У розпал аграрного сезону ціни на овочі та фрукти залишаються високими, набагато вищими, ніж торік, і відчутно б’ють по гаманцю. Щоправда, з тезою, на якій наголошують деякі ЗМІ, нібито на ринку ціни нижчі, ніж у магазинах, не можна цілковито погодитися. Часто трапляється й навпаки, якщо купувати не в селян, а в перекупників, про яких скажемо окремо.

І там, і там ціни лякають. Скажімо, те, що персики коштують понад 50 гривень за кілограм, ще можна якось пробачити — екзотика, імпортні, наші ще не дозріли. Але чому цю цінову позначку перевершують поширеніші в нас абрикоси?

Примхи погоди

Аналітики ринку найперше згадують про погані погодні умови цього року. Скажімо, Херсонщину взимку накрили нетипові для цього регіону морози, через що аграрії отримали лише половину очікуваного збору абрикосів і трохи більш як половину — слив. Завдали холоди шкоди й виноградникам, тому ґрунтовий виноград виявився дорожчим за тепличний. А прогнози урожаю кісточкових та цін на них досить невтішні.

На ціні кавунів негативно позначилося перенесення термінів збирання — зі зсувом принаймні тижнів на два через холодну весну. Через це вони подорожчали порівняно з минулим роком майже втричі, та й торік дешевими не були.

Ті самі примхи погоди зачепили й овочі. Погодні умови значно вплинули на ціну картоплі, хоч і трохи по-іншому, ніж на ціну фруктів. У деяких областях через нескінченні зливи навесні врожай став псуватися просто на полях. Це змусило продавати картоплю набагато дешевше, ніж на кілька тижнів раніше, коли вона лякала покупців захмарною ціною. Через таку тенденцію мусили знижувати ціну й інші виробники, чия картопля виросла за сприятливіших умов, — багато покупців звикли спочатку звертати увагу на ціну, а вже потім на якість.

А ось із буряком ситуація інакша — його сіють пізніше, отже посіяли в суху землю. Це теж не дуже добре, і прогноз на урожай коренеплодів не особливо надихає на оптимізм.

Що ж стосується капусти, то її погода може теж зачепити: на початку занадто сильні дощі трохи затримали її ріст. Надалі прогнозують, що заморозки цього року можуть настати рано, у жовтні, коли капуста ще не встигне остаточно вирости. А щодо городніх культур, як-от кабачки, баклажани, солодкий перець тощо, то жоден аналітик не береться щось прогнозувати — такою непередбачуваною стала погода.

Низька, але… висока

Останніми днями у деяких ЗМІ лунають переможні фанфари: мовляв, і те, і це подешевшало. Однак на власне око пересвідчуєшся, що такі твердження не дуже схожі на правду.

Але відвертої брехні тут теж нема, штука в тім, як рахувати і з чим порівнювати. Коли порівняти ціни на плодоовочеву продукцію місяць тому і нині, то виходить наче здешевлення. Однак наскільки коректні такі порівняння? Ціни на початку сезону були нижчими, ніж у середині, завжди, відколи людство займається садівництвом і городництвом.

Набагато коректніше порівняти ціни минулого сезону і теперішні. Тоді картина вийде цілком інакшою: ще на початку року ціни були більш-менш прийнятними, згодом зросли в рази, а тепер знизилися на кілька гривень. Наприклад, морква на початку року подорожчала приблизно утричі, капуста — вдвічі, цибуля — у два з половиною рази тощо. І що порівняно з цим невеличке здешевлення?

І ще одне. Багато колег, не бажаючи обтяжувати себе походами по крамницях і базарах, наводять дані від оптових продавців, що значно відрізняються від цін у роздрібній торгівлі. Слід узяти до уваги, що уроздріб можуть продавати продукти ще з попередніх партій, дорожчі.

Зажерливість як ринкова категорія

Для дестабілізації цін на плодоовочевому ринку є ще одна причина, яка набагато менше залежить від погоди, але відчутно дається взнаки. Багато садівників та ягідників скаржаться на низьку рентабельність та малі обсяги реалізації продукції через ненажерливість перекупників.

Доки плоди та ягоди дійдуть до покупця, їхня вартість зростає удвічі, якщо не більше. Сам виробник від цієї ціни отримує у найкращому разі до 30%, а то й менше, а значні обсяги вирощеного залишаються нереалізованими через зависоку для покупців ціну і псуються.

Така ситуація однаково шкідлива і для виробників, і для покупців: одні страждають через низьку рентабельність, другі неспроможні платити такі ціни і чекають на здешевлення, але даремно. Перекупники воліють згноїти товар, ніж хоч трохи знизити ціну.

Це добре помітно з торішньої ситуації з кавунами. Виробники продавали їх з баштанів майже за копійки, натомість уроздріб ціна зросла майже вдесятеро. За такі гроші мало хто наважувався купувати, решта покупців завмерла, очікуючи зниження ціни, але даремно. Перекупники тримали її до останнього. Коли ж стало зрозуміло, що товар залежаний і купувати його не варто вже ні за яку ціну, ятки з кавунами просто зникли.

Так сталося і цього року — з черешнями. Деякі виробники на початку цього сезону мусили знищити не лише значну частину врожаю, а й навіть значні площі садів саме через неможливість реалізувати продукцію, повідомляє OBOZREVATEL. Найбільш прикро, що таке відбувається у Запорізькій області, на батьківщині знаменитої мелітопольської черешні, яку вже зареєстровано як географічне зазначення.

Аби незабаром не з’ясувалося, що бренд існує,. а продукції з ним вже нема. Те саме, на думку садоводів, спіткає й інші фрукти, а також баштанні.

Який тут вихід? Налагоджувати прямі зв’язки з великими торговельними мережами, як пропонує дехто, — далеко не оптимальний вихід щонайменше із двох причин. По-перше, такі мережі навіть з великими виробниками поводяться як господарі, пропонуючи дискримінаційні умови. Через це у багатьох супермаркетах неможливо знайти товари деяких відомих торговельних марок — навіть великі виробники не знайшли порозуміння з продавцями. Що вже казати про малих!

А по-друге, великі мережі вимагають великих партій цілковито однотипного товару, який можна пустити у продаж в усіх їхніх магазинах. А чи спроможні на це виробники? Тут стануть у пригоді невеликі місцеві мережі із трьох-чотирьох крамниць — для них сформувати товарну партію набагато легше.

Є ще один рецепт, найбільш дієвий: об’єд­нуватися, створювати кооперативи, власні малі торговельні мережі, що не залежать від посередників, а на початку ще й витримати не один бій з базарною мафією, яка не захоче здавати свої позиції. І слово «бій» тут може виявитися цілком правдивим, на те і мафія.

Важко? Ще б пак, але іншого виходу нема. Приклад інших країн показує: це цілком можливо. Скажімо, і в Україні можна побачити новозеландське вершкове масло під маркою Fonterra. Думаєте, це така фірма? А от і ні, це об’єднання близько 10 500 новозеландських фермерів-молочарів, які, саме завдяки єднанню завоювали майже третину світового експорту молочної продукції.

Чому в нас таке неможливо? У будь-якому разі це більш бажано, ніж загроза остаточно втратити вітчизняні фрукти та ягоди, а куштувати лише імпортні як велику рідкість. Адже вже тепер Україна втричі наростила імпорт фруктів, переважно з Туреччини.