Міста і села області досі оговтуються від травневої стихії, коли впродовж кількох годин ночі гірські ріки й невеличкі потічки миттєво вийшли з берегів і наробили лиха і в гірських, і в низинних районах. Перед стрімкими потоками дощової води не встояли ні капітальні шляхопроводи, ні електроопори, ні величезні дерева, ні господарські будівлі. Здавалося б, нищівний паводок 2008 року не повториться, але для жителів гірського Старосамбірського та сусіднього низинного Самбірського і Дрогобицького районів він виявився ще масштабнішим.
Неглибока й небагатоводна зазвичай річка Лінинка, що ніби заховалась у глибоченному каньйоні, й тече собі попід майже десятиметровим берегом єдиної у Соснівці сільської дороги, за кілька годин перетворилася на бурхливий потік. Велика вода так несамовито шматувала дорогу, що до ранку від путівця не лишилося й сліду: лівий берег просунувся на людські обійстя, і мешканці двох частин села залишилися без дороги. Ще кілька таких злив, застерігають фахівці, і русло річки дістанеться до самісіньких хат. А тут після травневих злив — новий раунд негоди.
Щоб життя соснівчан повернулось у нормальне русло, слід передовсім повернути Лінинку в її звичну течію, бо в селі, що загубилось у горах, немає можливості облаштувати інший доїзд. «Скільки потрібно коштів для відновлення дороги, підраховують фахівці, але, зрозуміло, вони немалі, — розповідає директор департаменту з питань цивільного захисту Львівської облдержадміністрації Олексій Титаренко, — зокрема йдеться про роботи з берегоукріплення, регулювання русла. Треба вирішити, як заїде у глибокий каньйон (близько 10 м (!), яким тече річка, потужна техніка».
Сільрада з надзвичайних ситуацій
У ці дні сільрада одного з найбільших у Самбірському районі села Ралівка виконує функції штабу з ліквідації надзвичайної ситуації: куди ж ще йти односельцям, як не до сільського голови Володимира Бучка? Село досі не може оговтатися від травневої повені. Вода так блискавично прибувала, що головна артерія краю — Дністер — за кілька годин перетворився на бурхливе річище, і тисячі кубометрів води хлинули на обійстя. Зупинити велику воду могла б лише дамба, про будівництво якої селяни просять владу не перший рік. Після страшної повені 2008 року нарешті було розпочато її будівництво. Проте згодом роботи припинили. Для великої води недобуд перешкодою не став — вона обрала собі інший шлях — затопила Ралівку, Задністряни і хутір Хатки, які входять до Ралівської сільської ради.
Постраждало 122 домогосподарства: вода зайшла у підвали та помешкання на перших поверхах 19 багатоповерхівок. У оселі родини Ганни Тантали каламуть сягнула 1,2 метра. Повінь знищила понад 2 кілометри дороги у Ралівці та частково дорогу державного значення (Самбір — Дрогобич — Борислав), добралась і до дитячого дошкільного закладу «Сонечко» — затоплено підвал, пошкоджені котли і насоси у котельні, фундамент, альтанки. Каламуть затопила також тутешні криниці, тож поки їх хлорують, організовано підвезення питної води. Під водою опинилися присадибні ділянки. Тож говорити, в якому стані перебувають посіви та городина, можна після принення дощів. Мають чималі клопоти і підприємці ТОВ «Самбірська сонячна станція»: змонтовані сонячні батареї теж не оминула велика вода.
Як допомогти людям?
У сільського голови тепер один клопіт: як у такій ситуації допомогти односельцям? Приміром, відшкодувати багатодітній родині Любові Кривди знищене майно: напередодні привезли меблі й навіть не встигли розпакувати та занести до хати, й залишили на ніч у гаражі, а вода обнову не пошкодувала. Чи як бути з односельцями, які не встигли переоформити спадщину, а обійстя затопило водою?
Конче потрібні документи законодавчого характеру, які б врегульовували ці питання. Непокоять й інші проблеми, зокрема мізерна допомога, яку отримають селяни. Від скрути родини не порятує. Прикро й через те, що ситуація повторюється кожного разу, як тільки надовго задощить.
— А уникнути катаклізмів можна, — впевнений сільський голова Ралівки Володимир Бучко, — якби нарешті завершили споруджувати у верхній частині села дамбу та розпочали аналогічну гідротехнічну споруду на протилежному боці Ралівки. Якщо цього не робити, село й далі потерпатиме від великої води за кожної негоди.
ПРЯМА МОВА
«Повінь зруйнувала раніше зроблене»
Олексій ТИТАРЕНКО,
директор департаменту з питань цивільного захисту Львівської ОДА:
— Втрати від травневої негоди, звісно, могли бути менш катастрофічні, адже після нищівного паводку 2008 року було виконано чималий обсяг робіт із «Державної цільової програми комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Прута, Сірету». Але більшість об’єктів так і залишились недобудованими. На їх завершення забракло менше 150 мільйонів гривень. Відтак частина територій знову виявилася не готовою до такої масштабної стихії. Державні мільйони знову пішли за водою: те, що було зроблено, травнева повінь зруйнувала. Збитки, завдані цьогорічною стихією, підраховують, бо не встигла зійти травнева вода, як ситуацію ускладнили минулотижневі зливи.
До низки об’єктів, які не були відремонтовані з 2008 року, додалися нові, і їх відновлення потребуватиме чималих фінансових ресурсів. Так, на ремонт пошкодженого на 64 ділянках дорожнього покриття Службі автомобільних доріг у Львівській області потрібно 21,6 мільйона гривень, а на відновлення найбільш постраждалих об’єктів водного господарства області знадобиться 66,9 мільйона гривень. Недешево обійдеться також ремонт 13 автомобільних мостів, будівництво на місці повністю зруйнованого шляхопроводу Стрий — Меденичі, потребують підсилення 12 мостів.
Загалом, за попередніми підрахунками, для відновлення всіх 185 об’єктів Львівщина потребує понад 135 мільйонів гривень. Документи для отримання коштів з резервного фонду Державного бюджету на ліквідацію наслідків паводку Львівська облдержадміністрація скерувала до Кабінету Міністрів. Загалом на Львівщині від негоди постраждали 115 населених пунктів на території 10 районів та 3 міста обласного значення. Найбільшої шкоди завдано селам Самбірського, Дрогобицького та Старосамбірського районів Львівщини.