Ви бачили по телевізору сюжет, у якому велетенські монстри у броні ганяють м’яч екскаваторними ковшами? Картинка вражає! Кажете, що такого насправді не буває? А народна мудрість вважає, що казка — вигадка, та в ній — натяк. І нічогенький такий! Адже сучасна техніка здатна на все. Вона може бути кокетливою, блимаючи фарами з-під накладних вій (продаються зараз такі аксесуари не тільки для модниць, а й для їхніх машин). Фото однієї такої гламурної крихітки, оснащеної новими «кліпалками», її власниця розмістила в Інтернеті — любителям коментарів було над чим потішатися.
Техніка може бути дошкульною: якось не дуже давно всю ніч не могла заснути, тому що чиясь автівка під вікном час від часу репетувала добре поставленим жіночим голосом: «Відійдіть від автомобіля!» А поряд реготали підлітки, яким подобалося дратувати сигналізацію механічної «тітки».
Техніка може бути учасницею крутих розваг, вуличних гонок: кілька років тому охоронцям міського порядку довелося навіть організувати спеціальну акцію, щоб призупинити екстремальні нічні заїзди.
А те, що відбувається вдень, — окрема історія. Її учасником, напевне, хоч раз побув кожен пасажир громадського транспорту. Щоправда, всупереч своєму бажанню.
«Перегнати і підрізати!» — так можна коротко охарактеризувати неспортивну і небезпечну гру, на яку іноді «підсідають» водії тролейбусів і маршруток. Доходить до того, що починаєш думати: «Якщо знайдеться місцевий Джордж Лукас і зніме серіал «Транспортні війни», то як він обіграє саме цей епізод?»
Так і бачу перші кадри: великі літери, що вилітають з-під коліс: «2413 рік. Тролейбусна імперія на грані фінансового краху. Їй протистоїть планета-астероїд, яка випускає на вулиці підступні маршрутні таксі. Вони йдуть на обгін рогатих мутантів, підбираючи пасажирів і знижуючи заробіток. Та тролейбуси не здаються, намагаючись перегородити дорогу і загальмувати рух моторних пронир…»
Звісно, попри всі фантастичні романи і кінофільми, на такий адреналін техніка самотужки не здатна. Механічних емоцій не існує, тож дії чотириколісних підкоряються волі людини. Лише водіям вирішувати, який маневр у тій чи іншій ситуації зробити. Але останні, вивішуючи в салонах оголошення на кшталт «Про зупинку, на якій хочете вийти, повідомляйте вчасно і таким голосом, ніби ви її вже проїхали!», подекуди піддавшись бажанню насолити транспортному засобу, що рухається по сусідству, про пасажирів забуває. Останні ж почуваються в салоні, як горошини у стручку, яким розмахують неслухняні дідькові онуки.
Коли в останню мою поїздку на другий кінець міста водій маршрутки, не бажаючи прилаштуватися позаду, об’їхав два тролейбуси, виїхав уперед за межі зупинки і почав висаджувати пасажирів просто у велетенську калюжу, єдине, що лишилося, — уявити техніку далекого майбутнього, яка чітко слідує закладеним у неї інструкціям. І їздить без водія — аби пасажири не страждали через його амбітні віражі.