Учасники слухань констатували, що питання протидії епідемії названих захворювань для України вкрай актуальне і давно вийшло за межі суто медичної проблеми. Наша країна серед лідерів за темпами розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Європі та світі, є другою країною Європи та п’ятою — світу за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Щодня діагноз ВІЛ-інфекції ставлять майже 60 українцям. Починаючи з 1987-го, серед громадян України зареєстровано 234 257 ВІЛ-позитивних осіб, 62 288 хворих на СНІД та 30 575 померлих від захворювань, зумовлених СНІДом. На 1 липня цього року на обліку перебувало 134 302 ВІЛ-позитивних громадянина. Особливе занепокоєння спричиняє те, що 66% інфікованих припадає на вікову категорію 25–49 років — найбільш працездатне та репродуктивне населення.
Представники МОЗ вважають, що останнім часом вдалося досягти прогресу у профілактиці та лікуванні ВІЛ/СНІДу в Україні. 2012 року вперше за весь період спостереження зафіксовано зниження кількості нових випадків цього захворювання.
.jpg)
— Нині світове співтовариство бачить в Україні ту державу, яка перша серед країн колишнього СРСР має передумови для зупинення епідемії ВІЛ/СНІДу на своїй території. Так, у 2012 році кількість нових випадків знизилася на 1,6% порівняно з 2011 роком (до 20 743 осіб проти 21 177). Кількість осіб з первинним ВІЛ на 100 тисяч населення в 2012 році знизилася до 45,5 людини при прогнозному показнику 49,1 людини. Цього вдалося досягти завдяки реалізації держпрограми у співдружності з Глобальним фондом у боротьбі з ВІЛ/СНІД, — наголосив перший заступник міністра охорони здоров’я Олександр Качур.
Як зазначив посадовець, чітко простежується взаємозв’язок між широтою охоплення профілактичними і лікувальними заходами та зниженням рівня захворюваності. Так, з 1999 по 2010 роки, за його даними, з 9% до 94% зросло охоплення профілактичним антиретровірусним лікуванням жінок, у яких під час вагітності діагностували ВІЛ. Це дало змогу в 6 разів знизити кількість випадків передачі ВІЛ від матері до дитини. Втім, більшість учасників слухань вважають, що говорити про істотний позитив зарано.
Щодо епідемії туберкульозу, то нині за критеріями ВООЗ наша держава посідає 10-те місце за рівнем захворюваності з-поміж країн Європейського регіону, зарахованих до третьої категорії (після Таджикистану, Молдови, Казахстану, Киргизстану, Грузії, Азербайджану, Румунії, Узбекистану та Росії), друге місце в Європі за темпами зростання мультирезистентного туберкульозу та четверте — у світі за його поширеністю у вперше виявлених хворих. Україна вже 18 років несе на собі тяжкий тягар цієї епідемії. За цей час втрачено близько 150 тисяч співвітчизників.
За даними ВООЗ, Україна належить до країн із середнім рівнем поширення вірусного гепатиту С, яким інфіковано близько 3% громадян. Більшість з них — особи працездатного репродуктивного віку. При цьому річний курс лікування таких хворих коштує від 60 до 120 тисяч гривень. Без підтримки держави переважна кількість хворих не в змозі отримати курс лікування, який здебільшого дає шанс на повне зцілення.
Учасники слухань зазначили, що епідемії туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу та вірусних гепатитів негативно впливають на соціально-економічний розвиток країни й створюють загрозу національній безпеці країни. Окрім цього, учасники дійшли висновку, що без подальшого використання програмно-цільового підходу в реалізації державної політики в цій галузі та адекватного масштабам проблеми фінансування неможливо подолати зазначені інфекційні хвороби в Україні.
Також прозвучала пропозиція створити державний реєстр хворих на туберкульоз, ВІЛ-інфекції/СНІД та вірусні гепатити, розробити і впровадити інструкції й методичні рекомендації для медичних працівників щодо всіх аспектів та особливостей діагностики і лікування названих хвороб.