Один з міфів російської пропаганди ще п’ять років тому взявся лякати жителів Донбасу всіма карами «укропськими». Мовляв, щойно на визволені від проросійських незаконних збройних формувань території повернеться законна українська влада, для місцевих жителів настане кінець світу. Усіх чи майже всіх російськомовних кинуть до в’язниць і концтаборів, які, переконують, уже збудовано біля лінії розмежування. А на тих, хто зі зброєю в руках захищав Донбас, жахають, чекають шибениці на центральних площах, масові розстріли та пересувні крематорії.

Зрозуміло, нічого такого не спостерігається у давно визволених Слов’янську, Краматорську чи Маріуполі. Але тут, на жаль, інша крайність: передбаченої законом відповідальності уникають не тільки державні службовці, які активно підтримували «руску весну», а навіть бойовики, які вбивали українських бійців чи цивільне населення Донеччини. Показова ситуація довкола «добровольця» з Маріуполя Романа Джумаєва.

Стріляв в українських бійців

У другій половині березня Мар’їнський районний суд на Донеччині не став подовжувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою бойовика проросійського незаконного збройного бандитського формування «Інтернаціональна бригада «Пятнашка» 28-річного Романа Джумаєва, а тому в того з’явилася можливість 7 квітня вийти на волю. Маріуполець ще у 2014 році вступив до «Пятнашки» й у складі підрозділу восени брав участь у штурмі донецького аеропорту, а взимку 2015-го воював біля Дебальцевого, яке «рашисти» захопили всупереч мінським домовленостям. Його участь у проросійських незаконних збройних формуваннях підтверджують численні фотографії у соціальних мережах, де бойовики хвалилися своїми перемогами. Та потім військова кар’єра «захисника Донбасу» урвалася, і він дременув аж до Білорусі. Але не для того, щоб розкаятися у скоєному чи принишкнути і приховати минуле.

Колишній бойовик, навпаки, розповідав про свої «подвиги» у боях з «бандерівцями» та «фашистами» не тільки пересічним зівакам, а й журналістам місцевих та інших видань. А трохи згодом, коли все-таки виникла загроза його депортації до України, Джумаєв повернувся на Донбас. І нарешті його затримали українські правоохоронці: сталося це у вересні 2017 року в Мар’їнському районі під час його спроби перейти лінію розмежування з боку тимчасово окупованої території краю в Україну.

У січні 2018 року кримінальне провадження зі звинувачення бойовика з «Пятнашки» за ч.1. ст. 258-3 КК України («Створення терористичної групи чи терористичної організації») передали до Мар’їнського районного суду Донецької області, а 3 травня суд відпустив його під домашній арешт. Щоправда, через півроку, точніше, у грудні 2018-го «героя» знову затримали і взяли під варту: цього разу в його рідному Маріуполі за напад на співробітника поліції.

Ситуація довкола Джумаєва мала вигляд цинічної ще до його другого затримання. Маріупольці, які добре знали минуле бойовика, м’яко кажучи, були дуже здивовані. Бо замість того щоб спокутувати провину за ґратами, він узявся облаштовувати власний бізнес і навіть відкрив кіоск.

Діяв підозрюваний в участі в терористичній організації як справжній «крутий пацан»: встановив МАФ без оформлення відповідних дозвільних документів. А поряд на стовпі навіть вивісив Державний прапор України.

Та це не дуже допомогло, бо коли представники місцевої влади спробували демонтувати незаконно встановлений кіоск, бойовик із «Пятнашки» спровокував конфлікт і вчинив опір поліцейським, які прибули на виклик. Він розпорошив сльозогінний газ, від чого один із правоохоронців зазнав хімічного опіку очей.

І лише після цього Джумаєву знову визначили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 7 квітня. А потім Мар’їнський районний суд на судовому засіданні 22 березня ухвалив рішення не продовжувати арешту підозрюваного і двічі затриманого. Хоч напередодні прокуратура Донеччини подала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання колишнього бойовика під вартою та про відвід суддів згаданого суду, які випустили на волю Джумаєва у травні 2018 року. Проте тривалий час ці звернення чогось залишалися без уваги.

За найгіршими традиціями вітчизняного правосуддя

Ситуація довкола двічі затриманого підозрюваного, в якого з’явилася можливість уже вдруге вийти на волю з-під варти, погодьтеся, вражає. Громадянина, якого підозрюють за досить серйозною «терористичною» статтею КК України і якому загрожує позбавлення волі від 8 до 15 років, відносно легко відпускають на волю. «Гуманний суд», переконані всі, хто знайомий із процесом, намагався ухвалювати схожі рішення без розголосу і присутності на засіданнях місцевих активістів. Принаймні коли ті прибували до суду в призначений день, засідання з різних причин відкладали.

«Громадські активісти Маріуполя і Києва ще 3 січня відправили до Вищої ради правосуддя звернення з вимогою дати оцінку діям суддів Мар’їнського районного суду. Таку саму скаргу торік у травні до Вищої ради правосуддя надіслала і прокуратура Донецької області. Але ці звернення довго розглядали, оскільки для цього спершу потрібно було відсторонити суддів від розгляду справи, проте всі клопотання про відсторонення також відхиляли», — розповідає волонтер з Маріуполя Галина Однорог.

До речі, з’явилося підтвердження, що ухвалення рішення про запобіжний захід у вигляді перебування бойовика під вартою на судовому засіданні у грудні відбулося ще й завдяки громадським активістам, які надали справі широкого розголосу і резонансу.

Як згадує один із волонтерів, на суд тоді приїхали активісти майже з усієї Донеччини, представники полку «Азов» та українські бійці, які беруть участь в операції Об’єднаних сил. «Тоді прибули військовослужбовці ЗСУ, які стояли неподалік, і запевнили, що дуже обурені тим, що відбувається. А як інакше реагувати на незадовільну роботу правоохоронців? Адже в матеріалах звинувачення серед доказів є тільки відоме інтерв’ю Джумаєва білоруським ЗМІ та кілька фото із соціальних мереж. А ось волонтери самотужки зібрали набагато більше записів, знімків та відеодоказів того, що Джумаєв убивав наших хлопців. Виходить, що правоохоронці ось так шукали докази більш як рік, але не змогли зібрати їх навіть стільки, скільки ми знайшли за кілька тижнів!» — не приховує емоцій громадський активіст.

Обурення волонтерів зрозуміле, оскільки судове засідання та розгляд справи відбувалися, на жаль, за найгіршими традиціями вітчизняної судової системи і за звичним сценарієм. Спершу суд, призначений на 13.00, несподівано перенесли на 11.00. Проте активісти, які тримали плакати «Бойовиків треба покарати!» чи «Не дозволимо реваншу сепаратизму на Донбасі!», приїхали завчасно. Поліцейські намагалися не пустити людей на засідання, і тому їм довелося у межах закону долати цей опір. Потім заборонили ще й відеозйомку: робили все, щоб справу замовчати і не допустити її розголосу.

Та й після засідання у хід пішли брутальні методи тиску і залякування активістів, які домагалися справедливого покарання бойовика із «Пятнашки». Зокрема погрози по телефону стали надходити Галині Однорог.

Однак попри все зусилля волонтерів і громадських активістів посприяли тому, щоб слухання справи згодом перенесли за місцем проживання підозрюваного — до Маріуполя, де 3 квітня у Кальміуському районному суді відбулося судове засідання. Усі небайдужі активісти, які взяли цю справу під громадський контроль, відтепер причетні до маленької перемоги: суд ухвалив рішення об’єднати два кримінальні провадження стосовно Романа Джумаєва в одну справу і обрав міру запобіжного заходу — тримання під вартою на 60 діб.

З огляду на попередні колізії, ця перемога далася непросто. І дуже прикро, що навіть на шостому році гібридної війни, розв’язаної проти України, чимало представників силових структур чи людей у суддівських мантіях, які вершать правосуддя під державним прапором та іменем України, свідомо діють проти України та її громадян. Бо перипетії довкола притягнення до відповідальності бойовика, немає сумніву, — непоодинокий випадок.

Саме тому волонтери Донбасу беруться піднімати і вивчати окремі судові справи, щоб з’ясувати, скількох «захисників Донбасу» вже випустили «гуманні судді», аби ті встигли безкарно виїхати до окупованого Криму чи Росії. Або такі звільнені типи і тепер живуть тут, серед українців, яких вони, як показало їхнє недавнє «геройське» минуле, готові вбивати за першою командою чи вказівкою російських «кураторів».

ПРЯМА МОВА 

Галина ОДНОРОГ,
волонтерка,
громадська активістка з Маріуполя:

 — Уже можемо вимагати від Вищої ради правосуддя розгляду нашої скарги на дії суддів Мар’їнського районного суду щодо рішення про зняття запобіжного заходу Джумаєву. І доки у нас не працює судова реформа і судді можуть виносити такі рішення, і надалі контролюватимемо процеси в судах і не дозволятимемо, щоб бойовики виходили на свободу.

А щодо фрази про реванш сепаратизму на Донбасі, це, на жаль, дуже схоже на правду. Чомусь бойовиків, злочинців, убивць, які стріляють у наших хлопців, силовики відпускають і не докладають зусиль, щоб їх покарати. І ці бойовики, які вбивали і яким нічого втрачати, поводяться нахабно, погрожують.

А я з 2014 року не боюся таких, як Джумаєв і його родичі. Бойовика слід покарати відповідно до законодавства України. І суддів, які його захищають, також потрібно покарати. Це справа честі. Мусимо довести її до кінця — для вшанування пам’яті про тих, хто загинув від рук джумаєвих.