У Миколаївській області, за офіційними даними, хворих на вірусну недугу всесвітнього масштабу не виявлено. Тож край може зайняти своє місце поряд з Маршалловими та Соломоновими островами, Північною Кореєю, Суданом, Туркменістаном та ще кількома країнами. Дописувачі в соціальних мережах змагаються в дотепності, розміщуючи меми на цю тему. Мовляв, вірус просто не може дійти до області такими розбитими вщент дорогами. А голова облдержадміністрації особисто об’їжджає регіон, аби кожному помити руки.

Версій миколаївського феномену безліч — від історичних та релігійних до містичних і жартівливих. Утім, нині не до жартів. Невизначеність в очікуванні біди декого пригнічує, дехто обурений через необхідність дотримуватися жорсткого карантину. А є і оптимісти. Однак більшість сприймає офіційні дані з недовірою.

Вірю — не вірю

Підстав для недовіри вистачає. Насправді не такі вже миколаївці неймовірні чистюні, які не люблять цьомкатися та обніматися. Та й заробітчан вистачає, і людей похилого віку, і місць для масових зібрань достатньо. Хіба що повірити голові Миколаївської облдержадміністрації Олександрові Стаднику, який заявив, що в області ще із січня готувалися до ймовірної пандемії, працювали на випередження. Мовляв, так добре підготувалися, що вона ще не накрила південний край. У це важко повірити.

За офіційною статистикою, з початку 2020 року на Миколаївщині по медичну допомогу звернулися 79 пацієнтів з підозрою щодо захворювання на COVID-19, з них 64 госпіталізовано, 15 особам призначено амбулаторне лікування в умовах самоізоляції. Лабораторно обстежено на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) 74 пацієнти. На сьогодні 66 обстежених мають негативний результат, вісім проб у роботі. На облік узято 2140 осіб, які з 16 березня прибули з-за кордону. Знято з обліку 1014 осіб у зв’язку із завершенням термінів самоізоляції, за 1126 спостерігають медичні працівники.

Може, хворих і немає, бо бракує методів діагностування, тестів, обладнання, спеціалістів? Начебто ні. Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич запевняє, що апаратів штучної вентиляції легень вистачає, додатково купують нові. «У нас приблизно 1500 ПЛР-тестів, тому їх вистачить на всіх, хто може бути потенційно зараженим. Тести на 90% гарантують точний результат, — каже він. — Також у миколаївських лікарнях близько 5 тисяч швидких тестів. Є госпітальна база, якою визначено КНП «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб». Працюють там професіонали, забезпечені всім необхідним».

А може, реальну ситуацію і справжні цифри приховують лікарі чи влада? І на це припущення є відповідь. Головний санітарний лікар області Володимир Клочко каже: «Ніхто нічого не може приховувати. Це неможливо. Ситуація така, яка вона є. Імовірно, заходи, які напрацювали держава і ми в області, мали наслідком те, що ми змогли стримати ситуацію».

У феномен Миколаївщини з приводу відсутності хворих на COVID-19 не дуже вірить і головний санітарний лікар України Віктор Ляшко, який заявив, що в область приїде комісія МОЗ. Вона і з’ясує, чи реальна картина, чи є порушення алгоритмів діагностування хвороби. Відповідне доручення міністерству дав Президент України Володимир Зеленський.

Тут зупиняються пандемії

А доки комісія з’ясовує, є час поміркувати про унікальність Миколаєва з точок зору історичної та географічної. Припущеннями із приводу того, чому Миколаїв оминають епідемії, поділився миколаївський історик, краєзнавець, письменник, археолог Сергій Гаврилов. Він відшукав відповіді на запитання, які непокоять не лише жителів південного міста.

Сергій нагадує, що Миколаїв не стояв на узбіччі світових катаклізмів. За 230 років існування місто пережило п’ять епідемій чуми, шість пандемій холери, періодичні локальні спалахи дитячих інфекцій: дифтерії, скарлатини і кору; п’ять епідемій тифу і пандемію іспанки. Весь XIX і перша третина ХХ століття — час перманентних інфекцій, які забрали життя тисяч жителів Херсонської губернії, в складі якої перебував Миколаїв. Проте вивчивши історичні джерела стосовно епідемічних захворювань, Сергій Гаврилов зробив висновок: ніде, в жодному статистичному звіті та офіційному документі Миколаїв не згадано як потерпілий від епідемії.

Місто з певних об’єктивних і суб’єктивних причин стало зоною, вільною від будь-якої зарази, землею, де спотикалися всі пандемії.

«Миколаївський півострів лежить у дельті двох річок, які рельєфно відмежовують берегами низинну площину дзеркала води, впливаючи на місцеву розу вітрів, — зазначає краєзнавець. — Узимку і влітку, в найсприятливіший час пандемій, тут переважають північно-західні й південно-східні потоки повітря. Миколаїв розташований в самому соплі цієї аеродинамічної труби, яка не дає застоятися повітрю в зимовий і літній час. Кількість часу з абсолютним штилем протягом року не перевищує 9—11%, тобто приблизно 30—35 днів. Загальним чинником продувності слід завдячувати Іванові Старову за вдале планування міста. Перспективи поздовжніх і поперечних вулиць не впираються в якусь одну центральну площу, як це буває в разі радіального планування вулиць. Усі міські квартали автономні й перебувають на постійному протязі. У місті немає територій застійного повітря».

Ще один сприятливий чинник, на думку історика, — історичне вичленення Миколаївського півострова з логістики торгівлі — джерела пандемій. Сусідня портова Одеса за 200 років зуміла перетягти на себе всі міжнародні торговельні зв’язки і стала звикати до статусу вогнища зарази. Від Миколаєва до Одеси лише 132 кілометри, відстань невелика.

Сергій Гаврилов відповідає і на запитання, як Миколаєву вдавалося успішно уникати одеських проблем. «Тут на перше місце виходять соціальні чинники, — зазначає він. — Миколаїв, на відміну від Одеси, — військовий гарнізон, де життя всього населення зарегульовано флотськими дисциплінарними статутами й військовими артикулами. У надзвичайних ситуаціях тут одразу працював військовий механізм виживання. Панувало єдиноначаліє, і накази не обговорювали».

У херсонському архіві миколаївський дослідник навіть відшукав загальний алгоритм дій у разі епідемій, який склав адмірал Грейг, посилив адмірал Лазарєв, трохи пізніше — губернатори Моріц Берг і Григорій Бутаков. Правила жорсткого карантину перед небезпекою епідемії схожі на нинішні: козачі роз’їзди патрулювали береги річок і плавні; всім обивателям зачитували наказ про особливе становище під час карантину, закривалися трактири, крамниці, міські ринки, відвідувані місця і церкви. Місто поділялося на внутрішні поліцейські частини і околиці, межі яких жителі будинків і місцевих садиб не мали права залишати. Забороняли багатолюдні зібрання, бали, хресні ходи і вводили комендантську годину. За межею міста влаштовували карантинні табори для всіх проїжджих. Були й інші заборони, але цей протокол за всю історію Миколаєва залишався непорушним.

Чи дочекаємося правди?

Миколаїв під час карантину змінився. Містяни нарікають на непевні та інколи незрозумілі кроки влади, накази якої інколи суперечать один одному. Люди обурюються, що з настанням теплої погоди заборонено вибратися ближче до природи та берегів річок посмажити шашлик, іноді кажуть, що «немає в нас того вірусу, то навіщо ці посилені заходи». Але вони переважно дотримуються вимог жорсткого карантину. Знайомий волонтер поскаржився, мовляв, вирішив роздати захисні маски, та нікому: людей на вулицях значно поменшало, а ті, хто ходить, уже всі в масках.

Міський голова Олександр Сєнкевич щодня в соцмережах закликає миколаївців дотримуватися карантину, адже ситуація з відсутністю хворих не може тривати довго. «Це тимчасово, що в нас зараз немає хворих, і природа або Господь дали нам більше можливостей підготуватися до спалаху, — каже він. — Потрібно розуміти, що вірус прийде й до нас і буде в наших лікарнях. Головне, щоб кількість людей не було одночасно великою, а пацієнти надходили поступово і могли вилікуватися».

Ще одну версію відсутності зареєстрованих хворих на коронавірусну недугу в Миколаєві висунув лікар вищої категорії реаніматолог Андрій Янтар. Він вважає, що, по-перше, більшість містян могла перехворіти на COVID-19 і виробити імунітет, а по-друге, в області немає якісних тестів.

«Два місяці тому всі чхали й кашляли, — зазначив він в інтерв’ю телеканалу «НИС-ТВ». — Можливо, в нас сформувався колективний імунітет. Імовірно, що навіть якщо і є в Миколаєві якась інфекція, то не коронавірусна. Хворі на респіраторні недуги є.

Є таке поняття — вірусна інтерференція. Це означає: якщо у вашому організмі оселився один вірус, то другий уже не з’явиться».

Хтозна. Це все версії. На жаль, реальність невтішна. Головний лікар КНП «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб» Світлана Федорова обурена: про які 300%, про які доплати медикам ідеться! Медичному персоналу лікарні нічим виплатити аванс, навіть по тисячі гривень роздати. «Національна служба здоров’я з незрозумілих причин відмовила нам в пакеті «амбулаторному». Навіть якщо потім, коли-небудь, НСЗУ надасть кошти, їх не те що на доплати, на звичайні зарплати не вистачить. В умовах «гроші за пацієнтом» інфекційна лікарня працювати не може. Якщо не підтримають місцеві бюджети, можна сміливо закривати лікарню вже завтра», — написала Світлана Федорова в коментарі у фейсбуці.

А щойно з’ясувалося, що в Миколаєві не тестували на коронавірус хворих на пневмонію. Можливо, саме в цьому причина відсутності показників? Миколаїв та миколаївці в очікуванні правди.

ПРЯМА МОВА

Віктор ЛЯШКО,
головний санітарний лікар України:

 — Мені показали дві лабораторії, ознайомили з перспективним планом збільшення потужності обласної лабораторії. Переконався, що фахівці діють грамотно, згідно з алгоритмом, який прописаний МОЗ. Лабораторія готова до проведення 500 досліджень на добу, повністю забезпечена витратними матеріалами, засобами індивідуального захисту, медичним обладнанням. В Миколаєві відсутні випадки захворювання на коронавірусну інфекцію і мало береться зразків, бо в області значно знизився рівень грипу та грипоподібних захворювань, немає хворих з температурою та кашлем. Люди не звертаються до лікарів.