Рейдерство в аграрній царині, тобто злочинне захоплення сільськогосподарських земель і урожаю на них, останнім часом набуло характеру національного лиха. І, як зауважують у Міністерстві юстиції, це було б неможливим без протиправного сприяння державних реєстраторів. Це навіть дало привід для звинувачень: мовляв, вітчизняна юстиція потурає рейдерам. Але наскільки обґрунтовані такі звинувачення?
Децентралізація корупції
Перш за все: міністерство досить оперативно відреагувало на негативні сигнали, провело низку зустрічей із пресою та громадськістю, під час яких з’ясувалося кілька важливих моментів. Зокрема, міністр юстиції Павло Петренко зазначив: раніше державні реєстратори дійсно перебували в системі Мін’юсту і це була «централізована корупція» (певна річ, за попередників).
Тепер державні реєстратори вважаються незалежними і нікому не підпорядковуються — передбачалося, що така незалежність сприятиме чесності, виявилося навпаки. Точнісінько як із суддями — незалежність суддів на практиці виявилася безкарністю, так само і тут. Державні реєстратори є співробітниками органів місцевого самоврядування і цими органами призначаються. Тобто тепер, як і сама влада, корупція стала децентралізованою, центр її ваги перемістився на регіональний рівень. Бо слабо віриться, щоб державний реєстратор, якого призначило місцеве начальство, чинив протиправні дії без його відома.
Торік прийнято так званий антирейдерський закон, згідно з яким за протизаконні дії державному реєстратору загрожує до 10 років ув’язнення… А чи дійсно загрожує? Такий вирок недобросовісний реєстратор чи нотаріус може отримати за рішенням суду. Але нині в Україні державні реєстратори несуть кримінальну відповідальність за внесення недостовірних даних лише якщо буде доведено, що це здійснено умисно. Як у тому старому мультфільмі: «Я наївна, я довірлива!»
Хоча за логікою неумисність інколи довести важче, ніж умисність. Заступник міністра юстиції з питань державної реєстрації Олена Сукманова під час однієї із зустрічей з громадськістю розповіла, як державний реєстратор на Хмельниччині перереєстрував право власності на велике сільськогосподарське підприємство без документів. Наголошуємо: не за підробленими чи юридично нікчемними документами — без документів взагалі! Це що, неумисно?
Щоправда, при управліннях юстиції тепер діють спеціальні комісії, куди можна звернутися, якщо ви вважаєте, ніби дії державного реєстратора щодо вашого майна неправомірні. Відповідна комісія діє і при Міністерстві юстиції. В разі виявлення протиправних дій реєстратора та особи, що подала звернення на цього реєстратора, міністерство робить подання до правоохоронних органів. Тепер теоретично ті особи мають бути притягнуті до суду.
Лишень теоретично. Насправді ж Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації спрямувала до правоохоронних органів понад 20 звернень із проханням порушити кримінальну справу, а відповіді або взагалі не отримала, або отримала відписки — мовляв, триває досудове розслідування. І це на звернення Мін’юсту! Що ж тоді казати про численні звернення постраждалих власників сільськогосподарських підприємств та орендарів?
Самооборона від поліції
Поки що доблесні правоохоронці не можуть похвалитися жодним випадком кримінального покарання державного реєстратора. Найстрашніше, що може з ним зробити саме міністерство — відкликати його ліцензію та анулювати доступ до державного реєстру майнових прав.
Ще одна цікава норма, яка зводить відповідальність державного реєстратора практично до нуля: реєстратор не може давати оцінку правочину, на підставі якого здійснює реєстрацію. Тобто має здійснити реєстрацію на підставі будь-якого папірця.
І хто в такому разі має оцінювати правочинність цього папірця — суд? Добре, нехай буде суд. Але в аграрному виробництві є одна особливість: коли настає пора жнив, можна у шахрайський спосіб зареєструвати землю на іншого власника на один-два дні, більше не треба, аби зібрати урожай і вивезти у невідомому напрямі. Потім через суд тобі цю землю повернуть — але пусту, ні урожаю, ні грошей, аби посіяв на наступний рік… І де гарантія, що та сама історія наступного року не повториться?
І ще одне: якщо із землею сільськогосподарського призначення таке робиться зараз, то що буде в разі відкриття ринку землі? Поки подібні явища не буде викорінено, то відкривати ринок землі не на часі, вважає заступник голови Громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада» Михайло Соколов.
І ще про одне слід зауважити: часто правоохоронці під час конфліктів із рейдерами замість захистити права законних власників відверто стають на бік грабіжників. Це свідчить про наявність злочинних змов рейдерів не лише з державними реєстраторами, а і з місцевою владою загалом, включаючи поліцію та судову гілку — цим, мабуть, і пояснюється безкарність пособників рейдерів. Тому в багатьох регіонах сільгоспвиробники вже навіть не намагаються просити допомоги у правоохоронних органів, створюють власні загони самооборони — озброєні, до речі.
Міністр юстиції таку тенденцію не схвалює, але визнає — її наявність свідчить про слабкість влади. Скажімо, на Дикому Заході США першопоселенець міг сподіватися лише на свій кольт, бо найближчий шериф перебував за кількадесят миль. В Україні влада нібито і поряд, але користі від неї не більше, ніж на Дикому Заході. А тут чигає небезпека повної правової анархії.
Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»