БЕЗ БАР’ЄРІВ

Питання лібералізації візового режиму могла б вирішити  позачергова сесія парламенту

Ми знаємо, хто забрав в українців можливість безвізового в’їзду в ЄС, — безапеляційно заявили експерти та представники кількох громадських організацій  у день закриття чергової парламентської сесії. Спільнота громадських активістів з європейської інтеграції провела акцію, під час якої  звернулася до послів всіх країн-членів ЄС з проханням надати підтримку у запровадженні безвізового режиму між Україною та ЄС і  тимчасово обмежити безвізовий в’їзд на їхню територію  за дипломатичними паспортами народним депутатам України — лідерам всіх фракцій.

Громадські активісти переконані: блокування розгляду необхідних змін до законодавства на етапі формування порядку денного Верховної Ради перешкодило  реалізації громадянами України права на свободу пересування в Європі. Тому попросили дипломатів застосовувати щодо вищезгаданих осіб такі ж вимоги оформлення віз, як і щодо інших громадян України. Учасники акції особисто вручили звернення представникам дипломатичних представництв Польщі, Франції, Угорщини, Австрії та Європейського Союзу. Дипломатичним представництвам решти країн-членів ЄС відповідне звернення було надіслано поштою.

Українські громадяни хочуть мати рівний доступ до Європи. Фото з сайту novisa.org

Чи всі шляхи ведуть до Вільнюса?

Понад два з половиною роки виконання Україною Плану дій з візової лібералізації, наданого Євросоюзом наприкінці 2010 року, засвідчили, що цей документ є одним із найдієвіших на сьогодні мобілізуючих чинників у проведенні низки суспільно важливих реформ, що наближають Україну до європейських стандартів у таких різних сферах,  як громадська безпека, протидія організованій злочинності та торгівлі людьми, управління міграцією  тощо. Водночас перший період виконання ПДВЛ виявив і ризики, зумовлені браком політичної волі та половинчастістю рішень, зокрема у таких сферах, як протидія корупції та дискримінації, безпека документів.

Днями  в Укрінформі  пройшов «круглий стіл» на тему:  «Як Україна виконує чутливі реформи в контексті Плану дій з візової лібералізації Україна — ЄС?», організований громадською ініціативою «Європа без бар’єрів». У ньому взяли участь народні депутати України, урядовці, дипломати  європейських країн, незалежні експерти,  громадські активісти і журналісти.

На жаль, на сьогодні Україна недостатньо зробила для того, щоб отримати позитивний висновок Єврокомісії і Ради ЄС щодо виконання першої (законодавчої) фази Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС. На цьому напрямі існують дві основні проблеми, наголосили учасники «круглого столу». По-перше, це проблеми із законодавством, яке регулює подолання та протидію дискримінації, і, по-друге, проблеми із законодавством, яке регулює антикорупційну політику в Україні.

— Станом на липень 2013 року дуже мало шансів, що на Вільнюському саміті буде проголошено, що Україна виконала першу законодавчу базу Плану дій з візової лібералізації. Навіть якщо у вересні будуть ухвалені закони, яких бракує, зрозуміло, що потрібен певний час для надання звіту, його вивчення і щоб сторона ЄС сформувала свій висновок. Тому єдиним технічним виходом стала б позачергова сесія Верховної Ради, але для цього потрібна політична воля», — наголосив  під час обговорення науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко.

Зокрема, за його словами, йдеться  про ухвалення антикорупційних законів. «Усі країни, які проходили візову лібералізацію, серед іншого змінювали і свої інституції для боротьби з корупцією. Йдеться про те, що в кожній європейській державі є агентство, яке займається плануванням і координацією  антикорупційної роботи, а також орган, наділений правом розслідування корупційних злочинів. В Україні ж Антикорупційний комітет, який не збирався вже понад 1,5 року, не може слугувати доведеним фактом існування справді реального, а не імітаційного антикорупційного органу», — зауважив експерт.

Не така страшна орієнтація

Водночас він переконаний, що Україна не зможе виконати Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС без прийняття закону, який захищає від дискримінації на основі сексуальної орієнтації у трудових відносинах. Прийняття такого закону є загальним стандартом європейського права.

Звісно, законопроекти, які торкаються питань сексуальних меншин, не популярні в традиційних суспільствах. Тож сьогодні країна стоїть перед вибором між страхом, пов’язаним з терміном «сексуальна орієнтація», чи просуванням до безвізового режиму з ЄС. І тут уже треба вибирати, що важливіше.

За словами керівника проектів громадської організації «Європа без бар’єрів» Мар’яни Кузьо, подібний антидискримінаційний закон, який урівнює в трудових відносинах осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією з іншими людьми, діє в усіх країнах—членах Європейського Союзу. Його також прийняли країни, які успішно завершили План дій з візової лібералізації і вже користуються безвізовим режимом з ЄС, наголосила вона.

«Заздалегідь ніхто не може сказати, скільки саме законів потрібно прийняти для виконання вимог Євросоюзу та підписання Угоди про асоціацію. Наприклад, ЄС наполягає, щоб в Україні було ухвалено виборчий кодекс. Натомість українська сторона таку рекомендацію не надто сприймає. З іншого боку, якщо існує кілька проблем, їх можна врегулювати кожну окремим законом, а можна всі одним», —  зазначив у коментарі Олександр Сушко.

Нині зручніше говорити про кілька напрямків, за якими необхідно виконати законодавчу частину вимог ЄС для підписання угоди. Це, зокрема, законодавство про вибори з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії (як відомо, Мін’юст уже виставив на обговорення такий законопроект). Крім того, надзвичайно важливим є законопроект про реформування органів прокуратури. Однак на сьогодні уряд ще не визначився, у якій саме редакції цей законопроект буде подано на розгляд, тому про нього, виявляється, політичні сили говорити поки що не готові. І ще одним напрямком, безумовно, є реформа судочинства, хоча також немає єдиного законопроекту для розгляду, зазначають експерти.

Водночас Президент України Віктор Янукович  на зустрічі країн—членів «Вишеградської четвірки»  висловив переконання, що Україна виконає всі необхідні умови для підписання Угоди про асоціацію з ЄС на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі.

Нагадаємо, опозиція виступала за проведення позачергової сесії для ухвалення євроінтеграційних законопроектів. Натомість спікер ВР Володимир Рибак вважає, що  сенсу у проведенні позачергової сесії Верховної Ради поки що немає, оскільки решта таких законопроектів ще не готові. За його словами, залишилося розглянути тільки два ключові законопроекти — проект закону про прокуратуру та зміни до закону про вибори народних депутатів.

Підсумовуючи прогнози перспектив виконання українською стороною законодавчих вимог  ЄС,  схиляємось до думки, що попереду в законодавців і виконавчої влади буде гарячий вересень.

ДОВІДКА «УК» 

План дій з візової лібералізації Україна отримала від Євросоюзу на саміті Україна — ЄС 22 листопада 2010 року. Він розділений на дві фази виконання. У рамках першої фази Україна має внести потрібні зміни до чинного законодавства, а другої — імплементувати прийняті законодавчі зміни на практиці.

ПРЯМА МОВА 

Костянтин ЄЛІСЄЄВ,
представник України  при ЄС:

 — Для завершення законодавчої фази Плану дій Верховній Раді залишається ухвалити низку законодавчих актів, що зробить можливим перехід до другої фази. Йдеться, передусім, про вдосконалення законодавства у сфері боротьби з дискримінацією, а саме про внесення змін до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Хотів би наголосити, що законопроект не передбачає ні одностатевих шлюбів, ні можливості усиновлення дітей одностатевими парами, ні будь-яких аналогічних положень, які не сприймаються в українському суспільстві. Головна мета цього проекту закону — привести антидискримінаційне законодавство України у відповідність з Хартією ЄС про основоположні права і свободи, одне з положень якої — рівний доступ до роботи. 

Ірина СУШКО, 
керівник громадської організації
«Європа без бар’єрів»

— Апробування політики візової лібералізації у Балканських країнах та перші результати дії безвізового режиму на прикладі країн Західних Балкан, що не став безпроблемним, зокрема у політиці притулку та ефективного захисту вразливих груп, спричинили  перегляд Європейським Союзом не лише самого принципу оцінювання прогресу, запровадивши двоетапність у випадку України, Молдови та Грузії, а й підштовхнули  до уточнення окремих завдань у бік  конкретизації.

Тож принцип «спершу товар, а потім гроші» був застосований і щодо України з Молдовою. Остання вимогу щодо рівності трудових прав усіх громадян виконала ще минулого року, отримавши ПДВЛ, як і Україна  — у 2010 році. Рішучість та політична воля у виконанні ідентичних завдань дали змогу країні перейти до наступної фази вже після третього звіту.