Кризовий жовтень 2008-го з жахом згадують і вкладники, і банкіри. Тоді за один місяць населення забрало з фінустанов 40 мільярдів(!) гривень. Додала паніки й поведінка деяких фінустанов. Достроково повернути вклади всім, хто того хотів, вони не могли. Тому видавали депозити частково — спочатку по 200—300 доларів на руки за добу, пізніше — такі самі суми, але у гривнях. При цьому люди мали вистояти довжелезну чергу, попередньо відпросившись із роботи, бо до обіду готівка закінчувалась.
Пережитий тоді стрес надовго закарбувався в пам’яті мільйонів українців, які перестали довіряти свої гроші банкам. Повернути довіру могло лише реформування системи гарантування вкладів фізосіб, яке розпочалося торік.
Дорогі гроші лякають
Реформування спочатку трохи збентежило банкірів, зізналася під час нещодавнього «круглого столу» в Укрінформі, присвяченого підбиттю його річних результатів, заступник голови правління Сбербанку Росії Ірина Князєва. Адже розширювалися повноваження контролера з перевірок фінустанов і створювалися більш комфортні умови для вкладників. Натомість банки мали збільшити відрахування у Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО або Фонд) залежно від ризикованості політики фінустанови, співвідношення валюти вкладів тощо.
За рік життя по-новому особливих незручностей банкіри не помітили, кількість перевірок не збільшилася. Щоправда, кажуть, що завелика гарантована сума у 200 тисяч гривень створила дуже м’які й комфортні умови для вкладників. Адже ті у погоні за великими відсотками здебільшого не замислюються, чи надійна фінустанова, якій вони довіряють свої вклади. Все одно у разі ліквідації банку — члена Фонду останній поверне вклад.
У свою чергу попри введення для банків диференційованих внесків до ФГВФО залежно від ризикованості їхньої політики, кількість банків, що виставляють захмарні 25—27% річних за депозитами у гривнях та 10—11% — у валюті, не знизилась, каже Ірина Князєва. І це створює певні ризики для банківської системи. Тому регуляторові й Фонду треба прискіпливіше контролювали такі фінустанови.
— Нині на ринку є дуже дорогі депозити, — підтвердив член наглядової ради Українського кредитно-банківського союзу (УКБС) Ярослав Колесник. — Аби мінімізувати ризики, доречно було б прив’язати якість кредитних портфелів до сум відрахувань до ФГВФО: що більше проблемних кредитів, то більше банки мають платити.
Чи виправданий ризик?
У відповідь директор-розпорядник Фонду Олена Шарова наголосила, що українському вкладникові часто бракує фінансової грамотності, тому він губиться на банківському полі й не знає, які вклади гарантуються, а які ні. Нині Фонд із Нацбанком і банківською спільнотою намагаються виправити цю ситуацію шляхом проведення різних освітніх заходів. Щоправда, на її думку, 10% ризикових вкладників залишатимуться завжди. Це категорія людей, яким потрібен драйв, і якщо вони не ризикуватимуть у банках, то гратимуть у казино. Крім того, вона зауважила, що нові регламенти працюють із травня й аналізувати їхню дію завчасно. Та й завдання фонду — насамперед не реанімувати та рятувати банки, які пішли у ліквідацію, а захищати права й інтереси вкладників. Вона переконана, що гравці ринку, а не вкладник має регулювати загальну процентну ставку на ринку.
Натомість заступник голови Нацбанку й адміністративної ради ФГВФО Олексій Ткаченко запевнив банкірів, що регулятор уважно відстежує депозитну політику банків і зупиняє тих, хто заграється зі ставками.
«За звітами банків бачимо, хто вибивається із середньозважених значень, і одразу починаємо працювати з цим банком, — наголосив він. — Насправді часто банки піднімають ставки лише у рекламі, вводячи в оману своїх клієнтів. Обіцяють, скажімо, ставку 25%, а самі першого місяця платять, умовно кажучи, 15%, другого і кілька наступних — 20%, і нарешті останного місяця — 25%, і то якщо депозит пролежав 12 місяців. Тобто річна ефективність насправді там 18%, а не 25%, як декларується», — пояснив він, додавши, що по-справжньому підвищують ставку нині саме системні банки, які працюють у сегменті рітейлового ринку і мають вищі заробітки. А банки 3—4 групи — дрібні та середні — лише підтягуються до них за ставками.
Оцінюючи доцільність обмеження регулятором депозитних ставок, Олексій Ткаченко зауважив, що за ринкової економіки та за Законом «Про банки і банківську діяльність» фінустанова самостійно визначає ставки залучення і розміщення ресурсу. А якщо говорити про ризики, то, на його думку, треба більшу увагу звернути на кредитні спілки, де ставки значно вищі за банківські й де не гарантована жодна гривня.
За оцінками заступника голови Нацбанку, впроваджена торік система гарантування вкладів досить ефективна, вона сприяла зростанню довіри населення до банківської системи та гривні. За його даними, за рік приріст депозитів становив 16% і їхній загальний обсяг сягнув 57 мільярдів гривень, а рівень доларизації за вкладами знизився до 45%, вперше з 2008-го.
Відхід від долара
Під час «круглого столу» банкіри також виступили за відмову від гарантування нових вкладів в іноземній валюті та продовження заходів зі зниження доларизації економіки. «Як на мене, якщо клієнт чи інвестор хоче підтримати валюту іншої держави, то має хеджувати свої валютні ризики і прийняти їх на себе, — пояснила позицію банкірів Ірина Князєва. — Держава має нести відповідальність за гривневі вклади, і то не в повному обсязі. Бо згадайте, коли з’явився на ринку МММ, усі знали, що це фінансова піраміда, але в погоні за наживою робили там свої вклади. Лише розподіливши ризики, можна виховати вкладників», — зауважила банкір, додавши, що нині регуляторові треба подумати, як знизити можливий удар по економіці при зростанні ціни на й без того дорогі для експортерів кредитні ресурси.
Зменшення доларизації, за словами заступника голови Нацбанку, йде природним шляхом. Адже фізосіб кредитувати у валюті не можна, а в юросіб теж є обмеження, брати кредити у доларах можуть переважно експортери. Населення ж надає перевагу гривням через значний розрив у ставках між гривнею і валютою, — пояснив він. Та рівень доларизації депозитів ще зависокий, тому скасування гарантій на них — передчасний захід, переконаний він. Хоча директиви ЄС дають можливість гарантувати вклади лише у нацвалюті.
ПРО ФОНД МОВОЮ ЦИФР
За 15 років Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив близько 7 мільярдів гривень 400 тисячам вкладників банків.
Цього року вкладникам АТ «ЕРДЕ Банк» та АТ «Банк «Таврика» виплачено 96,5% та 98,9% (відповідно) загальної суми депозитів.
Фонд гарантує повернення вкладу на 200 тисяч гривень. Наразі гарантована сума повністю покриває 99,5% всіх вкладів у банках — учасниках Фонду.
Середній розмір депозиту в системі становить близько 8270 гривень.
ТОЧКА ЗОРУ
Вкладникам доведеться бути обачнішими
Ярослав КОЛЕСНИК,
член наглядової ради Українського
кредитно-банківського союзу:
— Треба гарантувати не повну суму депозиту, а 70%, щоб вкладник подумав, куди несе свої гроші — у надійний чи ризиковий банк. Тоді він голосуватиме своїм гаманцем обачніше, ніж інвестор.
Натомість Фонду треба звернути увагу на якість кредитного портфеля банку і залежно від цього вводити йому додаткові коефіцієнти, підвищуючи внески у фонд. Це стримувало б роботу банків з високою часткою негативних і некваліфікованих активів із залучення грошей від населення.
Поріг стійкості високий
Андрій ОЛЕНЧИК,
заступник директора-розпорядника
Фонду гарантування вкладів фізосіб:
— В Україні стандарти гарантування вкладів жорсткіші, ніж у Європі. Досягти цього вдалося, бо закон виписувався під надзвичайну ситуацію — серйозний струс на ринку, а не під Родовідбанк чи Таврику. У документі враховано основні принципи ефективності системи страхування депозитів, прийняті у червні 2009-го Міжнародною асоціацією страховиків депозитів і Базельським комітетом банківського нагляду. Так, приміром, ми прописали у законі, що, коли у банку відкликається ліцензія і розпочинається процедура ліквідації, щоб вийти на виплати, фінустанові надається сім календарних днів, тоді як раніше було 60. Аналогічно і з порогом фінансової стійкості: у нас співвідношення фінресурсів і акумульованих Фондом строкових депозитів до суми депозитів на ринку загалом — 2,5%, тоді як у ЄС — 2%.
Більше того, на сьогодні максимальна сума депозитів, яка підпадає під гарантію в Україні, перевищує відповідні суми у деяких інших країнах, зокрема Росії. Звісно, нам є ще над чим працювати, щоб система не дала збою в разі турбулентності банківського сектору, чим і займатимемося згідно зі стратегією розвитку Фонду на 2013—2017 роки.
Три завдання від Світового банку
Александр ПАНЬКОВ,
координатор програм Світового банку
з розвитку приватного та фінансового сектору в Україні,
Білорусі та Молдові
— Попередні результати реформи системи оцінюємо як позитивні, але щоб зробити більш комплексну і об’єктивну оцінку, знадобиться кілька років. Виведення з ринку двох перших банків — Ерде і Таврики — були на рівні світової практики, зокрема за строками гарантованих виплат Фондом.
Водночас, на нашу думку, є три питання, які ще потребують доопрацювання і щодо яких ми ведемо діалог з урядом та Нацбанком.
Перше: ефективність роботи нової системи багато в чому залежить від роботи системи нагляду над фінзакладами Нацбанку. Регулятор має більш оперативно і своєчасно визначати проблемні банки, аби мінімізувати негативні наслідки на фінансову систему, держбюджет і бюджет фонду.
Друге — це здатність фонду оперативно реагувати на ситуації системної кризи, яка була в Україні й багатьох країнах у 2008—2009 роках. Річ у тому, що ресурсів Фонду достатньо, щоб покрити виплати вкладникам двох середніх банків, але якщо виникнуть проблеми у великих банків, то буде потрібна підтримка і Нацбанку, і держбюджету. На сьогодні механізм екстреної підтримки НБУ напрацьовано, чого не скажеш про підтримку з держбюджету. Нині цей механізм на стадії обговорення.
І нарешті третє питання. Щоб завершити архітектуру системи фінансової безпеки і привести її у відповідність з міжнародною практикою, треба створити структуру, яка б стала платформою для обговорення керівниками Мінфіну, Нацбанку, Фонду тощо викликів і ризиків, які існують у фінансовій системі, для прийняття своєчасних рішень. Світовий банк сподівається, що у найближчі місяці комітет чи комісію фінансової стабільності буде створено.