"Чому банк чекав, доки борг за кредитом зріс вдесятеро?"

Любомира КОВАЛЬ
26 листопада 2011

Ще у 2007 році я брала кредит у банку на майже 500 грн, аби моя дочка придбала собі мобільний телефон. Та оскільки вона була неповнолітньою, кредит я оформила на себе. Погашала кредит дочка власним коштом по 50 грн на місяць, але чеки до цього часу не зберегла. Оскільки сума кредиту була не дуже значною, я не проконтролювала, чи дійсно дочка все виплатила.

Аж от кілька місяців тому з моєї зарплатної картки банк зняв 3\4 суми, яка там зберігалася. Коли я запитала, куди поділися гроші, мені сказали, що у мене ще з 2007 року непогашений кредит, сума якого нині становить 4 тис. грн.

Уточню, що згідно з укладеним мною у 2007 році договором із банком, я доручила йому здійснювати погашення заборгованості за кредитом із моєї зарплатної картки. Тому мені не зрозуміло, чому банк не зняв заборговану суму кредиту, якщо така була, ще у 2008 році, а чекав понад три роки, доки сума боргу сягнула так високо?Чи мав банк право так зі мною вчинити?

Світлана ТИХА,
м. Полтава

Андрій СЄДОВ,
заступник міністра юстиції:

— Міністерство з розумінням ставиться до вашої проблеми та водночас повідомляє, що не має повноважень із надання оцінки законності дій чи бездіяльності будь-яких підприємств, установ та організацій.

Проте звертаю увагу громадян-позичальників, що, отримавши кошти в кредит, вони зобов’язуються повернути їх до банку в розмірі та на умовах, встановлених договором, який вони особисто уклали з банком. Окрім того, слід враховувати, що сплата відсотків за цим кредитним договором — це також їхній обов’язок.

Згідно зі статтею 11 Закону «Про захист прав споживачів», перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

Особу та місцезнаходження кредитодавця;

Кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) термін, на який кредит може бути одержаний;

є) вартість повернення кредиту та його умови;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання цієї інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.

Відповідно до норм закону споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки чи інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Нацбанку або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до статті 256 Кодексу, позовна давність — це термін, у який особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересів. Для окремих випадків вимог законом може бути встановлена спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, тобто для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до статті 1071 Кодексу банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Як вбачається з наданої вами інформації, при укладанні кредитного договору вами було надано доручення банку здійснювати погашення заборгованості за кредитом у передбачені терміни за рахунок коштів платіжної картки.

Згідно з абзацом першим частини першої та другої статті 530 Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний термін від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 55 Конституції передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua