Один плюс два — каштанами на асфальті викладає приклад першокласниця Марійка Бондаренко. Для дівчинки, яка навчається в одній із приватних шкіл столиці, така осіння математика тільки на радість. Розв’язувати задачі не за партою, а на свіжому повітрі, записуючи дію тим, що потрапить під руку, до вподоби всім її однокласникам.
Насправді влаштовувати хоча б зрідка такі нестандартні уроки з різних предметів може будь-який учитель у кожній школі. Для цього потрібне лише бажання й фантазія педагога. Тоді діти все схоплюють на льоту — без муштри й нудного зазубрювання. Як зробити уроки цікавими й знайти підхід до кожного учня, «УК» поцікавився у вчителів-новаторів.
.jpg)
Мислити, а не зубрити
Звісно, суттєвим зрушенням для початкової школи стало недавнє запровадження Міністерством освіти і науки оновлених програм для учнів 1—4 класів — розвантажених й адаптованих до віку найменших школярів. Важливо, що відтепер дітям не даватимуть готові знання у вигляді численних незрозумілих правил, натомість спонукатимуть мислити, самостійно знаходити рішення. Батьки щиро сподіваються, що зошити вже не ряснітимуть червоною пастою, та й жорстке оцінювання залишиться в консервативному минулому. Вочевидь все залежить від професійності вчителя — наскільки він крокує в ногу з часом та чи приділить увагу кожній дитині.
Не секрет, що далеко не в усіх школах зміни відчули й учні, й батьки, проте крига скресла, й учителям поступово доведеться працювати по-новому. У профільному міністерстві зазначають, що цьогорічне спрощення програм для найменших учнів — лише перший крок на шляху до масштабних змін, які принесе запровадження 12-річного навчання. У МОН саме розробляють нові стандарти, які запрацюють з 2018 року.
«Приємно, що у відомстві враховують думку вчителів-практиків, адже вони щоднини працюють з дітьми й бачать, які зміни стали нагальними», — розповідає «УК» вчитель-методист Київського НВК «Соціум» Любов Гайова. Прогресивний педагог не лише вигадує цікаві уроки для своїх першокласників, а ще й стала одним з ініціаторів численних цьогорічних змін. Приміром, скасування використання учителем червоної пасти, незрозумілого для дітей відступу в абзаці, драконівської техніки читання на швидкість тощо.
Втім, пані Люба каже, що це лише частина з усіх новацій, які вона пропонувала — зміни відбуватимуться поступово. «Але все-таки багато чого вдалося зробити. Я найбільше наполягала на оновленні підходів у першому класі, в якого ще три роки попереду, адже цьогорічні першокласники у 2018-му навчатимуться за європейськими вимогами, — пояснює вчителька, для якої знайома закордонна система освіти, оскільки вона працювала у столичній Британській школі.
Зокрема Любов Андріївна пропонувала кардинально змінити систему оцінювання. «Замість оцінок у початковій школі треба ставити рівні, як у Британській школі: А, В, С, — каже педагог. — Бо дитина старається, вона не може адекватно оцінити свою роботу і ображається, коли їй ставлять низьку оцінку. А в старшій школі, коли учень уже розуміє ціну того бала і вміє справедливо аналізувати свою відповідь, можна ставити оцінки».
Мова без схем
Водночас Любов Андріївна зазначає, що вчителю для творчості дали багато можливостей. Тож педагог, який любить свою професію і дітей, має багато шансів захопити учнів навчанням. Скажімо, закохати кожну дитину у свою рідну мову, щоб досконало її опанувати.
«У рідній мові з першого класу я вилучила схеми слова, побудову речення за схемою, — каже вчитель. — Наприклад, дитині, яка ще не вміє читати, дають три риски під малюнком, щоб за ним скласти речення з трьох слів. Я ламаю голову, не можу скласти те речення, а як це зробить дитина, яка не має досвіду? На мене ображаються: мовляв, як тепер давати грамоту дитині, вчити, що таке слово. Але спочатку першокласник повинен за перші півроку більше чути українську мову. Тому за цей час з дитиною потрібно лише розмовляти, напрацьовувати словник, вчити її розповідати, знайомити з багатозначністю слів — дітям це цікаво. Наприклад, пишу на дошці слово «лисички», і хлопчики повинні скласти речення про лисичку як тварину, а дівчатка про лисичку як гриб. Так само про півники, ключ. І в дітей сяють очі, вони пізнають мову. А ще вилучила складні звукові моделі, залишивши лише найпростіші. Бо шестирічна дитина у вересні не може зрозуміти такі абстрактні поняття як «слово». Тож не зациклююся на схемах слів, речень. Мені все одно, скільки в реченні слів, головне — щоб воно було красивим, містило багато епітетів. Для мене важливо, щоб дитина полюбила мову, зрозуміла і сформувала свій словниковий запас. А тоді вже я навчу і як речення складати, і як слово за схемою розбирати».
Також саме пані Любов запропонувала замість звичайного твору запровадити школярам есе. Адже цей жанр не потребує чіткого опису, міркування чи розповіді, головне в ньому — викласти своє ставлення до чогось. Тоді дитина не боїться почати свій твір, скажімо, зі слів «мені не подобається осінній дощ» тощо.
Учителька змінила чимало словникових слів, осучаснила їх. «У кожному класі є слова, які не підлягають правилам правопису, і треба візуально знати, як вони пишуться. Я обрала найактуальніші. Наприклад, замість кілометра й циферблата впровадила поняття милосердний і спільнота», — каже пані Люба. — З другого класу вилучила споріднені слова, бо діти ще не вивчали частини мови. А споріднені слова будуються з їхньою допомогою. Четвертокласники тепер не вивчатимуть дієвідміни, закінчення в дієсловах — це дуже складна тема, тому її перенесли до 5 класу».
Читати те, що подобається
З літературного читання нарешті прибрали техніку читання на швидкість. Адже завуч із секундоміром наводив на учнів жах. Про відміну норми читати на швидкість ще навесні розповідала «УК» учитель початкових класів Верховинської школи, що на Івано-Франківщині, Оксана Стефюк. «Це був справжній стрес для учнів — вони дуже хвилювалися, нервували. Понад те, у дітей у цьому віці саме випадають передні зуби, тому це ще більше ускладнювало проблему», — каже вона. Тепер педагоги радять колегам техніку читання вдосконалювати цікавішим способом — давати дітям тексти, які їм подобаються.
Із тим, що дитину треба вчити читати не по буквах, а одразу складами, вчителі не погоджуються — так важче. Спочатку потрібно знати букви (приголосні, оскільки їх більше), а вже потім формувати з ними склади. Щоб знайти підхід до кожного учня, Любов Гайова навіть видала свою хрестоматію, що містить багато маленьких текстів. Тож із тими, хто ще складає букву до букви, вчителька скрупульозно працює, щоб вони безболісно наздогнали своїх однокласників. Водночас решта учнів, які вже вміють читати, виконують завдання з хрестоматії.
«Щоб зрозуміти, чи дитина прочитала текст, наприкінці є кілька ігрових завдань. У книжці можна і малювати, і розв’язувати кросворди та ребуси», — пояснює педагог. І додає, що своїми численними змінами посягнула на імперію науковців. Адже часто-густо вчені-теоретики пишуть підручники, зокрема Буквар, жодного дня не працюючи з дітьми.
До речі, на відкритій платформі ЕdЕra можна знайти відеоматеріали до оновленої програми з літературного читання — тут у невимушеній формі письменники особисто читають власні твори. У МОН відзначають, що відеоматеріали створено, щоб допомогти вчителям, дітям та батькам працювати за оновленими програмами початкової школи. Також на онлайн-платформі вже можна знайти навчальні матеріали з англійської мови, згодом — з математики, інформатики та української.
Як навчити вчителя?
Спілкуючись з учителями-новаторами, мимоволі дивуєшся, чому всі педагоги не поспішають змінювати власні підходи до навчання дітей. «Гадаю, що наші вчителі трохи ледачкуваті, половина — дуже консервативна, — каже Любов Гайова. — Я просто вчитель, який любить свою роботу. Насправді не кожна людина може бути педагогом. Адже треба вміти спуститися з теоретичного, наукового принципу до дитячого бачення».
Утім, потрібно не лише змінювати програми, а й проводити тренінги, майстер-класи з учителями, осучаснити навчання у педагогічних вишах, поєднуючи його з практикою. «Мені дуже допомагає те, що, навчаючись заочно, працюю у школі, — розповідає майбутній учитель початкових класів Богдана Федотова, яка є студенткою Київського університету ім. Бориса Грінченка й водночас працює вихователем групи продовженого дня в одній із шкіл Київщини.— Новації в навчанні є. Зокрема, на відміну від педагогів із багаторічним стажем, маємо викладати й інформатику, тож вивчаємо нові програми тощо. Але практика у школі вносить свої корективи, і коли для учнів вигадуєш щось нестандартне, вони значно швидше засвоюють матеріал».
Усі педагоги єдині в одному: головне — любити дітей, тоді й творчості, як і задоволенню від роботи, не буде меж.