Це розповідь про реальну постать — вельського журналіста Ґарета Джонса, який прибуває 1933 року в СРСР, зокрема на український Донбас, і на власні очі пересвідчується у великій трагедії українців — Голодоморі, а також у масових репресіях, цензурі, які провадить більшовицька влада. Він знайде в собі мужність розповісти про ці жахіття світові. І за це у 30 років заплатить власним життям — його вб’ють, напевно, радянські спецслужби.
Образ Ґарета і журналістки Ади Брукс, з якою він познайомився в Москві та яка допомогла йому подивитися на комуністичну дійсність широко розплющеними очима, втілили у картині Джеймс Нортон і Ванесса Кірбі. А зняти цю кінострічку взялася Агнєшка Голланд — польська режисерка, яка активно працює в Голлівуді.
За два дні перед демонструванням фільму в українських кінотеатрах у Тернополі відбувся його допрем’єрний показ. Представляти кінороботу приїхав продюсер українського підрозділу проєкту Сергій Демидов. На його думку, назва фільму «Ціна правди» актуальна і для нас, і для світу. Цю стрічку важко дивитися, вона вириває глядача з повсякденності, на екрані оживають долі людей, які зазнали Голодомору, більшовицьких репресій. «Таке кіно треба дивитися, це своєрідний акт скорботи, вшанування пам’яті жертв нелюдської радянської системи», — підкреслив пан Сергій.
Зйомки фільму розпочали торік у березні. В Україні знімали в Києві, а також у Чернігівській та Київській областях, на центральній вулиці в Харкові. Зйомки відбувалися й у Польщі.
До втілення кінопроєкту ретельно готувалися тривалий час, а знімальний період став уже вершиною роботи. Перед початком зйомок учасники українського підрозділу фільму окремо від Агнєшки Голланд досліджували тему Голодомору. «Я навіть у своєї бабусі, яка походить із Київщини, запитував, що пам’ятає про ці роки, — ділився думками Сергій Демидов. — Оповідь була дуже сумною та жахливою». В архівах наші кінематографісти знайшли чимало світлин, що зафіксували страшні сцени Голодомору. Кастинг отримав своєрідний виклик, адже треба було знайти сухорлявих акторів масових сцен. У пробах узяли участь понад 400 осіб. Їх одягали, гримували, фотографували й надсилали світлини Агнєшці, вона добирала тих, хто мав бути зайнятий у фільмі. У місцях, де знімали стрічку, намагалися запрошувати місцевих жителів для участі у проєкті. Прагнули відтворити й побут, одяг того часу, про паротяг теж подбали.
Я поцікавився думкою пана Сергія, чому саме польська режисерка взялася за кінокартину, щоб розкривати тему Голодомору в Україні. Точної відповіді на це запитання він не знає, зате з упевненістю сказав: українцям пощастило, що Агнєшка Голланд створила цей фільм. «Вона дуже занурювалася в тему й намагалася дізнатися в людей, які досліджували Голодомор, деталі, збагнути, що насправді тоді сталося. І режисерка зі світовим ім’ям доносила це до акторів, намагалася передати у стрічці», — зазначив Сергій Демидов.
Цей фільм — велика робота багатьох людей з різних країн, яким не байдужа правда. Коли ко-продакшн міжнародний, у ньому багато продюсерів, акторів, то з’єднати це в межах одного виробництва, на думку Сергія Демидова, складно всім. Та все в кінцевому підсумку вдалося. Українці ж під час роботи у кінопроєкті набули цінного досвіду співпраці.
До творення «Ціни правди» долучилося й Держкіно України. І не лише коштами, а й медійною підтримкою. У фільмі звучить українська, російська, англійська мови, навіть вельський акцент. Продюсер Сергій Демидов переконаний, що про цю картину у світі говоритимуть, стрічка матиме прокат, бо її знімала Агнєшка Голланд.
«Ціну правди» треба подивитися, осмислити, збагнути українську історію, до трагедій в якій причетна радянська Росія.