Традиційно ми твердимо: «Наші чорноземи унікальні». Тим часом учені б’ють на сполох: «Україна втрачає гумус!» На жаль, реальної оцінки землі не знає ніхто, оскільки великомасштабні обстеження здійснювались в 1957—1961 роках. Тому розроблено проект державної цільової програми «Великомасштабне обстеження грунтового покриву України».

Як воно проводитиметься, що це дасть? На ці та інші запитання відповідають перший віце-президент Національної академії аграрних наук, доктор сільськогосподарських наук, академік НААН Ігор ГРИНИК та директор Національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», академік НААН Святослав БАЛЮК.

— Особливої гостроти, — каже Ігор Гриник, — ця проблема набула при переході до ринкових відносин, введенні приватної власності на землю. Підприємницьким структурам  потрібні точна інформація про якісний склад грунтового покриву, агровиробничі якості грунтів, оцінка їх вартості та їх моніторинг тощо. Брак інформації перешкоджає ефективному використанню земельних ресурсів, оцінюванню їх агроінвестиційної привабливості, ресурсних можливостей і впровадженню новітніх грунтоадаптивних технологій землеробства.

Здійснення цього великомасштабного дослідження дасть змогу отримати достовірну інформацію про сучасний стан грунтового покриву. А це у свою чергу стане основою  вдосконалення нормативної бази для охорони від деградації, оцінювання агровиробничих якостей та бонітування, об’єктивного визначення  цінності грунтового покриву, раціонального його використання тощо. На основі одержаних результатів обстеження грунтів шляхом розроблення надійних критеріїв вдасться вдосконалити «Перелік особливо цінних груп грунтів».

С. БАЛЮК: Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, обстеженню підлягатимуть лише землі сільськогосподарського призначення. Їх у нас 42  мільйони гектарів. Проектом програми чітко визначено методику картографування. Це означає, що грунтова карта має гранично точно відображати всю різноманітність грунтів за еколого-генетичним статусом та їх сучасний стан. Виконання цієї вимоги досягається за рахунок розробленої нової технології картографування та створеного на принципово нових засадах списку номенклатури й діагностики еколого-генетичного статусу грунтів та за використання  картографічної основи у масштабі 1:10000.

При цьому буде забезпечено отримання об’єктивних даних про еколого-генетичний статус грунтового покриву з точністю 95 %.

І. ГРИНИК: Державним замовником програми є Міністерство аграрної політики та продовольства України, а виконавцями — Національна академія аграрних наук, Національний науковий центр «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України», державна установа «Інститут охорони грунтів України» Міністерства аграрної політики та продовольства України, Держземагентство України та державне підприємство «Інститут землеустрою». 

Головним координатором науково-методичного забезпечення та великомасштабного обстеження визначено Національний науковий центр «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» НААН України.

Робочою одиницею досліджень є грунтові партії у складі керівника, шести грунтознавців, двох агрономів і двох землевпорядників. А в регіонах поширення зрошуваних та осушених земель до складу грунтової партії долучатиметься фахівець-меліоратор (представник гідрогеолого-меліоративної служби Держводагентства України).

У кожній області мають бути створені регіональні центри проведення великомасштабних досліджень на основі ДУ «Інститут охорони грунтів України» із залученням фахівців вищих навчальних закладів та Держземагентства України.

С. БАЛЮК:  За попередніми розрахунками, загальна вартість проведення великомасштабного обстеження грунтового покриву України сягає 6 мільярдів гривень, або ж у середньому 143 гривні на гектар.

І. ГРИНИК: Розрахунки показують, що кошти окупляться додатковим прибутком за 6 років.

Більше того, реальний еколого-економічний ефект полягатиме в покращенні стану навколишнього природного середовища, зменшенні забруднення довкілля та зниженні на 10—15% витрат на відшкодування збитків від негативних явищ в агроландшафтах, запобіганні втрат від зменшення родючості грунтів, їхньої деградації, поліпшенні якості виробленої продукції, що в цілому буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва.

С. БАЛЮК: Здійснення цього проекту матиме ще й позитивні соціально-економічні наслідки. Зокрема, базова інформаційна основа сприятиме ефективному управлінню грунтово-земельними ресурсами та земельними відносинами на  всіх рівнях влади.

Соціальна ефективність буде досягнута за рахунок збільшення робочих місць, збереження наукового кадрового потенціалу, підвищення його кваліфікації, зокрема через спеціальну підготовку грунтознавців для проведення грунтового обстеження. Крім того, формування додаткового фонду оплати праці слугуватиме джерелом для додаткового наповнення соціальних фондів держави.

У разі підвищення нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення буде можливим забезпечення додаткових надходжень податків і зборів до державного та місцевих бюджетів, зокрема від плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Крім того, бюджетна ефективність полягатиме ще й у тому, що створені аналітичні лабораторії, устатковані новітнім обладнанням, залишаться у власності держави і можуть бути ефективно використані для проведення моніторингу грунтів, зокрема їхньої якості. Це, у свою чергу, посилить регулювальну роль держави, зокрема функцію контролю за якістю грунтів, що дасть змогу проводити ефективну політику щодо економічного стимулювання відтворення родючості грунтів або стягнення за її втрату.

ДОСЬЄ «УК»

Ігор ГРИНИК

Народився 1970 року у селі Хоросниця Мостиського району Львівської області. Закінчив Харківський державний аграрний університет. Трудовий шлях розпочинав агрономом. Працював на керівних посадах у наукових установах Національної академії аграрних наук. Академік НААН, з квітня 2013-го — перший віце-президент НААН.

Святослав БАЛЮК

Народився  1946 року в Росії. Закінчив Харківський сільгоспінститут. З 1967 року працює в Інституті грунтознавства та агрохімії, який очолює з 2008 року. 

Михайло СВОЯЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»