Серцево-судинні хвороби багато років тримають першість серед причин смертності у світі. Проте в розвинених країнах від недуг судин і серця люди стали помирати рідше, а в Україні цей показник зростає й надалі. Такі хвороби забирають дедалі більше українців працездатного віку: за статистикою, зросла смертність саме серед 30—59-річних. На другому місці — рак, показник захворюваності на який останнім часом зріс в Україні на 25%. Через відсутність раннього виявлення та профілактики його в нас діагностують переважно на 3—4 стадіях.
Обстеження обов’язкове, але неможливе
Профілактична медицина — найслабша ланка в охороні здоров’я України. Гроші, передбачені на галузь, нині розподіляють так: 90% — на лікування, 10% — на профілактику. Брак профілактичної медицини, нераціональне харчування та неякісна вода — не останні причини того, що країна посідає друге місце за рівнем смертності у світі. Перше — за ПАР.
Під час одного з «круглих столів», присвячених з’ясуванню причин, чому так мало живуть українці, професор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика Галина Анохіна зазначила, що за останні 20 років в Україні спостерігається колосальне зростання аліментарних захворювань (пов’язаних з недостатнім або надлишковим харчуванням) — ожиріння, цукрового діабету.
Продукти, які більшість із нас вживає, — висококалорійні, але містять мало мінералів і вітамінів. Особливо підступні транс-жири, що є однією з головних причин старіння. За рекомендацією ВООЗ, їх кількість не повинна перевищувати 1%. Допустима норма в ЄС — 2%. В Україні цей показник навіть у дитячому харчуванні часто досягає 40%.
— Нині контролю за якістю продуктів харчування в Україні немає, — каже головний позаштатний проктолог МОЗ Михайло Захараш. — Тим часом у Білорусі продукти на кожному ринку підлягають радіаційному контролю. Чи є в цьому потреба? Наведу приклад: до 1986 року в нас було 12—13 тисяч хворих на рак товстої кишки. Нині — 21—22 тисячі. Половина з них помирає у рік діагностування захворювання.
За поширеністю цей вид онкозахворювання в Україні на третьому місці, першість тримають легені та груди. Після п’ятдесяти раз на три-чотири роки обстеження, що може врятувати життя, мають проходити всі. Не проходять — бракує обладнання.
Пийте воду з «мінусом»
Одна з основних причин зростання захворюваності на онкологічні та серцево-судинні недуги не лише в Україні, а й у світі — якість питної води, зауважує доцент фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Валерій Грищук. Фахівець посилається на дані ВООЗ, згідно з якими це ключове в 70% випадків серцево-судинних та онкологічних хвороб. Він також упевнений, що «фактично вода — причина високої смертності в Україні й малої середньої тривалості життя». Що ж трапилося за останні десятиліття з водою в Європі?
— Істотно змінилась її окислювальна здатність. Вода і напої, які ми вживаємо, окислює організм, діючи фактично як підвищений рівень радіації або так, ніби ви стоїте біля автомагістралі й дихаєте вихлопними газами, — пояснює науковець.
Про такий параметр, як окислювально-відновлювальний потенціал води, на його думку, не знають ні більшість фахівців, які працюють над проблемою води, ні медиків. Окислювальна здатність води — забирати електрони в людського організму, відновлювальна — віддавати. До речі, цей параметр крові у здорової людини, так само, як і навколоплідних вод, дорівнює 100 мілівольт. Так природа захищає здоров’я людини від окислень.
«Натисніть будь-яку кнопку телевізора: всюди реклама засобів, що розріджують кров. Але кров не згущується у здорової людини. Клітини крові з показником 100 мілівольт мають від’ємний заряд. Згадайте закон Кулона: частинки одного знака відштовхуються, тож кров вільно рухається судинами. Коли людина потрапляє під окислювальний стрес чи п’є воду з показником наприклад +200 мілівольт або перебуває біля загазованої автомагістралі, йде окислення, — пояснює фахівець. — Внаслідок цього електронів стає менше, клітини крові «злипаються», й вона густішає».
Згідно з даними вимірювань, більшість солодких вод усіх відомих брендів мають кисле середовище і позитивний окислювально-відновлювальний потенціал. Тобто ідеальні умови для розмноження ракових клітин.
«Нам потрібні додаткові нормативи, щоб не лише говорити про безпечність води, а й корисність її для організму. Ці нормативи могли б бути профілактикою серцево-судинних захворювань. Вітчизняні наукові установи нині готують їх. Крім того, слід робити перерозподіл коштів і уваги в медицині не лише на лікування, а й на профілактику. Потрібно вводити відповідне маркування води. Хай батько купує дитині солодку воду, але чітко розуміє, що одна пляшка може спровокувати наприклад алергічну реакцію», — наголошує він.
Є на кого рівнятися
Середня тривалість життя в Євросоюзі між 2002-м та 2013-м зросла майже на три роки і становила 80,6 року. Жінки додали собі 2,4 року, досягнувши позначки 83,3 року, а чоловіки — 3,3 року, відповідно їхня тривалість життя — 77,8. Жінки найменше живуть у Болгарії — 78,6 року, найбільше — в Іспанії — 86,1. Найшвидшими темпами середня тривалість життя в ЄС зростала в Естонії — на 6,4 року для чоловіків, на 4,5 року — для жінок.
В Україні середня тривалість життя на 2012 рік становила 71,2 року.
Насамкінець. Показовий досвід Фінляндії, де за два десятиліття вдалося знизити рівень ішемічної хвороби більш ніж наполовину. Одним із вирішальних чинників стала зміна раціону харчування населення. Наприклад те, що в місцях громадського харчування до основної страви стали додавати безкоштовний салат, збільшило споживання овочів удвічі.
Розвинені країни давно зрозуміли, що здоров’я — це економічна категорія. Кожна гривня, вкладена у профілактику, повертається сторицею, бо в перспективі гарантує зниження втрат серед працездатного населення й зменшення коштів, потрібних на лікування.
Проте превентивна медицина вимагає не стільки грошей, скільки часу й зусиль лікаря і пацієнта. У нас же відбувається так, що простіше вибити видатки на лікування, ніж на запобігання хворобам. Ситуація, на жаль, не зміниться, доки збереження здоров’я нації не стане пріоритетом перших осіб держави.
До речі, кілька років тому в Україні було затверджено програму «Здоров’я–2020», одним із напрямів якої задекларували профілактику, зменшення захворюваності та подовження тривалості життя. Чи хтось згадає вже, скільки подібних програм було з помпою задекларовано за роки незалежності? І що? В реальності питання профілактики й збереження здоров’я залишається справою окремих ентузіастів, а не державним пріоритетом.