КОНСУЛЬТАЦІЯ
Як правильно передати власне майно у спадок
В Україні, на жаль, про оформлення заповіту думають лише одиниці. Згідно зі статистикою, щороку лише 30% спадкоємців отримують спадок з волі померлого. Всі інші — згідно з законом. Торік нотаріуси видали понад 900 тисяч свідоцтв про право на спадщину, та менше третини з них — за заповітом. Так, опитавши десятьох знайомих віком від 25 до 60 років, з’ясувала, що ніхто з них навіть не замислювався про оформлення цього документа. Натомість за кордоном люди намагаються все завчасно передбачити. І заповіт оформляють навіть у юному віці. Які форми заповітів існують в Україні й кому можна передати у спадок усе, що нажито непосильною працею, дізнався «Урядовий кур’єр».
Складаючи заповіт, бажано нікого не забути і не образити. Фото з сайту visualphotos.com
Усім по черзі
Однією з причин, чому складання заповіту в Україні не набуло популярності, експерти називають брак культури як такої. До того ж, оскільки більшість українців зайнята добуванням грошей на прожиття, їм банально не до думок про те, що відбуватиметься після їхньої смерті. І даремно. Адже пустивши ситуацію на самоплив, можна ненавмисне позбавити своїх близьких спадку.
Більшість із нас знає: якщо людина відходить в інший світ і не залишає заповіту, все її майно ділять між собою спадкоємці. На цей випадок Цивільним кодексом передбачено п’ять черг спадкування за законом. До першої зараховують дітей, зокрема зачатих за життя спадкодавця і народжених після його смерті. А також дружину чи чоловіка, які пережили свою половину, та батьків.
До другої черги зараховують рідних братів, сестер спадкодавця, його бабу, діда як з боку батька, так і з боку матері. Третя — рідні дядько та тітка.
Проте коли йдеться про спадкування за законом, потрібно знати, що представники кожної наступної черги одержують право на майно лише у разі відсутності попередньої. Іншими словами, якщо немає претендентів на спадок першої чи другої черги, тоді все дістається представникам третьої черги, тобто рідним дядькові та тітці. Так, родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування більш дальніх родичів. Це стосується всіх черг спадкування.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають ті, хто проживав зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини (день смерті).
До п’ятої черги спадкування належать родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Цей ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. При цьому його народження не входить до цього числа. А також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна людина, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менше п’яти років одержувала від нього матеріальну допомогу. І для неї це єдиний або основний засіб існування.
На думку правників, це може бути екс-дружина, бабуся-пенсіонерка, інвалід і так далі. Проте якщо це цілковито здорова, приміром, пані, то виникає запитання: чому вона не шукала роботу або не зареєструвалася в центрі зайнятості? Адже якщо здорова працездатна людина ніде не працювала просто тому, що не бажала, і жила за гроші спадкодавця, їй навряд чи щось дістанеться.
Кому хочу, тому й заповідаю
Натомість людина, яка складає заповіт, може на власний розсуд розподілити своє майно. Цивільний кодекс визначає заповіт як особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.
Право на складення заповіту має людина, яка досягла дієздатного віку (від 18 років) і не має психічних вад, які б перешкоджали її свідомому вибору. Складається остання воля особисто, робити це через представника не можна.
Українським законодавством передбачені такі види заповітів, як звичайний, написаний людиною власноруч або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, тобто набраний на комп’ютері. Також можна скласти секретний заповіт, який посвідчує нотаріус без ознайомлення зі змістом. В цьому разі навіть нотаріус не знає, що саме написано в документі. Адже він бачить лише конверт, на якому ставить посвідчувальний підпис і скріплює печаткою. Потім цей запечатаний документ кладе в інший конверт і опечатує. У день відкриття спадщини нотаріус, юрист чи інша особа, визначена заповідачем, відкриває і оголошує, що кому дістається.
Звісно, в такому разі закрадаються підозри, чи не може нечесний нотаріус підмінити конверт. Проте правники переконують, що заповіт підписує власноруч людина, тому якщо спадкоємці запідозрять недобре, то можна провести почеркознавчу експертизу, яка доведе істину.
Проте якщо у людини, яка склала та підписала заповіт, надто простий підпис і його легко підробити, експерт-почеркознавець не зможе визначити, оригінальний це підпис чи ні. Цим можуть скористатися шахраї.
І чи не найцікавіший серед видів заповітів — з умовою. В цьому разі заповідач може обумовити виникнення прав та обов’язків залежно від настання чи не настання тих чи інших обставин. Приміром, закінчить онук певний ВНЗ, тоді й отримає гроші у спадок. Тобто заповіт можна пов’язати з будь-якими умовами, які не суперечать нормам моралі. Саме так і зробив власник мережі готелів, дідусь відомої тусовщиці Періс Хілтон, який викреслив онуку із заповіту через її неприпустиму поведінку.
Ось так і виходить: хочеш отримати спадок — доклади хоч трохи зусиль.
БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю
«Заповідач може позбавити родичів права на спадкування»
Адвокат Тарас ЛУКАШ
Зазвичай про завтрашній день ми якщо і замислюємося, то лише в контексті планів на майбутнє, натомість думки про складання заповіту рідко з’являються. Але життя інколи підносить неприємні несподіванки, і до них також потрібно бути готовим. Як правильно розпорядитися своїм майном на випадок смерті, кому його можна переписати й наскільки легко опротестувати заповіт, роз’яснив адвокат ЮФ «Салком» Тарас ЛУКАШ.
— Що закон дозволяє вписувати в заповіт?
— Усе майно, що належить особі на праві власності. В цьому разі обмежень немає. Також у заповіті можуть бути прописані окремі розпорядження. Наприклад, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних чи юридичних осіб незалежно від наявності в нього з ними сімейних (чоловік та дружина, діти) чи родинних (бабусі, дідусі, тітки, дядьки) зв’язків.
Також заповідач без зазначення причин може позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом.
— Чи можна все майно переписати на якийсь благодійний фонд і так залишити власних неповнолітніх дітей з нічим?
— Закон не обмежує заповідача щодо укладання заповіту на користь будь-якої фізичної та юридичної особи, зокрема й благодійного фонду. Закон захищає інтереси осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині: малолітні та неповнолітні, а також повнолітні непрацездатні діти та вдова спадкодавця. Вони отримають спадок незалежно від змісту заповіту. Це буде половина частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом. Тож деякі обмеження все-таки є. Якщо за відсутності заповіту діти отримали б, наприклад, кожен по квартирі, але за заповітом нерухомість передали благодійному фонду, то спадкоємці розраховуватимуть лише на половину квартири.
— З якими складнощами найчастіше стикаєтеся під час відкриття спадщини?
— У цьому разі процедура загальновідома. Єдине: раніше це мали право робити лише державні нотаріуси, зараз дозволено ще й приватним. Тобто людина по відкриття спадщини може звернутись як до державного, так і до приватного нотаріуса.
— На вашу думку, до якого нотаріуса краще звертатися — приватного чи державного?
— Тут є дуже важливий нюанс, про який потрібно пам’ятати. Якщо приватний нотаріус відкрив спадщину, то саме він повинен довести справу до логічного кінця. Проте нотаріус — така сама людина, як і всі ми, тому може захворіти, піти у декретну відпустку тощо. У цьому разі людина, яка звернулася по відкриття спадщини, буде зобов’язана чекати, поки фахівець, який відкрив спадщину, повернеться до роботи. Натомість державні нотаріуси в таких випадках мають право передати спадкову справу колегам у межах консультації.
— Що означає поняття відкривати спадщину?
— Спадкова справа відкривається на підставі відповідної заяви від одного чи кількох спадкоємців, поданої нотаріусові. Після цього нотаріус сприяє спадкоємцеві у збиранні інформації про спадкову масу, тобто формує й направляє запити до відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування тощо. Також у разі потреби саме нотаріус звертається до відповідних фахівців, які визначають оцінку спадкового майна, робить запит у спадковий реєстр. І вже потім видає свідоцтво про право на спадщину.
— Наскільки легко опротестувати в суді останню волю померлого, викладену в заповіті?
— Для отримання позитивного рішення про визнання заповіту недійсним спадкоємцям необхідно підготувати обгрунтований позов, попередньо попрацювавши над збиранням належних та допустимих доказів. Наскільки це легко чи важко зробити, залежить від обставин.
— В яких випадках суд може визнати заповіт недійсним?
— У випадку, коли суд встановить, що волевиявлення заповідача не було вільним. Трапляється, що після смерті рідних родичі намагалися в судовому порядку визнати заповіт недійсним. Здебільшого аргументи у цій категорії спорів зводяться до того, що померлий родич не усвідомлював значення своїх дій і не керував ними внаслідок певних хвороб, зокрема психічних розладів тощо.
Як показує практика, для ініціювання позову про визнання заповіту недійсним попередньо потрібно зібрати та проаналізувати медичну документацію заповідача, яка б вказувала на наявність тих чи інших вад здоров’я. На підставі цієї медичної документації суд може призначити посмертну судову психіатричну експертизу. Звісно, якщо в медичних довідках вказуватиметься, що останній хворів на артрит чи ревматизм, то для задоволення відповідного позову цього буде замало.
ДОСЬЄ «УК»
Тарас ЛУКАШ. Народився в 1978 році. Закінчив Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю правознавство.
З 2004 року член Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Нині партнер, адвокат юридичної фірми «Салком».