Ще в лютому вирішили з подругою подбати про відпочинок. Традиційно беру відпустку в травні й, доки не настав пік сезону, кудись їду. Вирішили податися до Туреччини — швидко, доступно, комфортно. Звернулися до знайомої Ольги, що працює в турагентстві, пояснили наші побажання, підібрали підходящий варіант. Коли ж постало питання, звідки летіти, Ольга запропонувала виліт з Миколаєва. «Як з Миколаєва? Може, з військового аеродрому?» — пожартувала я. Дівчина ж відповідає серйозно: «Ні, з нашого рідного миколаївського міжнародного аеропорту. Туроператори нас повідомили, що з травня курсуватимуть регулярні рейси». Кажу, що краще доплачу за дорогу до звичного одеського аеропорту й спостерігатиму із землі, як хтось першим злетить з нашого миколаївського. Адже добре знаю про проблеми, які накопичилися навколо та зсередини летовища.

Про багаторічну історію знищення аеропорту розповідати надто довго. А новітня історія пишеться протягом останніх двох років. Пишеться складно, сторінки  рясніють скандалами, трагедіями, обманом. 

У 2016-му новий очільник області заявив, що аеропорт відкриють до Дня Незалежності 2017-го. Розпочалася бурхлива діяльність або видимість такої діяльності.  Без проекту, без тендерів, без грошей одна з будівельних компанії взялася за ремонті роботи приміщення аеровокзалу та інфраструктури навколо. До Дня Незалежності не вдалося все завершити і тим більше відкрити аеропорт. Терміни здачі переносили, але все одно оприлюднювали. Спочатку це був грудень 2018-го. У грудні було заявлено, що літаки з миколаївського міжнародного злетять у лютому 2018-го. Знову щось пішло не так. Не злетіли. А влада, за давньою традицією, звинувачує журналістів: мовляв, ви все не так зрозуміли. 

Доки тривали дискусії про дату, події навколо аеропорту розгорталися як у поганому детективі. На хабарі 2,5 мільйона гривень в кабінеті голови облдержадміністрації затримали тодішнього керівника аеропорту. Ніби той приніс гроші за вирішення питання про продовження трудового контракту. Сумнівна історія. Водночас миколаївські журналісти провели розслідування з приводу законності будівельних робіт в аеропорту без тендерів на них. Підсумки приголомшують. Виявилося, що будівельна компанія проводила роботи на стратегічно важливому об’єкті до оголошення офіційного тендеру. Виходить, що за власний рахунок. Адже державні гроші має отримати зовсім інша фірма, яка насправді виграла конкурс. В облдержадміністрації ж заявили, що нічого не знають про проведення ремонту, це, мовляв, господарські справи аеропорту. Дива! Ситуація нагадує побутову: ви вирішили робити ремонт у квартирі, найняли працівників, і вам абсолютно байдуже, що і як там відбувається. Повірити в таке складно. 

Багато запитань навколо аеропорту залишаються без відповідей. Наприклад, як витрачено кошти, що кожен район області надав на ремонт летовища? Була ініціатива облдержадміністрації скинутися з районних та міських бюджетів на обласний комунальний об’єкт. Скинулися, але де гроші й на що їх витратили, поки що невідомо. Невідомі й причини трагедії: в березні скоїв самогубство новий директор аеропорту бойовий льотчик Владислав Волошин. Одна з версій пов’язана з його професійною діяльністю. 

Зрозуміло одне: Миколаєву аеропорт необхідний. Але якийсь він зачарований, щось навколо нього постійно відбувається, щось гальмує його відкриття. Днями в Миколаєві побував міністр інфраструктури Володимир Омелян. Він оприлюднив нову дату відкриття: на День міста Миколаєва у вересні цього року. Хочеться сподіватися.

А поки що рідне місто втрачає сезон авіаперевезень: квиток на рейс Одеса — Анталія в мене в кишені.