Останніми тижнями широкого розголосу набули напади на стихійні табори ромів поблизу Лисої Гори у Києві, селища Рудне на Львівщині, а цими днями — біля Тернополя. У Києві стихійний табір спалили представники однієї з праворадикальних організацій.  За інформацією ЗМІ, табір у Рудному спалила група з кількох десятків молодиків у масках.  У Тернополі вигнати циганський табір з міста намагалися такі самі молодики з битками. За цими інцидентами поліція відкрила кримінальне провадження.

Та чи покладе це край хвилі агресії проти ромів серед українців? Адже ступінь люті й ненависті, яку користувачі соцмереж вилили на ромів після повідомлення про напади на циганські табори, вразила. Суть 99% висловлювань була приблизно такою: і правильно, так їм і треба, геть їх гнати, всі вони злодії, наркоторговці, до нормального життя їх не привчити тощо.

За даними Ради Європи, станом на 2012 рік на території країн-членів РЄ проживало від 16 до 11 мільйонів ромів. В Україні — від 400 до 260 тисяч. Рівень толерантності до представників цієї етнічної меншини у всій Європі традиційно низький. В Україні ж, згідно з опитуванням громадської думки, яке проводив Інститут соціології Національної академії наук у 2002 році, ступінь толерантності до ромів становив  22 бали зі 100 можливих. Українці погоджуються терпіти ромів як туристів чи гостей, проте не сприймають їх як повноправних громадян суспільства.  За даними Центру інформації про права людини,  роми в Україні — одна з найбільш вразливих соціальних груп, яка піддається систематичній маргіналізації, стигматизації та дискримінації. Серед найбільших проблем, з якими стикаються роми в нашій країні, —  ускладнений доступ до освіти, медицини, соціальних послуг і працевлаштування, нестача ідентифікаційних документів. Понад 75% ромів віком до 30 років в Україні неписьменні. Брак освіти стає причиною того, що роми переважно ніде не працюють, мають низький рівень побутових умов, дуже специфічні уявлення про виховання дітей.

Так і живе ромська громада — ізольована у своїх споконвічних злиднях, за власними законами й поняттями, кочуючи в пошуках легкого хліба. Їх бояться, не люблять, на них зручно звалювати  крадіжки, пограбування, шахрайства нерідко лише тому, що вони роми. А вони платять громаді тією самою монетою: агресією, нападами, бійками з місцевими. Найгірше те, що українці вірять, що це нормальна форма співіснування з ромами, яких самих за повноцінних громадян вважати не варто. Більшість не бачить нічого поганого в кадрах,  на яких вслід циганці, що біжить з дитиною на руках, а другу тягне за руку, ледь не здіймаючи її в повітря, женеться чоловік в балакалаві з газовим балончиком, а решта його однодумців кидає каміння. Чимало тих, хто пускав сльозу, читаючи про долю фатальної красуні циганки Ази з однойменного твору Михайла Старицького чи співчував життєвим поневірянням благородного цигана Будулая, переглядаючи фільм «Циган», категорично заявляють, що роми — це не зовсім повноцінні люди, їх треба «гнати, цькувати, таврувати та видворяти».

Проте саме такою логікою керувалися й нацистські ідеологи, женучи ромів до газових  камер концтаборів. Кияни пам’ятають, що одними  з перших жертв Бабиного Яру були не лише євреї. Ними стало й кілька циганських таборів, і на пам’ять про  них у Бабиному Яру встановили циганську кибитку.

Проте голова  відділу ромів та мандрівних груп директорату демократичного управління та антидискримінації Ради Європи Торстен Аффлербах  вважає, що ставлення до ромів формують не загальні упередження чи погляди деяких людей, а позиція влади. В одному з інтерв’ю Торстен Аффлербах заявив: важливо, щоб державні керівники всіх рівнів говорили про неприйнятність нападів та цькування ромів і наголошували, що вони мають такі самі права, як і решта громадян. Він радить  українській владі на місцях офіційно відводити під ромські табори земельні ділянки, щоб зробити їх поселення легальними.

«Так роми отримують право офіційно там проживати у трейлерах чи наметах, і громадськість знатиме, що вони таке право мають», — пояснив експерт. Торстен Аффлербах  визнає, що упередження щодо ромського населення і  його дискримінація — феномен, на жаль, поширений у Європі і не обмежується однією країною чи групою країн. Тому РЄ має програми щодо інклюзивності ромів, розраховані передусім на ромську молодь. Крім того, експерти РЄ за кожної нагоди наголошують, що роми  — це невід’ємна частина європейської історії та культури, а їхні права не відрізняються від прав решти європейців.

Українці щиро радіють вигодам євроінтеграції: безвізовим поїздкам до ЄС та відкритому європейському ринку. Проте не замислюються, що рівня економічного розвитку і звичайних побутових благ Європа досягла, дотримуючись головних моральних цінностей: рівності можливостей і прав кожного, а особливо слабкого не лише у фізичному сенсі цього слова.