РІЧНИЦЯ
За три роки членства України у СОТ наша влада так і не створила дієвих інструментів захисту внутрішнього ринку
Всі пам’ятають те велике бажання, яке було і у керівництва країни, і у пересічних громадян, якнайшвидшого вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Підготовка до цього тривала дуже довго і от уже минуло понад три роки, як ми є її членами. Які позитиви та негативи від цього членства сьогодні можна виділити? Скористалася наша країна і окремі галузі цією перевагою чи взагалі цей вступ можна вважати помилкою?
Це стало темою конференції, приуроченої третій річниці членства у СОТ, за участю керівників галузевих об’єднань, народних депутатів та широковідомих експертів.
На думку голови Ради Федерації роботодавців України Дмитра Олійника, ця подія стала визначним кроком для інтеграції нашої країни у світовий економічний простір та потужним стимулом реформування її торговельного режиму. «Однак, незважаючи на всі позитивні чинники приєднання до СОТ, ми вимушені констатувати, що під час проведення кожного із 17 раундів переговорів щодо вступу в цю організацію роботодавці, представники бізнесу та галузевих асоціацій не були відповідним чином залучені до розробки та доопрацювання відповідних документів. Крім того, урядові рішення з питань зовнішньої торгівлі ухвалювалися переважно за зачиненими дверима, непрозоро та непублічно, без відповідних консультацій з товаровиробниками», — зазначив він.
Д. Олійник також вважає, що чи не найвагомішим аргументом негативу, якого було заподіяно Україні від вступу до СОТ, можна вважати показник сальда торговельного балансу, який вже кілька років є від’ємним. Так, за його словами, цей показник у 2010 році зріс порівняно із 2009 роком у 1,6 раза і становив -9,3 млрд дол., а за перше півріччя цього року Україна має вже -5,5 млрд дол.
Голова Ради Федерації роботодавців вважає, що відсутність дієвих інструментів захисту внутрішнього ринку та підтримки вітчизняного товаровиробника в умовах кризи сприяло розвитку негативних тенденцій у багатьох галузях. Одним із яскравих прикладів таких втрат стали сектори сільськогосподарського комплексу. Так, на відміну від країн ЄС, захисне мито на імпорт свинини в Україні у 5-8 разів нижче, ніж у них. «Після зняття захисних бар’єрів на ринку відбулося значне зростання імпорту свинини до 178,7 тис. тонн у 2010 році, що у 2,4 раза перевищило рівень 2007 року. Частка імпорту цього товару у фонді споживання на внутрішньому ринку досягла 30,4%, при цьому темпи виробництва вітчизняної свинини у забійній вазі залишилися на рівні 2007 року. Аналогічна ситуація спостерігається і у цукровій галузі», — зазначив він.
В цілому ж Рада Федерації роботодавців України закликає владу терміново провести переговори із СОТ щодо перегляду зобов’язань за доступом на внутрішній ринок товарів та послуг. І організація вже надіслала відповідний документ до Прем’єра Миколи Азарова.
Президент індустріальної групи «Українська промислова енергетична компанія» Анатолій Гіршфельд зазначив, що перед вступом до СОТ Україна не поставила для себе дуже важливе питання: «Яку ми повинні побудувати країну, користуючись перевагами членства у СОТ?».
«А відтак ми отримали переважно негативи. Я хочу зупинитися на машинобудуванні. Ми відкрили наші «ворота» для всього іноземного і загубили рідну галузь. А зробити перед вступом до СОТ треба було чимало, насамперед зорієнтуватися на розвитку високотехнологічних та експортоорієнтованих галузей, як це зробив, приміром, Китай. Отже у Піднебесній зараз середня платня на підприємствах машинобудування складає 500-600 дол. на місяць, а у нас - 300-400 дол. І навіть за цих умов китайською технікою просто «завалені» полиці наших магазинів і складів», — наголосив він.
На думку народного депутата Валерія Крайнього, за три роки Україна нічого не зробила для захисту вітчизняного товаровиробника. Він вважає, що тарифна політика в рамках співпраці з країнами СОТ є дуже важливою. «Поміж тим, не слід забувати, що ми так і не створили належних умов для ведення бізнесу. Новий Податковий кодекс не дав відповідей підприємцям на багато їхніх запитань. Наприклад, необхідно зняти всі бар’єри для завезення в країну з-за кордону високотехнологічного обладнання, включаючи питання сплати ПДВ. У протилежному випадку в Україні не розвиватимуться надсучасні галузі», — зауважив він.
А от президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко вважає, що переваг вступу України до СОТ більше, аніж негативів. «Загалом же у більшості випадків винні в цьому лишаємося саме ми, а не те, що колись вступили до СОТ. Для прикладу візьму сільське господарство. Воно лишається чи не єдиною галуззю, де немає відшкодування ПДВ. Ми дорегулювалися в аспекті рентабельності вже до такого стану, що, приміром, цей показник у пекарській галузі складає 0%, а у дитячому харчуванні — від 0 до 10%. А фактично ми загубили своїми ж руками цю галузь. І членство у СОТ тут ні до чого», — вважає він.
Л. Козаченко також навів цікавий приклад державного субсидіювання виробництва м’яса у Польщі та Німеччині, де в ціні цього товару 40% складають казенні кошти.
Таким чином напевне, більшість негативів, які проявляються в економіці України, пов’язані із нашими внутрішніми чинниками, включаючи проблеми ухвалення низки законодавчих актів та впровадження більш прозорої економічної політики.