?

— Дуже важливо пам’ятати, що Угода про асоціацію ніколи і ніяким чином не пов’язувалася з перспективами України на вступ до ЄС. Як ви знаєте, наразі Євросоюз і сам проходить через процес реформ, зіштовхнувшись із поверненням економічної кризи і труднощами, які у зв’язку з цим переживають деякі його країни-члени. Ось чому зараз не найліпший час для подібних дискусій. З іншого боку, Європарламент неодноразово наголошував на ст.49 Договору ЄС у своїй резолюції щодо України, де йдеться про те, що кожна країна, яка дотримується принципів демократії, поважає права людини і фундаментальні свободи, а також верховенство закону, може претендувати на членство в ЄС. До речі, посилання на ст.49 було включено і в проект моїх рекомендацій.

— У проекті рекомендацій для України, який був представлений ??на засіданні Комітету з міжнародних справ 13 вересня, ви заявили, що ЄС повинен ухвалити рішення про точну дату скасування візового режиму з Україною. Наскільки реалістична ця перспектива, враховуючи те, що нині в багатьох консульствах європейських країн у Києві встановлюють додаткові і часто необгрунтовані вимоги для українців, які подають документи на отримання шенгенської візи?

— Я усвідомлюю, що з визначенням точної дати скасування віз для України можуть виникнути труднощі саме через ті причини, про які ви згадали у своєму запитанні. Проте обидві сторони повинні активно працювати, щоб забезпечити введення безвізового режиму якомога швидше. Я переконаний у позитивному впливі, який матиме цей крок для України і для ЄС — особливо для молоді та студентів. Не повинно ні в кого викликати сумнівів те, що забезпечення вільних  контактів між людьми має стати основою політики ЄС щодо України та інших його східних сусідів. Як  члени Європарламенту, і тут ви маєте рацію, ми повинні бути реалістами, проте ми також зобов’язані подавати певні сигнали, визначати цілі ЄС і скеровувати його. Саме тому я хотів би, щоб рекомендації включали в себе пункт щодо безвізового режиму. Звичайно, технічний аспект цього надзвичайно важливий, але я б не применшував сили та значення політичної волі у досягненні такої важливої мети, як уведення безвізового режиму.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Ричард Антоній ЛЕГУТКО. Народився у 1949 році в Кракові (Польща). Професор філософії, письменник і політик. Депутат сенату Польщі від партії «Право і справедливість» — 2005 рік; міністр освіти Польщі — 2007 рік. У 2009 році був обраний членом Європарламенту, належить до політичної групи «Європейські консерватори та реформісти».