СУМНІ РЕАЛІЇ
Попри значні наукові здобутки, в Україні взагалі не роблять алогенної трансплантації кісткового мозку
Ми живемо в часи парадоксів: попри те, що більшість базових ідей сучасної трансплантології в різні часи з’явилися саме на теренах нашої держави, в незалежній Україні досі не створено нормальних умов для розвитку цієї галузі. В нас виконують лише близько сотні операцій на рік, а в черзі лише на органну трансплантацію перебувають майже 5 тисяч наших недужих співвітчизників.
«Трансплантація — це комплекс різних заходів, і якщо ми не розвиватимемо його нині, то й надалі вивозитимемо кошти за кордон, фінансуючи чужу медицину та фахівців інших держав», — наголосив директор Координаційного центру трансплантації органів тканин та клітин Міністерства охорони здоров’я Руслан Салютін. За його словами, «ми, зокрема, фінансуємо трансплантологію Білорусі», оскільки багато українців саме там шукають допомоги. Приміром, пересадка нирки в сусідній державі іноземцям коштує близько 60 тисяч доларів (собівартість такої операції — 4-5 тисяч доларів). Тобто, зробивши одну трансплантацію іноземцеві, білоруси мають змогу заробити гроші для виконання п’яти-шести таких втручань для свої співвітчизників.
Водночас підсумувати, скільки загалом коштів вивозять за кордон українці, котрим пощастило назбирати десятки, а то й сотні тисяч доларів на потрібну операцію, неможливо, адже системи, котра б фіксувала число українців, яким там зроблено трансплантацію, просто немає: «Фінанси, котрі виділяє на це держава, — лише крапля в морі, люди лікуються за кордоном за рахунок благодійних організацій та окремих доброчинців», — повідомив посадовець.
Фахівці сподіваються: до кінця року зміни до законодавства про трансплантацію буде ухвалено, що сприятиме збільшенню таких операцій. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
За його словами, нині значну частину коштів, які виділяє держава на лікування наших громадян за кордоном, становлять гроші на трансплантацію кісткового мозку (до слова, перші концептуальні засади трансплантації кісткового мозку також розробили уродженці Києва Йосип Чертков та Олександр Фріденштейн, проте, як це безліч разів траплялося в нашій історії, їхні ідеї були сприйняті не на батьківщині, а за кордоном).
У тяжкому становищі опиняються діти, котрі потребують алогенної (від неспорідненого донора) трансплантації кісткового мозку: таких операцій в Україні не роблять узагалі. Хоч у державі існує програма лікування таких маленьких пацієнтів за кордоном, за словами президента благодійного фонду допомоги онкохворим дітям Валентини Маркевич, лікаря за освітою, котра свого часу також втратила через лейкоз брата, її фінансування недостатнє. 2010 року за підтримки голови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтєєвої вдалося створити реєстр таких донорів в Україні.
Проте, за словами Валентини Маркевич, далі справа не пішла. «Чому — я не можу зрозуміти, кажуть — через недофінансування. Хоч реально тоді виділяли кошти, зокрема й для закупівлі обладнання. Отже, умови для трансплантації є, а донорів немає». За її словами, нині налагоджено певний діалог з керівництвом МОЗ. Було створено робочу групу, котра виділила певні пріоритети, зокрема щодо потреби трансплантацій від неродинного донора. Підготовлено відповідний документ, який буде подано на розгляд Президентові України.
Нині, каже В.Маркевич, витрати на трансплантацію від спорідненого донора становлять 170–200 тисяч гривень, від неспорідненого — близько 600 тисяч гривень. Для порівняння, в Німеччині така операція коштує 205 тисяч євро, 175 тисяч — у Білорусі, 100 тисяч — в Іспанії, 170 тисяч — в Ізраїлі.
В Україні функціонують чотири центри трансплантації кісткового мозку (для порівняння: у схожій за розмірами з нашою державою Іспанії їх налічується 45), проте лише два мають великий досвід виконання таких операцій: «Охматдит» та Київський міський центр трансплантації кісткового мозку. Ці центри, потужність яких дає змогу виконувати близько 130 операцій на рік, нині проводять їх майже втричі менше.
Як сподівається Руслан Салютін, до кінця року зміни до законодавства про трансплантацію буде ухвалено, й це сприятиме розвитку цієї науки в Україні та збільшенню трансплантацій. За його словами, через тиждень-два законопроект щодо внесення змін до закону про трансплантацію, можливо, внесуть на розгляд до парламенту. Проте питання не лише в ухваленні відповідної законодавчої бази. Так само важливим є створення в Україні системи трансплантологічної допомоги, проте коли вона з’явиться, невідомо.