ЗОНА УВАГИ

Чому статус національного не забезпечує  заповіднику «Хортиця» належного розвитку?

Заповідною територією острів Хортиця був оголошений ще 18 вересня 1965 року. Ще вищий статус — національного — отримав у 1993-му. Тоді його співробітники мріяли, що ця унікальна територія невдовзі розквітне і перетвориться на музейний центр з вивчення феномену українського козацтва, де можна  буде не  тільки  ознайомитися з історією та побутом запорозьких козаків, а й перенестися в саму епоху козацтва.

Тоді набули популярності й просувалися сміливі ідеї про створення  на Хортиці цілісного козацького світу — із такою самою природою, як за козацьких часів, поселеннями-куренями, зимівниками, бордюгами. Планували відновити ландшафт, відродити первинну рослинність. Щоб зберегти колорит козацької доби, мали на меті будувати об’єкти за технологіями та методиками XVII-XVIII ст.

На жаль, не так сталося, як гадалося. Сьогодні, майже два десятиріччя по тому, Хортиця, як і раніше, перебуває в принизливому для святині  світового рівня  стані.

Перший крок — на «Тарасовій стежці»

Щоправда, було б нечесно стверджувати, що запоріжці не люблять Хортиці. «Тарасову стежку» облаштували і урочисто відкрили в травні 2005 року. Передбачалося, що батьки приходитимуть сюди, коли їхні  малюки тільки-но навчаться ходити, щоб  свої перші кроки вони  зробили  стежиною, якою, зазначають краєзнавці, свого часу пройшов Тарас Шевченко.

Роком пізніше на найвищій точці Хортиці відкрився новий комплекс   «Скіфський стан» — стародавні та реконструйовані могили, кургани-макети, святилище, сторожові вежі, зібрання кам’яних витворів стародавнього мистецтва та  ритуальні об’єкти.

Тим часом на спонсорські кошти ВАТ «Запоріжсталь» неподалік від музею історії Запорозького козацтва звели історико-культурний комплекс «Запорізька Січ». Сюди планували перевести розташований до того часу у заповідній плавневій зоні приватний кінний театр «Запорізькі козаки».

У 2007-му поставили біля в’їзду в плавневу зону  «Козаків на чатах» (скульптор Сергій Каніщев) — першу із трьох пар воїнів різних епох, що мали символічно охороняти шлях, який веде в південну частину острова. До речі, цього ж року острів Хортиця здобув високе визнання   одного з «Семи чудес України».

Ще більше планувалося зробити. Зокрема, звести міні-готелі для туристів у вигляді козацьких зимівників уздовж давнього скіфського  шляху, що пролягав через увесь острів з північного заходу на південний схід.

Запорізькі козаки на Хортиці. Фото з сайту kiev.fotki.jandex.ru

Самобуди розкошують

Однак, на жаль, поки що не затверджено жодної державної цільової програми розвитку Національного заповідника «Хортиця». Щоправда,  є план його розвитку, але немає механізмів його реалізації.

Тим часом негайного розв’язання потребують чимало важливих проблем. За словами  генерального директора заповідника «Хортиця» Максима Остапенка, йдеться про передачу заповіднику лісового господарства, розташованого на його території, визначення статусу різних категорій  поселень і їх жителів, що живуть і господарюють у заповідній зоні,  про переніс з території Хортиці багатьох непрофільних об’єктів тощо. А ще  слід подбати і про створення нових і подальший розвиток існуючих туристичних об’єктів.

Згідно з угодою між Запорізькою та Донецькою областями заповідник внесено до всіх туристичних маршрутів як пріоритетний об’єкт Євро-2012, що покладає на область додаткові зобов’язання щодо розвитку інфраструктури острова, ці проблеми загострюються, тим часом їх ефективне розв’язання має непересічне значення для іміджу України.

— Сьогодні на Хортиці існує 127 самобудів, в яких проживають 236 людей. За попередніми підрахунками на їхнє виселення місту потрібно відшукати понад 21 млн грн, — розповідає Запорізький міський голова  Олександр Сін. — Та це лише частина проблеми, бо на території заповідника є ще й багатоповерхові житлові будинки, в яких мешкають колишні працівники колишніх державних підприємств, що були тут за радянських часів. Цю проблему слід розв’язувати на державному рівні. Та ми розуміємо, що на це немає коштів, та й самі люди не виявляють бажання виїхати зі своїх осель.

Питання щодо землевпорядкування  гендиректор заповідника  Максим Остапенко прокоментував так: 27 землекористувачів закінчили процедуру оформлення земельних стосунків, 14 — у процесі її завершення, а 3 навіть не збираються їх оформлювати. Йдеться про те, щоб юридичні особи, що мають на острові  власні об’єкти, вносили певну орендну плату за землю, на якій вони розташовані. Та в ідеалі слід було б зробити так, щоб у заповіднику не залишилося жодного стороннього об’єкта.

— Чи варто зберігати комунальний житловий фонд на заповідному острові? — додає Максим Остапенко. — А ще вкрай важливо  удосконалити інфраструктуру і остаточно розв’язати проблему  очищення Хортиці від сміття.

КОМПЕТЕНТНО

                                   
Борис ПЕТРОВ, 
голова облдержадміністрації:

— Хортиця не належить тільки запоріжцям або українцям, це спадок всього людства. Щоб робота була ефективною, ми розділили проблеми заповідника між міською і обласною владою, силовими відомствами, адміністрацією заповідника. Зробимо перелік заходів та направимо свої пропозиції центральній владі. Якщо треба, ми самостійно підготуємо проект закону по Хортиці.

Втім, маючи сумний досвід  розв’язання проблем Хортиці, посадовець не виключає того, що доведеться по допомогу звертатись до Президента України.

ДОВІДКА «УК»

Острів Хортиця утворився  в результаті геологічного розлому, що стався на цій території понад 2 млн років тому: відколовся від  докембрійських гранітів Українського кристалічного щита, чий вік перевищує 2, 5 млрд років. На півночі, напроти греблі Дніпрогесу,  висота гранітних скель острова сягає  20-30 метрів, у центральній частині — від 4 до 15 метрів, а у південній — нижче рівня води.

Тут представлені всі ландшафтні зони України  — гори, степи, плавні, де росте понад тисяча видів рідкісних рослин — реліктів та ендеміків,   проживають 140 видів птахів, 4 види земноводних та понад 20 видів ссавців. Тут збереглося чимало свідчень присутності людини з часів епохи бронзи (святилища та культові місця стародавніх народів на острові експерти датують періодом близько 3 тис. років до н.е.), а головне — історичні пам’ятки самоідентифікації представників українського народу як нащадків славних козаків.