МІСЦЕВЕ ПАЛИВО
Вінниччина щороку потенційно може «збирати» з сільськогосподарських ланів 500–640 мільйонів кубічних метрів газу
Сьогодні солому, з одного боку хоче бачити в себе Європа, а з другого, в свідомості українського суспільства сталися якісні зміни щодо відновлювальних джерел енергії. Коли 2006 року один із перших у країні (принаймні перший на Вінниччині) теплогенератор ставили в школі села Вахнівка, то сільська громада поставилася до цього з недовірою, мовляв, свиню підсовуєте. Аргумент, що столиця Данії майже на чверть опалюється аналогічними генераторами, виявився малопереконливим для сельчан, тому вони взяли з обласної влади слово допомогти їм газифікувати село. Тепер не треба вмовляти. Всі дозріли!
Вінниччина, за даними досліджень аналітичного центру «Бюро економічних і соціальних технологій», належить до найбільш енергоефективних регіонів країни. Втім, голова облдержадміністрації Микола Джига ставить завдання прискорити впровадження заходів з енергозбереження, які передбачено в обласній програмі. Справді, треба не йти, а бігти. Ціна на імпортований газ захмарна, крім того, довкола нас не дрімають. Абсолютна більшість пелет і брикетів, які виробляють у нашій країні, йде на експорт. Чітко простежується тенденція вивозити солому. Цю енергію продаємо за кордон значно дешевше, ніж вона коштує в імпортованому газі! Парадоксальну поведінку пояснювати приказкою «Чому бідний, бо...» вже недоречно, адже понад два десятиріччя ми самостійно приймаємо рішення. А відомо, що зменшення споживання видобувних енергоносіїв за рахунок використання відновлювальних зміцнює енергетичну незалежність, приводить до модернізації технологічних процесів на виробництві, соціальної інфраструктури, систем управління і менеджменту. То які перспективи, зокрема, в солом’яного ринку?
Аграрні області можуть заробляти на продажі солом'яних тюків. Фото з сайту innovativeindustry.net
Диво-альтернатива
Велике село Росоша газифіковане. Воно має перспективи, адже з перших намірів щодо адміністративно-територіальної реформи розглядається як базове для довколишніх сіл. Тому 2008 року обласна влада презентувала місцевій громаді теплогенератор вітчизняного виробництва (м. Кузнєцовськ), придбаний коштом державного бюджету в рамках загальноукраїнської програми з енергозбереження. Сельчани сприйняли дарунок з радістю: у них з’явилася можливість в опалюванні закладів соціальної сфери не залежати від імпортованого газу. Поки що він працює на половину своєї потужності, забезпечуючи теплом школу (раніше за рік на її опалення витрачалося майже 55 тис. м3 газу) і дитячий садок. Сільський голова Володимир Сличук запевнив, що це надійне та ощадливе джерело енергії. Порівняно з газом виробництво тепла з тюкованої соломи за місяць економить 40 тис. грн. Це неабиякі кошти для сільського бюджету. Красномовною є така динаміка цін. Коли 1 т соломи коштувала 150 грн, економія за рік становила 180 тис. грн. За минулий сезон відповідно — майже 400 грн і 235 тис. грн. Коли котел запрацює на повну потужність, а роботи з прокладення мережі до будинку культури та амбулаторії загальної практики сімейної медицини проводять, економія за рік становитиме 460 тис. грн. Приблизно стільки він і коштував. Володимир Сливчук знає ціну громадській копійці та навчився розбиратися в соломі як товарові. Він зауважив, що тюки мають бути щільно спресовані і вагою 300–350 кг — тоді тепловіддача максимальна. Нинішнього року, з його слів, є можливість придбати її трохи дешевше, ніж торік.
Партнером росошан та ще двох шкіл, які також опалюють соломою, є господарства свого Липовецького району. «Якби не було вигідно, ми цим не займалися б. Звісно, робота не проста, бо раптом пішов дощ — і це позначається на обсягах заготівлі. Та як-не-як, але минулого року з продажу соломи школам і населенню господарство отримало майже 300 тис. грн чистого прибутку», — сказав директор агрофірми «Нападівка» Сергій Петренко.
Район, образно кажучи, стає солом’яним центром області. Інвестиційним коштом у селищі Турбів завершується спорудження заводу, який за рік виготовлятиме 150 тис. т пелет зі стебел сільськогосподарських рослин. Ринок збуту — Німеччина. «Завод розміщено на нашій території, тому з користю для громади використаємо його потужності та нові технології, — зауважив голова Липовецької райдержадміністрації Анатолій Грищук. — Керівництво підприємства готове до співпраці, щоб перевести на опалення пелетами дві школи та два дитсадки в селищі. Я розмовляв з німцями, то вони запевнили, що в будь-якому разі опалювати пелетами вдвічі вигідніше, ніж газом».
Із бюджетних закладів заберуть блакитне паливо
Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації в регіоні протягом двох років усі котельні в бюджетних закладах, які працюють на газу, буде переведено на альтернативні види палива. Заступник начальника головного управління житлово-комунального господарства енергетики та зв’язку облдержадміністрації Іван Вітюк упевнений, що завдання реально виконати. Для цього залучатимуть кошти сільських, селищних, районних, обласного бюджетів, а також із державного бюджету. Крім того, в країні є чимало структур, які готові вкладати інвестиції в переобладнання котелень і відповідно реалізовувати тепло бюджетним закладам. Власне, в області вже не один рік так робить комунальне спеціалізоване підприємство «Вінницяоблагроліс».
У ході змін збільшиться кількість котелень (це передбачено відповідною обласною програмою), які працюють на стеблах і бадиллі сільськогосподарських культур (тюки, пелети, брикети, гранули). Наразі в бюджетній сфері з цього обладнання є 8 потужних теплогенераторів (спалюють тюковану солому) та 14 установок Сухіна. Для порівняння в області — 27 районів. Себто те, що є і працює можна розглядати як встановлене задля експерименту. Мати під рукою наочні приклади теж важливо, зважаючи на наш менталітет. Разом з тим цей ринок може бути потужним як в окремому регіоні, так і загалом у країні. Біля соломи треба походити, щоб її заготовити, транспортувати, складувати та подати в котел. А це робочі місця. Вітчизняні підприємства налагодили виробництво сучасних теплогенераторів, а це, якщо зросте їх реалізація, теж нові робочі руки і відрахування до бюджетів. Зауважу, що майже 3 тонни соломи замінює 1 тис. м3 газу. Та скільки її можна використати на паливо в аграрній області з урахуванням того, що наука радить пожнивні рештки заробляти в грунт на органічні добрива?
У головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації зробили науково обгрунтовані підрахунки. Наприклад, з ранньої групи зернових і зернобобових торік в області було вироблено 414 тис. т соломи. З цієї кількості 206 тис. т треба заробити в грунт на органічні добрива, 27 тис. т іде на потреби тваринництва, а 198 тис. т можна використати на паливо. Аналогічно щодо озимих зернових. А ще ж поля дають сотні тисяч тонн бадилля кукурудзи, соняшнику, ріпаку. Якщо відняти «на інші потреби», то з врожаю минулого року в області на паливо можна було реалізувати 1913 тис. т не зернової частини врожаю. Умовно це рівнозначно 640 млн. м куб. газу. Звісно, минулий рік був рекордний, проте щороку область може «збирати» зі своїх ланів не менш ніж 500 млн. м3 газу. Ці показники можуть збільшитися з розвитком тваринницької галузі, яка дає полям органічні добрива. «Умовно кажучи, з полів можемо отримувати майже третину газу, який споживають населення, бюджетна сфера та промисловість області», — зауважив І. Вітюк.
КОМЕНТАР
Український біогаз — на експорт у Європу
Ханс-Джозеф ФЕЛЛ,
німецький енергетичний експерт,
депутат Бундестага,
автор системи «зеленого тарифу»:
— Україна має високий сонячний і вітровий потенціал, може використовувати енергію морських потоків, геотермальну енергію...Але особливу увагу їй варто приділити біоенергетиці, зважаючи, що вона потужна сільськогосподарська країна. Як наслідок, Україна зможе не тільки покрити свої потреби, а й стати найбільшим експортером біогазу в Європу.
Нам часто кажуть, що розвиток відновлюваної енергетики — занадто велике навантаження для економіки. Це не так — вона, навпаки, стабілізує економіку. Завдяки її використанню створюються тисячі нових робочих місць, припиняється вимивання коштів на закупівлю викопних енергоносіїв за кордоном. Крім того, створюється низка переваг, про які рідко згадують: використання доступних місцевих джерел енергії, зниження витрат на утримання АЕС, переробку і захоронення радіоактивних відходів, рекультивацію земель, які постраждали від видобутку та спалювання вугілля тощо, впровадження нових інфрастуктурних проектів. А це в свою чергу надає потужного імпульсу для розвитку машинобудування, сільського господарства, забезпечення підприємств замовленнями, створення абсолютно нових виробництв. Так, у Німеччині за останні 10 років у сфері відновлюваної енергетики було створено понад 370 тис. нових робочих місць.
Тож, насправді держави витрачають набагато більше на субсидування традиційної енергетики, ніж на підтримку відновлюваної. Найбільші пільги у всьому світі припадають на викопні палива — уряди просто бояться збільшувати ціну на нафту, газ, вугілля до реального рівня. Адже це шлях у нікуди, бо ціни на них постійно зростають, і вони дедалі більше обтяжують економіку. Країни також зазнають збитків через глобальне потепління. Тому ми повинні зупинити всі шкідливі викиди в атмосферу, 80% яких — від видобутку й використання газу та вугілля.
Євросоюз кілька років тому поставив перед собою завдання збільшити частку відновлювальних джерел енергії у загальному енергобалансі до 20% до 2020 року, уряд Німеччини — 80% до 2030 року, тоді як частка альтернативної енергетики в енергобалансі України нині становить менш ніж 1%. І це коли нам треба збільшувати вісоток відмови від традиційних видів енергетики.
До речі, балансування енергосистеми при нарощуванні відсотка відновлювальних джерел енергії також цілком можливе. По-перше, потрібно поєднувати вітрову, сонячну енергетику з біоенергетикою. По-друге, досягати більшої гнучкості у споживанні. По-третє, слід нарощувати акумулюючі потужності — такі, як ГАЕС... Так, балансування енергосистеми — це завдання, але воно цілком вам до снаги. Якщо країна прагне підвищити економічні показники, вийти з енергозалежності і стати на рівень розвитку своїх європейських сусідів, то як показує практика, вона має інвестувати в стійку енергетику. Сьогодні це один із пріоритетних напрямків як на стабільних ринках, так і ринках, що інтенсивно розвиваються.