Події останніх місяців, коли з ринку було виведено приблизно 50 комерційних банків, змушують і експертів, і пересічних громадян замислитися над тим, чи вистачить у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) коштів на виплати за депозитами та відсотками по них. Чи зможе це відомство поповнитися коштами і з яких джерел?
Зазначимо дві цікаві деталі. По-перше, як повідомив «УК» старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець, гроші, які ФГВФО отримав на це торік, фонд уже використав.
Це підтверджує аналітик компанії «ПростоБанкКонсталтинг» Іван Нікітченко. «Варіантів поповнення на сьогодні небагато: кредити від Нацбанку України та випуск Кабміном цільових облігацій на рефінансування фонду. Зазначу, що 2014 року ФГВФО отримав від уряду та регулятора позик на суму 20,3 мільярда гривень, а з початку 2015-го — у Нацбанку ще майже на 10 мільярдів гривень. Ще на початку цього року центробанк розраховував, що проблемний «Дельта Банк» зможе вирішити свої питання і в ньому не потрібно буде вводити тимчасову адміністрацію. На жаль, ця фінансова установа лише збільшила навантаження на ФГВФО», — констатує він.
Нечувані суми
Інші цифри наводить керівництво самого фонду. На офіційний запит «УК» до цієї інституції її заступник директора-розпорядника Андрій Оленчик зазначив, що станом на 15 червня 2015 року кошти ФГВФО становили 17,97 мільярда гривень, із них в облігаціях внутрішньої державної позики (ОВДП) — 15,9 мільярда.
По-друге, небезпечність ситуації полягає в тому, що саме вкладникам «Дельта Банку» фонд повинен сплатити нечувану суму — 13,1 мільярда гривень. Це майже 73% усього наповнення ФГВФО станом на 15 червня цього року.
Якщо порівняти цифри виплат депозитів із відсотками вкладникам «Дельта Банку», яке проводять дві структури — Ощадбанк та ПриватБанк, — то це незначні суми. Так, перший з них на 17 червня повернув людям понад 2 мільярди гривень, а другий на 18 червня — 770 мільйонів.
А що ж чекатиме вкладників інших банків, які було виведено з ринку, або в яких діють тимчасові адміністрації?
За словами Івана Нікітченка, іншого вибору, як забезпечувати грошима ФГВФО, у держави немає. «Якщо депозити не повертатимуться, то це сильніше підвищить соціальну напругу в країні та знизить довіру до банківської системи і Нацбанку. Дуже добре, що виведення проблемних фінансових установ добігає кінця і можна з великою часткою впевненості сказати, що нових банкрутств рівня «Дельта Банку», «Надра Банку» чи банку VAB у нас не буде», — зазначає він.
Продаж активів питання не вирішує
Чи користується ФГВФО нагодою та продає майно банків, які ліквідуються, щоб потім за виручені кошти розраховуватися із вкладниками?
Деякі експерти вважають, що саме так і робить фонд: починає подавати позови на боржників таких банків, і це потенційно повинно збільшити ресурси ФГВФО.
Хоч Ростислав Кравець вважає, що судячи з того, як повільно працює ця інституція, такий вид поповнення коштами фонду не набуде розповсюдження.
Експерти також додають, що дуже проблематичні, навіть якщо ФГВФО буде сплачено більшість коштів за депозитами власникам невеликих вкладів, виплати фізособам, які мають депозити на суму понад 200 тисяч гривень.
Крім того, в історії сучасної України економісти не фіксували жодного випадку виплат власникам таких великих сум вкладів — навіть після продажу значної частки майна банків, які ліквідуються. А сума коштів, виручених від продажу такого майна на біржах станом на 31 травня 2015 року, за словами Андрія Оленчика, становить 223 мільйони гривень. І це крапля в морі, й наболілі питання на цьому етапі такі кошти не вирішать. На ту саму дату загальна оцінна вартість активів 38 банків, які були у стадії ліквідації, за інформацією ФГВФО, становила 32,6 мільярда гривень.
Проте і без цього проблеми, пов’язані з поверненням усіх видів депозитів, в Україні дуже великі. Пояснюється це тим, як зазначають незалежні експерти, що у світовій практиці були одиниці прикладів, коли з ринку виводили фактично четверту частину банків, серед яких і найбільші.
Щоправда, заспокоює те, що кредитування урядом та центробанком аналогів ФГВФО практикують скрізь. Більш того, цей механізм українська влада погодила з МВФ, тобто це відповідає світовій практиці.
Однак у розвинених країнах популярніша інша схема: вливання центробанком у банк коштів до введення тимчасової адміністрації, а потім повний викуп фінустанови урядом. Це значно знижує репутаційні втрати банківської системи загалом і рятує від «зависання» коштів населення та бізнесу в конкретній фінансовій установі.
І таке у короткостроковій перспективі може бути дорожче, ніж ліквідація банку. До того ж, за словами Івана Нікітченка, в умовах високого рівня корупції чимало мільярдів гривень після купівлі трьох банків державою у 2009 році було виведено за кордон або використано не за призначенням. У підсумку, як бачимо, лише один з таких державних банків працює повноцінно.
«Те саме стосується і питання рефінансування банків. Так, неодноразово їхнє керівництво та власники отримані гроші просто виводили з фінустанов, вони не доходили до клієнтів», — зазначає експерт.
Однак без розв’язання головної проблеми — корупції — жоден механізм поповнення та функціонування ФГВФО не працюватиме так ефективно, як у розвинених країнах.