Нещодавно розмовляв із колегою, який повернувся з поїздки в Австрію. «Я спеціально вивчав ціни на продукти харчування у різних віденських супермаркетах, усе записував, а потім, приїхавши до Києва, пройшов нашими магазинами і порівняв. Що сказати: ціни майже на всі продукти в нас у півтора, а то і два рази вищі, ніж у Відні. Чому так? Адже в нас зарплати в шість разів нижчі, ніж у цій альпійській країні», — знизуючи плечима, казав він.
І справді — чому? Мене давно цікавила ця тема, і я вирішив дослідити її. Можливо, в інших країнах просто ціни на продукти харчування та послуги держава регулює краще? І як це відбувається в нас? Головне завдання будь-якої держави — захист населення, і саме ціни показують ступінь захищеності її громадян.
Візьмімо для прикладу країну «розвиненого соціалізму» Швецію. Там держава жорстко регулює закупівельні ціни на такі важливі сільгосппродукти, як зерно, молоко, м’ясо, яйця та інші. І робить вона це з урахуванням інтересів фермерів. Але щороку в перемовинах між урядом та сільгоспвиробниками (за участі споживачів!) встановлюється рівень цін на продовольчі товари. Звісно, держава там субсидує сільське господарство, проте джерелом для цього є кошти від митних зборів на сировину, що імпортується.
А ось у Греції, де «є все» і яку неабияк лихоманить уже кілька років поспіль, згідно з кодексом ринкового регулювання, на деякі товари встановлюється верхня межа цін або максимальний прибуток окремо для оптового та роздрібного торгівця (це дуже цікаве явище). Під цю категорію продуктів підпадають два види сирів, чотири види хліба, борошно одного сорту, цукор.
Цікаво, що до цієї категорії належать безалкогольні напої, а також послуги ресторанів, барів, закусочних (мабуть, від великої любові греків попоїсти саме не вдома, а в цих закладах). Про непродовольчі товари вже й казати годі: перелік таких, що регулюються державою, вельми великий. Щоправда, кількість товарів, включаючи продовольчі, на які розповсюджується строге око можновладців, постійно варіює і має тенденцію до скорочення.
А що ж в Україні? І ми не в тім’я биті: ціни на товари, включаючи продовольчі, в нас контролюють Держцінінспекція, Антимонопольний комітет, місцеві органи влади. І нормативно-правова база, яку було накопичено за роки незалежності, також відрізняється чималою жорсткістю щодо ціноутворення. Проте, як зазначають економісти, фактично в Україні діє вільний ринковий «ціноспад».
«Перелік товарів, на які впливає держава, у нас незначний. Щоправда, на соціально значущі товари (такі, як хліб) регулювання проводять і місцеві органи влади. Втім, головна причина того, що в нашій країні такі високі ціни на продовольчі товари, – у тому, що сільгоспвиробники не отримують значних дотацій від держави. А таке є скрізь: і в Європі, і в Америці. Тому там і ціни на продукти харчування можна успішно знижувати», — зазначив один з експертів.
Після цього я чомусь пригадав, як мій інший знайомий, повернувшись із модної нині для українських туристів Кенії, розповідав, що в цій дуже бідній країні (звісно, набагато біднішій, ніж наша) ціни на продукти харчування на 30-40% вищі за українські. І знаєте, стало трохи легше на душі. Бо все-таки нам далеко, як кажуть, і до Європи з Америкою в своєму розвитку, і до Кенії.
Таке проміжне становище проте дає великі перспективи, що ми як територіально і ментально ближчі до Європи розв’яжемо з часом і велику ціново-харчову проблему.