Сьогодні в Україні майже 54% населення – жінки. Їх умовно можна поділити на дві групи: ті, котрі усвідомили свою суспільну роль і значимість, і ті, які про це навіть не задумувалися. Причина – в тому, що наше суспільство у цьому питанні, на мій погляд, ще не готове перейти до цивілізованих норм. Чому? Бо в цивілізованому світі ця тема не може стояти на такому рівні, як стояла тоді, коли чоловік здобував мамонта, а жінка готувала з нього їжу. Зараз усі основні «бої» відбуваються в кабінетах за допомогою таких ресурсів, як інтелектуальні здібності, самоорганізація, бажання працювати. 

Якраз із розвитком цивілізації роль і значення жінки в суспільстві змінюється. Хоча досі існують стереотипи, які нав’язуються із дитячого садочка, школи. Наприклад, те, що дівчинка має вишивати, готувати, а в дорослому віці жінка, так би мовити, — обслуговувати чоловіка. Також існують стереотипи статевої поведінки, згідно з якими жіночність — це здатність опікуватися, доглядати, бути покірливою, невміння керувати іншими. Чимало жінок вважають: я слабка — він сильний, я відповідаю за побут — він заробляє гроші, я прислухаюся і виконую — він вказує і керує. З усього цього виходить, що вона боягузка, а він безстрашний, вона слабка, а він сильний.

Водночас у європейських країнах, на які ми орієнтуємося, питання так не стоїть уже давно. Наприклад, під час поїздки до США наша група мала змогу спілкуватися з багатьма жінками, представленими у тамтешній владі різних рівнів. На зустрічі з жінкою, яка мала намір балотуватися в мери одного з містечок, тодішній мер-чоловік заявив: «Якщо Лінда вирішить балотуватися, вона неодмінно переможе». Для американського суспільства стать жодної ролі не відіграє, важливішими є інтелектуальні здібності людини, її працездатність.

Побутує думка: якщо жінка — успішна в кар’єрі чи політиці, вона щось не додає своїй сім’ї, або й узагалі нещаслива в особистому житті. Насправді лише та жінка, яка щаслива в особистому житті, може бути успішною в кар’єрі. Зазвичай поряд із успішною жінкою, як правило, не менш успішний, самодостатній чоловік. Він, до речі, завжди готовий визнати, що перебуває поряд із розумною, впевненою у собі, цілісною людиною. І взагалі, важко собі уявити, що і жінка, й чоловік можуть мати добру кар’єру, якщо в особистому житті щось не складається. У будь-якому разі, чоловікові поряд із самодостатньою жінкою непросто, бо треба весь час працювати над собою і щодня її завойовувати. Втім, усе це йде на користь як чоловіку, так і стосункам.

Готова хоч де стверджувати: у вітчизняному соціумі більшість жінок ще не усвідомлюють своєї ролі та значення. А тих, які готові відстоювати власну позицію, оточення розглядає як новоявлених феміністок. На цьому тлі замовчується небажання чоловіків заглиблюватися в проблему, сприяти її вирішенню.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», зокрема ст. 3 передбачає те, що «Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» має бути спрямована на «забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень». Та на практиці все інакше. Зокрема, щодо влади і політики — судячи з кількісної переваги жінок над чоловіками, і у владі жінки мають бути в більшості. Насправді ж за рівнем їхнього представництва у законодавчих органах Україна сьогодні посідає 113 місце у світі. Якщо загалом у світі жінки обіймають 19,2% депутатських місць, в Україні — лише 8%. Тут ми відстаємо навіть від арабських країн! 

До речі, 8 Березня ще й нині чимало чоловіків вважають святом феміністок. З цього приводу хотіла б зауважити: любі чоловіки, перш ніж навішувати ярлики, ознайомтеся з сучасними поглядами на проблему. Зробіть висновки й перестаньте жити стереотипами! Адже фемінізм виник саме як рух за рівні права та можливості чоловіків і жінок. І, як на мене, від досягнення цієї рівності чоловіки лише виграють. 

Тетяна МЯСКОВСЬКА,
підприємець,
для «Урядового кур’єра»