Донедавна містечко Коблеве, що в Березанському районі Миколаївської області, обирали жителі не тільки України, а й сусідніх держав. Вибір був цілком резонним. Адже Коблеве відоме винами, розвагами, зручним розташуванням і помірними цінами. Тож жителі Білорусі, Молдови та інші щороку заполоняли бази відпочинку і пляжі Коблевого. Цього року ситуація змінилася. Звісно, одна з причин — ситуація в країні та інформаційне зомбування сусідів. Натомість люди, які планували відпочинок і щороку приїжджали до Коблевого, мали намір відвідати саме цей курорт. Не склалося. До головної причини додалася начебто другорядна, але істотна. Виявляється, нині жителі сусідньої Білорусі відмовляються від поїздок із причини низькоякісного транспортного обслуговування.

Відчуйте себе сябрами

Це підтверджують співробітники білоруського туристичного агентства «Асро-тревел». Представники фірми заявляють, що найбільше дратує білоруських туристів якість, тобто «не якість» транспортного обслуговування. Цього року саме з цієї причини пасажиропотік між країнами значно скоротився.

До речі, рік тому між керівництвом Миколаївської області та представниками сусідньої країни було досягнуто домовленостей про взаємовигідне сприяння. З одного боку, в забезпеченні транспорту міжнародного рівня та достойного відпочинку. З іншого — турфірми Білорусі обіцяли спрямувати туристів у напрямку Коблевого.

Тож торік 12 баз відпочинку в Коблевому взяли участь у міжнародній туристичній виставці, яка проходила в Білорусі. І саме на виставці ці бази на 100% забезпечили себе білоруськими туристами на весь оздоровчий період. Звісно, Миколаївщина достойно прийняла гостей. І торік мова сябрів на узбережжі лунала частіше, ніж рідна українська та російська.

Улітку цього року сябрів не чутно. Кажуть, багато нарікань на перевізника. Випала нагода дізнатися правду: поїхали з племінницею до коблевського дельфінарію. Отже, вирішили прокататися автобусом міжнародного класу за маршрутом Мінськ — Коблеве. Відправлення з Миколаєва о 8-40. Сподівалася на величезний сучасний лайнер, заздалегідь купили квитки на «комфорт», запевнила п’ятирічній дівчинці: буде класно. Нічого класного.

Виявляється, що людей, які прибули за цим маршрутом, у Миколаєві пересаджують на старенький «мерс-рекс». Замість омріяного лайнера отримали ту саму маршрутку. Хіба що набагато гіршу, але з елементами «міжнародності». Люди, що їхали з Чернігова, Києва, інших міст, запевняли: і до цього авта умови були не кращими. Ані кондиціонерів, ані людських умов. Сідниці та спини просто німіють.

Протягом поїздки з Мінська до Коблевого пасажири змушені двічі, зокрема у Києві та Миколаєві, пересаджуватися на різні автобуси. Фото автора

«Комфорт» із двома пересадками

На «мерседесі-рекс» написано Мінськ — Коблеве. На вигляд дивно. Начебто міжнародний маршрут. Втім, вирушаємо в дорогу в стані «ноги ховайте під себе», багаж стоїть між сидіннями у проході, водій вмикає кіно. До речі, жіночки, які сідали разом з нами в Миколаєві, попросили вимкнути бойовик по телевізору. Здається, водій навпаки — навіть звуку додав. Доводиться витримувати це знущання лише годину. Дивно, як його витримували ті, хто їхав здалеку. 

А вони насправді вже й курорту не хочуть. Київська студентка Ганна розповідає, що поїздка з Києва на цьому маршруті була справжнісіньким жахіттям. Молодий водій з усіма сварився, старий ледве їхав. Коли одному з пасажирів стало зле, водії не зупинялися — «доганяли» графік. Проблеми з багажем. Змушені були доплачувати ще за багаж, хоч він мав увійти у вартість квитка. Зрозуміло, люди їдуть на відпочинок не з дамською сумочкою. Ще й доводилося пересідати — з поклажею.

Щодо пересадок. Автобус міжнародного класу мав би залишатися таким на всьому маршруті — з Мінська до Коблевого. Насправді все не так. Пасажири, що їдуть з півночі до Києва, змушені робити пересадку в столиці. Потім — пересадку в Миколаєві. Якщо до Миколаєва їх віз, умовно кажучи, пристойний автобус (хоч і до нього є претензії), то з Миколаєва їдемо «на дровах».

Хто може витримати таке подвійне навантаження? Літні люди, діти? Кому сподобається така дорога до моря? З вантажем транспортних проблем.

Переконатися, що автоперевізник поводиться недбало, легко. Варто прочитати відгуки про його діяльність. Так, у липні цього року пасажирка Людмила написала (http://www.bestportal.com.ua/profiles/gadzhiev-bus/): «їхали з Чернігова до Первомайська прямим маршрутом на автобусі Мінськ — Коблеве. У Києві чомусь організували пересадку на інший автобус. Почався безлад з визначенням місць у новому автобусі. Але найголовніше, що довелося перевозити багаж. Для мене він важкий, бо маю проблеми зі здоров’ям і обмеження в перенесенні тягарів не більше п’яти кілограмів. У Чернігові родичі поставили мій чемодан у багажне відділення, а тут довелося тягати його. Це порушення моїх прав як споживача, оскільки я купувала квиток на прямий рейс, а не на рейс із пересадками. І хоч у Миколаївській області живуть близькі родичі, наша сім’я прийняла рішення надалі уникати послуг ПП «Га…в». Пишу з єдиною надією: може, він зробить висновки і прагнутиме до поліпшення якості послуг хоч би до прийнятного рівня, за який не буде соромно, а пасажирам не гидко?»

Інший пасажир пише: «А чим ще можна доїхати з Києва до Мінська, щоб уранці виїхати і ввечері приїхати? Потяг? Незручно. Ось і поводяться ці Га..ви по-хамськи, нема у них конкуренції».

До речі, зі 185 скарг, які містяться на сайті із захисту прав споживачів, 72 — на адресу саме цього перевізника. Здебільшого скаржаться на нахабство водіїв. Решта стосується проблем з оформленням квитків, документації та іншого.

На зворотному шляху з Коблевого знову потрапила на той самий «міжнародний» маршрут. Просто взяла квиток у касі до Миколаєва. Перед нами квиток купувала жіночка до Гомеля. Каже, приїхала вперше і востаннє. У Коблевому сподобалося. Але такої дороги та умов витримати не під силу. Переїзд потягом надто складний. Слід їхати до Одеси, чекати довго, і ще нема гарантії, що потрапиш вчасно. Тож жіночка обрала автобусний шлях. До речі, квитки наші за формою не відрізнялися. З такими самим я виїжджаю до райцентру області, але ж не до Гомеля. Тут мав би бути квиток міжнародного зразка.

У мене як пасажирки та журналістки висновків кілька. Якщо хтось комусь надає право (навіть у результаті конкурсу) на перевезення міжнародного значення, мають спитати про якість послуг. Ще краще — перевірити. Передбачено кондиціонер, роблять «обдув»; передбачено комфортні сидіння, насправді — незручні крісла, які не відкидаються. Та навіть напої холодні й гарячі передбачено. Хто їх коли бачив? Як можна витримати в дорозі сидячи понад добу, коли зупинки роблять лише для того, щоб підібрати тих, хто на трасі?

Звісно, у країні проблеми. Ми не очікували прийняти всіх відпочивальників, які приїжджали раніше. Але втримати могли б, якби був сервіс. Немає його. Проїхали!

КОМЕНТАР УКРТРАНСІНСПЕКЦІЇ

— У цьому разі перевізник грубо порушив, а точніше, не виконує вимог статті 56 Закону України «Про автомобільний транспорт», де чітко прописано, що регулярні пасажирські міжнародні перевезення, які здійснюють перевізники України, повинні виконувати автобуси, що відповідають умовам перевезень та параметрам комфортності й мають понад 20 місць для сидіння пасажирів. Крім того, перевізник не виконує вимог наказу Мінтрансу України від 09. 02. 2004 р. №75 «Про затвердження Порядку організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні» в частині невиконання вимог забезпечення якісного надання транспортних послуг та захисту інтересів споживачів транспортних послуг.

Не виконують й інших вимог цього наказу. Для поїздки на міжнародних автобусних маршрутах пасажирам реалізують квитки для міжнародних перевезень, форму яких затверджено відповідним нормативним документом і які записують до міжнародної квитково-касової відомості. За наявності таких грубих порушень замовник перевезень повинен негайно вжити заходів для їх усунення та заміни перевізника на більш добросовісного.