Я полковник у відставці, звільнився із ЗС у 1994 році за станом здоров’я. Маю статус  учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії. Ще під час проходження військової служби було встановлено, що захворювання я отримав у зв’язку з аварією на ЧАЕС. Після звільнення в запас стан здоров’я постійно погіршувався. У 1998 році мені встановили ІІІ групу інвалідності, а цього року — ІІ групу довічно. У Законі «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що інваліду ІІ групи мають виплатити одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних зарплат. А ще постановою Кабміну від 2008 року № 499 затверджено порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність та були звільнені зі служби, у розмірі 54 місячних окладів. Також там зазначено, що особа, яка має право на кілька пільг, повинна обрати одну з них — на власний розсуд.

Проте після встановлення  ІІІ групи інвалідності мені відмовили у виплаті компенсації, мотивуючи тим, що минуло понад три роки після мого звільнення в запас.  До того ж ще й військова частина, де я служив, відмовилася прийняти документи для розгляду, також мотивуючи часом, — мовляв, я звільнився у 1994-му, а постанова Кабміну була прийнята тільки у 2008-му.

 Хочу дізнатися, чи маю  право хоча б на одну з компенсацій?

Орест ЛЮБИЙ,
м. Тернопіль

Олена КРАВЧЕНКО,
директор Департаменту соціального захисту
громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи,
Мінсоцполітики:

— Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачено виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, набув чинності 28 лютого 1991 року.

До набуття чинності Закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№230/96-ВР від 06.06.1996 року) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідність яким встановлена до 6 червня 1996 року, одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, провадилась, з огляду на мінімальну заробітну плату, яка склалася на момент встановлення інвалідності, або у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів.

З 1 серпня 1996 року і на цей час інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, отримують одноразову компенсацію відповідно до встановленої групи інвалідності у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: І групи — 379,30 грн, ІІ групи — 284,40 грн, ІІІ групи —189,60 грн.

Відповідно до чинного законодавства, у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Як зазначено у зверненні, у 1998 році вам встановили ІІІ групу інвалідності, а у 2011-му, після чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією, підтверджено інвалідність та встановлено ІІ групу. Отже, для отримання різниці між розмірами виплаченої компенсації (при встановленні ІІІ групи інвалідності) та компенсаційної виплати при встановленні ІІ групи інвалідності вам необхідно звернутися за місцем проживання до регіонального управління праці та соціального захисту населення та надати такі документи: посвідчення І категорії (із вкладкою встановленого зразка), довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов’язаної з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, довідку про отримання (або неотримання) у 1998 році вищезазначеної компенсації та письмову заяву.

Також зазначу, що у 1998 році виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадилась:

працюючим громадянам — за місцем основної роботи (служби, навчання);

непрацюючим та працюючим пенсіонерам — органами, які виплачували на той час пенсії;

тимчасово непрацюючим громадянам, а також тим, які займалися на той час індивідуальною трудовою діяльністю, — органами, які визначали місцеві органи державної виконавчої влади за місцем проживання.