ОЧІ ЧОРНІЇ
У Раді Європи вважають, що роми продовжують зазнавати дискримінаційних утисків у всіх 47 країнах — членах РЄ
На околиці Страсбурга, обабіч траси, є великий паркувальний майданчик. Іноді на ньому проходять ярмарки, влітку розкинувся намет мандрівного цирку-шапіто, а близько тижня тому зупинився циганський табір. Але там не було чути форкання коней і проникливих пісень під плач гітари, червоно-золотаві відблиски багаття не грали на гнучких постатях циганок у широких барвистих спідницях, які запально танцювали під дзвін бубнів.
Кількарічні БМВ та мерседеси, похідні мангали, замість парусинових кибиток — причіпні житлові фургони з телевізійними антенами-тарілками на дахах — так кочують цигани об’єднаної Європи. Адже одна з основних свобод ЄС — свобода пересування громадян — якнайліпше відповідає духу та ментальності цього давнього народу, який ніколи не мав власної держави і ось уже тисячоліття мандрує вічним циганським шляхом.
Громадяни другого сорту
За підрахунками експертів РЄ, на території 47 країн — членів цієї організації нині проживає від 8 до 12 мільйонів циган. У Румунії, Болгарії, Угорщині, Сербії, Словаччині, Македонії кількість циганського населення сягає майже 10%. Протягом усієї історії свого співіснування з народами тих країн, де традиційно жили осілі роми, циганські сім’ї завжди були надзвичайно бідними. Саме серед них був найвищий рівень безробіття, неписьменності, а середньостатистична тривалість життя циган і зараз приблизно на десять років менша, ніж у їхніх співгромадян інших національностей.
Можливо, так і жили б собі європейські країни, вибудовуючи стосунки з місцевими ромами кожна по-своєму: загнавши їх у гетто, пропонуючи сяку-таку разову соціальну допомогу або нерідко просто ігноруючи. Проте понад рік тому на простори Шенгенської зони вихлюпнулася хвиля нових громадян ЄС з нещодавно прийнятих до лав Євросоюзу держав — смаглявих, білозубих, галасливих, з вервечками малих дітей і великими клунками. За висновками Агентства ЄС із захисту прав людини, залишити країни свого походження і вирушити до Старої Європи циган змушують злидні. Як сотні тисяч інших заробітчан, вони шукають собі та своїм дітям ліпшої долі. Проте не можуть знайти ні роботи, ні сякого-такого житла, бо упереджене ставлення до ромів міцно вкорінилося у свідомості не лише простих європейців, а й лідерів деяких країн ЄС.
Торік улітку Євросоюз струсонув надзвичайний скандал. Спочатку Франція, а за нею Італія, знехтувавши нормами статуту ЄС про свободу громадян на пересування та вибору місця проживання, депортували зі своєї території сотні румунських та болгарських циган. Париж та Рим пояснили це як боротьбу з наркоторгівлею та криміналітетом. Погрози та звинувачування у расизмі з боку Єврокомісії на адресу Франції та Італії особливого впливу не мали.
Стурбована цим фактом Рада Європи у жовтні 2010 року терміново скликала конференцію з проблем ромського населення, по завершенні якої була прийнята так звана Страсбурзька декларація щодо становища циган. У цьому документі країнам — членам РЄ надавалися рекомендації, як вести боротьбу з дискримінаційним ставленням до ромів. Проте за час, що минув від дня прийняття декларації, ситуація особливо не поліпшилася. Тому РЄ вирішила шукати спільників і однодумців у розв’язанні циганського питання на місцях. І ось у Страсбурзі за сприяння Конгресу місцевих і регіональних влад РЄ пройшов саміт мерів європейських міст щодо проблем ромів.
Ставлення до ромів у більшості країн світу мало чим відрізняється. Фото з сайту welt.de
Расизм на подвір’ї ЄС
«Усім 47 країнам досі не вдалося налагодити діалог із ромським населенням, — констатував у своєму виступі на саміті голова Комітету ПАРЄ з питань охорони довкілля, сільського господарства, місцевих і регіональних влад сер Алан Міл. — Ставлення до циган у Європі, включно з моєю рідною Великобританією, надзвичайно негативне». Проте, за його словами, європейці не можуть і далі вдавати, що циган не існує, бо тим самим лише сприятимуть їхній дискримінації.
«Ромські діти часто позбавлені можливості ходити до школи, нерідко їх примусово направляють до шкіл для розумово відсталих. Ви можете уявити, щоб так чинили з вашими дітьми?» — схвильовано запитував із трибуни Алан Міл.
Учасники саміту зазначали, що нерідко ініціативи з допомоги циганам, котрі висувають на високому рівні, виявляються надто ізольованими від місцевих реалій кожної країни, тому їх майже нереально втілити у життя. Саме тому цього року в РЄ вирішили зробити ставку на співпрацю з місцевими владами.
Мер Страсбурга Ролан Ріс вважає, що боротьба проти дискримінації ромів повинна стати імперативом для представників усіх місцевих органів влади. За його даними, у Страсбурзі нині проживає майже 70 сімей осілих циган, тобто близько 300 осіб. «Ця циганська громада живе у надзвичайній скруті», — визнав він і повідомив, що міська адміністрація цього року включить питання інтеграції ромів у життя громади до переліку своїх пріоритетів.
Розірвати замкнене коло
У тому, що роми століттями борсаються у злиднях, винні передусім укорінені стереотипи, якими і досі керуються європейці. Циганам не довіряють, їх вважають малоосвіченими і брудними, лінивими і підступними. Ви рідко або й ніколи не зустрінете, наприклад, водія-рома серед таксистів чи касирку-циганку. Їм можуть довірити хіба що важку фізичну працю у полі чи на сміттєзвалищі. Тому рівень безробіття у деяких циганських поселеннях сягає 100%, що і породжує високі показники скоєних злочинів серед циган.
Попри всі зусилля та кошти, які євроорганізації, починаючи з 2004 року, виділяють на допомогу ромам, ситуація змінюється вельми повільно. На це є об’єктивні причини. По-перше, рівень присутності представників циганської національності у владі дуже низький. За словами Алана Міла, нині у 47 країнах — членах РЄ серед мерів міст лише двадцятеро ромів, а у парламентах — тільки десятеро депутатів циганської національності. По-друге, хоча роми і об’єднуються у громадські організації, цей народ неоднорідний, поділений на близько 80 етнічних груп і не має одного суспільного об’єднання, з яким європейські організації та місцеві влади могли б встановити конструктивний діалог. Тож у Страсбурзі і Брюсселі роблять ставку на зміну свідомості європейців.
Ще 2006 року РЄ та Єврокомісія започаткували програму «Dosta!», що з ромської перекладається як «Досить!», до якої приєдналося чимало європейських країн, у тому числі й Україна. Програма має на меті зруйнувати стереотипи і узагальнення, які більшість жителів Європи звично додають до слова «циган». До речі, учасники саміту у Страсбурзі зауважували, що у пропаганді цих небезпечних стереотипів часто винні мас-медіа, які необачно запускають камінь етнічного розбрату, висвітлюючи ті чи ті події, пов’язані з циганами. Активісти ж програми «Dosta!» поширюють інформацію про історію та культуру ромів, про видатних діячів науки і мистецтва, які мали циганське коріння. Серед них зокрема такі всесвітньо відомі кіноактори, як Чарлі Чаплін, Боб Госкінс та Ріта Гейворт, перша у світі жінка-професор математики Софія Ковалевська та ще багато інших музикантів, письменників, військових і лікарів.
Але політики і прості громадяни неохоче визнають, що у своїй діяльності та повсякденному житті керуються подвійними стандартами. Можна з трибуни говорити про рівність прав в об’єднаній Європі і засуджувати Голокост (до речі, у часи Другої світової війни тисячі циган загинули в газових камерах та крематоріях нацистських концтаборів).
Але водночас віддавати накази про депортацію з території своєї успішної європейської країни циганських сімей, серед яких є діти, хворі й літні люди. Можна ридати над злою долею кіноцигана Будулая і мліти від пристрасних акордів циганських романсів, але з острахом і відразою відвертатися від замурзаних дитячих личок малих циганчат, які різнокольоровими горошинами розсипалися по привокзальних і базарних площах наших міст.
Проте Європа зробила перший крок назустріч ромському народу для того, щоб і він отримав шматочок звичайного людського щастя, на яке заслуговує кожен із нас.
ПРЯМА МОВА
Матільд,
56 років, жителька Страсбурга (Франція):
— У нашому місті є невеличка циганська община. І, чесно кажучи, я не пішла б гуляти надвечір туди, де мешкають цигани. Близько року тому в місцевій пресі з’явилося повідомлення, що роми незаконно підключалися до електрощитів та каналізації. І люди були обурені цим, адже роми користувалися комунальними послугами, не сплачуючи за них. Найпоширеніша у ставленні до циган така думка: вони нічого не приносять громаді, чому громада повинна давати їм щось навзамін? Надзвичайно негативно у місті ставляться і до того, що роми часто змушують своїх дітей просити милостиню, не пускають до школи, а дівчаток видають заміж у зовсім юному віці, практично позбавляючи їх дитинства і права на власний вибір.
Алесандра,
38 років, жителька Турина (Італія):
— Мій чоловік свого часу працював суддею і йому кілька разів доводилося розглядати справи жорстокого поводження з дітьми у циганських сім’ях. Дітей били ледь не до смерті, змушуючи йти жебрати на вулицю. Державного розголосу набув і випадок, який стався близько року тому в Римі. 50-річну жінку пограбував, з∂валтував і вбив молодий циган з Румунії. Громадськість була обурена і шокована. Проте спіймати злочинця і засудити його за скоєний злочин змогли завдяки свідченням молодої дівчини, також циганки. Тож, як бачите, тут є два боки медалі. Серед циган, як і серед представників інших національностей, є і хороші, і погані люди, порядні й злочинці. Проте чомусь, коли стає відомо, що той чи той злочин скоїв саме представник ромів, люди роблять такий особливий вираз обличчя, мовляв, ну, звичайно, чого ще від них чекати.
ДОВІДКА «УК»
На території України станом на 2009 рік проживало майже 300 тисяч циган; на території Росії — близько 900 тисяч; Білорусі — близько 50 тисяч; Молдови — майже 150 тисяч; у Грузії, Азербайджані, Вірменії — близько 2 тис.; у Латвії — майже 14 тис.; у Литві — 3 тис.; в Естонії — понад 1 тис.
(За даними Комісії РЄ з прав людини).