Парламентська асамблея Ради Європи готує доповідь «Корупція в системі управління: загроза для інституційної ефективності та прогресу». Її автором призначено депутата ПАРЄ від Італії Мішеля Ніколетті. Кілька тижнів тому він побував в Україні, щоб зібрати інформацію та факти, які ляжуть в основу доповіді. Про свої враження від спілкування з урядовцями й громадськими активістами в Україні, а також про досвід Італії у тривалому протистоянні з мафією він розповів кореспондентові «УК» у Страсбурзі під час сесії ПАРЄ.

— Пане Ніколетті, чому саме Україна стала предметом вашої уваги у межах підготовки доповіді щодо корупції?

— Для збирання матеріалу своєї доповіді я відвідав Україну, Іспанію і, можливо, побуваю ще в якійсь із країн Північної Європи. Оскільки ідея доповіді полягає в тому, щоб вивчити стан справ у сфері боротьби з корупцією на прикладі трьох держав у різних географічних частинах Європи, щоб зрозуміти специфіку, феномен такого явища, як корупція, і встановити, чи має вона безпосередній зв’язок із традиціями, історією, менталітетом країни. Адже коли говоримо про боротьбу з корупцією, то повинні мати на увазі не лише досконале законодавство, а й зміни в менталітеті.

Депутат ПАРЄ Мішель НІКОЛЕТТІ.

— Коли корупція є усталеним елементом у функціонуванні адміністративних і державних інститутів країни, як ви кажете, на рівні менталітету, з нею важче боротися?

— Так, доволі складно. Але це властиво не лише Україні. Запевняю, що чимало інших країн мають таку саму проблему. Після візиту в Україну відчув, що тут є усвідомлення і розуміння того, що корупція — негативний чинник і реальна загроза не лише демократії, а й економічному розвитку країни. Я дійшов висновку, що таке ставлення поширеніше серед міського населення і серед молоді, підприємців, людей з вищою освітою, які мають досвід роботи чи навчання за кордоном.

Однак чимала частина людей вважає корупцію природним способом існування суспільства. Гадаю, ми повинні підтримати українців, які хочуть боротися з корупцією, — в уряді, громадських організаціях. Для цього потрібні прогресивне антикорупційне законодавство та незалежні антикорупційні органи. На мою думку, на нинішньому етапі Україна виконала чималу роботу, і тепер важливо почати реалізовувати хороші рішення та законодавство.

— То боротьба з корупцією в Україні рухається у правильному напрямку?

— Абсолютно. І я про це говорив по завершенні візиту до Києва. Вважаю, що законодавство щодо боротьби з корупцією в Україні доволі хороше. Добре, що ухвалено рішення створити відкриту базу даних декларацій про доходи народних депутатів і державних службовців. Це свідчить, що в країні розуміють, наскільки важлива прозорість функціонування всіх органів влади для боротьби з корупцією. Є також воля та бажання до міжнародної співпраці у цій сфері, що також дуже важливо. Бо корупція — це не національний феномен. Корумпованість, особливо у вищих органах влади, можна назвати явищем міжнародним.

— Тобто у Раді Європи вважають, що тепер для України головне — почати успішно імплементовувати ухвалені закони щодо боротьби з корупцією?

— Так, безперечно, імплементація того, що українська влада досягла у законотворенні та запровадженні інституційних змін. Але треба ще завершити конституційну реформу. Децентралізація влади в Україні також важлива для боротьби з корупцією, бо сприятиме тому, що громадяни на місцях будуть залучені до діяльності регіональних органів влади, отже  отримають змогу більшого контролю над владою. Знаю, що в Україні створено незалежні антикорупційні органи, проте формування їх складу ще не завершено. Цей процес необхідно закінчити якомога швидше, а після цього головне завдання полягатиме в тому, щоб ці органи почали працювати. Громадяни повинні бачити, що в країні є не лише хороше антикорупційне законодавство й антикорупційні органи, а й те, що вони активно працюють, а їхня діяльність дає практичний результат.

— Ваша рідна Італія має довгу і не завжди успішну історію боротьби з корупцією. Що з італійського досвіду, на вашу думку, може бути корисним для України?

— У питанні боротьби з корупцією не може бути вчителя й учня. Моя країна має велику проблему з корупцією, про що свідчать відповідні невтішні рейтинги Transparency International. Проте останніми роками там зроблено чимало для її подолання у законодавстві й створенні спеціальних органів для боротьби з нею. Гадаю, що на сьогодні наш найбільший успіх — це саме створення незалежного антикорупційного органу, яким керує Рафаель Кантоне, що свого часу був прокурором і суддею, здобувши репутацію безкомпромісного борця з мафією.

Репутація людей, які очолюють антикорупційні органи в державі, — необхідна і важлива для суспільства. Люди мають говорити: так, ця людина — на своєму місці, ми можемо їй довіряти, бо вже бачили, як вона бореться із криміналітетом і корупцією.

— У чому все-таки полягає специфіка подолання корупції у країнах, де, як ви казали, це явище традиційно вважають звичним?

— Там, де корупція тісно пов’язана з менталітетом людей, особливо корисні освітні тренінги та обміни. Коли одна людина може розповісти іншим про досвід іншої країни, розказати, що життя може бути без корупції, що корупція — не такий вже неодмінний його елемент. Адже більшість людей у країнах, де корупційні відносини формувалися історично, певно, переконані, що без неї просто неможливо отримати водійські права, дозвіл на будівлю будинку чи диплом в університеті. Якщо ж ми зможемо продемонструвати, що всі ці повсякденні речі громадяни можуть зробити без хабарів, то це найліпший спосіб, у який можна змінити менталітет людей.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Мішель НІКОЛЕТТІ. Народився у 1956 році. Італійський політик і філософ, член парламенту Італії. Закінчив філософський факультет університету міста Болонья. З 2001 року — професор політичної філософії при Школі міжнародних досліджень університету міста Тренто, веде активну викладацьку діяльність у європейських вишах. З 2014 року — голова італійської делегації в ПАРЄ.