Аби відволікти свого онука від перегляду чергової партії примітивних закордонних мультиків, дістав з книжкової полиці кілька альбомів з поштовими марками. Очі у Максима відразу загорілися, адже на невеличких мініатюрах було цікавого значно більше, ніж в однотипних мультфільмах. Тут і дивні тварини, і зображення перших парових машин, і літаки, і способи перевезення пошти в останні століття, і конструктори космічної техніки та перші космонавти... А ще серії, присвячені видатним художникам, знаменитим музеям. Поруч з ними мирно дрімали марки, присвячені московській Олімпіаді 1980 року, видатним спортсменам, громадським діячам...
Тішили око гармонійно підібраними кольорами і майстерним друком знаки поштової оплати з інших країн. Серед них особливо багато чомусь виявилося поштових мініатюр з далекої Монголії. Три мільйони населення, а стільки "наклепали" марок. І практично на кожній з них - далекий народ мовою марок розповідає про свій побут і звичаї, традиції та свята...
- А це що за марки? - запитав онук, коли побачив кучерявого стилізованого хлопця на однотонних мініатюрах, віддрукованих різними кольорами, аби зручніше було розрізняти номінали.
- Це особливо цінні марки! Адже вони - перші марки нашої держави, що побачили світ після здобуття Незалежності... Основою для них став малюнок уславленого художника Григорія Нарбута, зроблений понад дев'яносто літ тому для перших марок ще Української Народної Республіки.
- А це що таке? - показав Максим на марку з кораблем, поверх якого був віддрукований тризуб.
- Це взагалі унікальна річ! У такий спосіб українська пошта, яка на початку 1990-х знаходилася в скрутному фінансовому становищі, використала марки, що залишились від пошти Радянського Союзу...
Одне слово, очі у малого загорілися, і він запропонував збирати нову колекцію марок. Звісно ж, українських! Почали переглядати старі конверти, відпарювати від них марки, сушити їх, вкладати у книжки під прес - з'явилось нове захоплення в онука. Добре: менше біля "ящика" сидітиме! Але...
Виявилося, що марки останніх років на диво однотипні. Є серія, присвячена гончарним виробам. Втрапила марка з портретом уславленого письменника Степана Руданського. Ще кілька видів марок - ось і все! Хіба з такого зробиш цікаву колекцію?
З надією знайти нові марки з іншими сюжетами і порадувати онука зайшов у кілька поштових відділень. Але там - ті самі зображення козацької люльки, свистунця, глечика, куманця... Невже ж уся наша культура й історія лише до них звелася?
Тим часом інтерес до колекціонування марок у Максима не зникає. Та от біда - де нові "експонати" брати? Ось і доводиться йому розповідати про мініатюри, випущені ще "за останніх совєтів". Прикро стає від цього: невже ж Україна, що спромоглася забезпечити реалізацію проекту "Морський старт" і на своїх ракетах відправляє в космос закордонні супутники зв'язку, не спроможна налагодити випуск знаків оплати для своєї пошти?
Тих самих поштових мініатюр, що розповідатимуть про нас і нашу державу всьому світові. У тому числі й туристам, які неодмінно приїдуть на Євро-2012.Невже ж ми в цьому слабші за далеку Монголію, марки якої нині має у своїх збірках чи не кожен другий колекціонер? Не вірю!