Менш як півроку залишилося до Євро-2012. Столиця активно готується до спортивного свята. Відчули це навіть жителі Чоколівки — зазвичай чомусь забутого комунальниками і міліцією мікрорайону. На диво місцеві комунальники все ж трохи заметушилися. Причепурили фасади стареньких «хрущовок»: підфарбували, повісили таблички з номерами будинків. На вулицях поставили кілька нових урн, відновили розбиті сходинки у підземних переходах. Проте на цьому їхній ентузіазм вичерпався. І не дивно, адже… вже за кілька днів на будинках, по ще свіжій фарбі, з’явилися «послання» від місцевих графітчиків — дивні знаки та страшні потворні малюнки. Спочатку комунальники «шедеври» зафарбували, але за кілька днів вони з’явилися знову. Складається враження, що місцева шпана відчутно жвавіша за міліцію.
Так, ніде правди діти, район у нас і справді неспокійний. І річ не лише у графітчиках. Побачити зранку на сходинковому майданчику у під’їзді купку використаних шприців чи порожніх блістерів від пігулок для мене вже давно не дивина. Як і безхатченка, який зручно вмостився поспати на килимку під моїми дверима. Кілька таксофонів, необачно встановлених на сусідніх будинках, підозрюю, перестали працювати вже через годину після підключення — слухавки повідривали, диски підпалили, залізний каркас понівечили. Така картина не міняється роками. І саме тому я навіть призупинилася, коли одного ранку побачила… справжнісінький кавовий автомат, встановлений на фасаді одного з місцевих магазинів. Саме запашною кавою, думаю, його власники планували привернути увагу іноземних гостей до крамнички. Я ж дивилася на нього, як на справжнє диво. І не тому, що ніколи не бачила — адже у центрі міста вони є практично на кожному кроці. А саме тому, що це благо цивілізації відважилися встановити саме у нашому районі. Чи надовго? Невже власники магазину такі наївні люди? Адже місцевий «контингент» їм має бути добре знайомий — магазин працює тут не один десяток років. «Чи довго протримається автомат, — міркувала. — Що ж, побачимо!»
Неушкодженим він стояв близько тижня. Я навіть подумала: чи міліція краще запрацювала, а, можливо, все ж таки щось поступово змінюється в ментальності наших людей. Але ні… Ще за кілька днів побачила, що автомат таки зламали. Власники його зняли. А ще за тиждень знову вгледіла його на старому місці, проте… «вбраним» у грати. Чорна сталева решітка обмежує доступ вандалам до агрегата. Залишилися тільки маленькі віконечка там, де слід кидати гроші та натискати кнопку. А ще — де випадає пластиковий стаканчик. І, скажу відверто, все це виглядає досить дивно. Чи відважаться іноземці хоча б наблизитися сюди?
Хоча, з іншого боку, не здивуюся, якщо саме цей автомат стане під час Євро однією з цікавинок нашого району. Бо у себе вдома європейці навряд чи таке побачать. Може, ще й сфотографуються поряд із цією спорудою, аби показати друзям та знайомим. Можу навіть собі уявити приблизний коментар, яким супроводять фото: «Ну що ж, ведмеді в них вулицями не бігають. Та все одно — дикий народ. Аби випити кави на вулиці, слід просунути руку… за грати».