Інформаційна війна проти України не обмежується валом брехливої інформації, яку вивергають численні російські мас-медіа, що вкотре підтвердили недавні одеські події. До речі, гавкання гідно оцінили в Кремлі. Як повідомляють «Ведомости», «за об’єктивність під час висвітлення подій у Криму» президент Путін нагородив понад 300 співробітників ЗМІ, про що йшлося у вчорашньому номері «УК».

Процес оббріхування торкнувся і таких делікатних сфер, як культура й освіта. Під його жорна потрапляють персони, якими росіяни мали б пишатися. Так, минулого місяця депутат Держдуми РФ від «Єдіной Россіі» Євгеній Федоров, патякаючи про Україну, принагідно звинуватив популярного рок-музиканта Віктора Цоя в розвалі Радянського Союзу. Мовляв, покійний митець працював на ЦРУ, і його останні пісні написані групою спеців із Голлівуда. Не здивуюся, якщо такі депутати, приміром, доводитимуть, що у 1980-х Цой заступив агентурне місце Висоцького, який начебто теж переспівував придумані для нього за океаном пісні, що пришвидшило крах СРСР.

Образ ворога формується навіть для росіян-дошкільнят. Так, учасники Всеросійського молодіжного проекту «Сєть», як свідчить розповсюджена на днях в Інтернеті інформація з посиланням на «Ехо Москви», презентували «Вєжлівую азбуку» (даруйте, назвати її «Ввічливою абеткою» якось не пристало). Ініціатива цієї, на перший погляд, корисної справи належить молоді далекого від України Іркутська. Судячи з повідомлення, це навчальне диво не загубиться в хащах східносибірської тайги, бо вже до кінця весни відповідними посібниками забезпечать школи більш ніж півмільйонного міста, а згодом розповсюдять по всіх теренах неосяжної Росії. Творці «азбуки» запевняють, що вона формуватиме у дітей міцні асоціації, бо складається з літер, що позначають значущі для сучасної РФ символи. Мовляв, малюки вчитимуться любити батьківщину, поважати свій народ і його культуру.

Усе начебто правильно і педагогічно. Але не треба мати надто аналітичного складу розуму для визначення, що насправді ховається за фасадом цієї цинічної пропагандистської тріскотні. Варто заглянути в саму «азбуку», щоб одразу дійти висновку: її мета — дати маленьким росіянам уявлення, що таке Україна в розумінні дяді Путіна і з чим її треба їсти.

Перша літера «А» закріплює в дитячих голівках поняття «Антимайдан» (тупувато давати малечі складне слово із запозиченим префіксом «анти», краще традиційний «Арбуз» — коротше, образніше і смачніше, та хіба ж ціль — викликати у малюків приємні асоціації?). Друга літера «Б» починає не звичне слово «Барабан», а — «Беркут». Третя — «В» — означена гарним «Вежливость», але проілюстрована спілкуванням «зеленого чоловічка» з хлопчиком — вояк дарує дитині кота.

Літера «Д» опирається на «Донецк», наче авторам забракло російських географічних назв, і вони вхопилися за український топонім. Не патріотично, згадали б ще й Дублін чи Делі. Але столиця Донбасу в «азбуці» не випадкова, бо чільне місце у правописній системі із 33 буквених знаків посіла і кримська тема. «С» — «Севастополь», «Я» — «Ялта». Саме ж слово «Крым» презентує літеру «Ы», ще й знущальний малюнок — дорожній знак із перекресленим українським відповідником «Крим».

А ось святому для кожного росіянина слову «Москва» місця в іркутській «азбуці» не знайшлося. Літеру «М» представляє «Медведь». «Кремль» теж відсутній, на «К» — «Конституция». Зате президента країни і ще кількох знакових постатей креативна сибірська молодь не оминула. «П» — «Путін», «О» — «Отец» із зображенням патріарха Кирила (добре, що Одесу не причепили). Із «Ъ» слова не починаються, але автори переконані, що слову «Твердость» відповідає портрет міністра Лаврова. Найдивніше те, що «Х» — «Храбрость» — символізує так званий прокурор анексованого Криму Наталія Поклонська. Дійсно, масштабна фігура.

В цій «абетці» знайшлося місце і для більш стійких понять, ніж персоніфіковані державні діячі і святі отці, більшість із яких діти, ставши дорослими, все одно забудуть. Зокрема, «Ж» — «Жизнь», «З» — «Закон», «И» — «История», «Л» — «Любовь», «Н» — «Народ». І вже зовсім не серйозний вигляд має «Ешкин кот» для літери «Е» (з двома крапочками зверху, бо «Е» — «Единение»).

Ознайомлення з цим освітнім шедевром викликало бажання пересунути деякі літери і малюнки, як у дитячій грі «п’ятнашки». Приміром, двоголового орла від «Р» («Россія») перетягнути до слова «Беркут», портрет міністра закордонних справ — до «Ешкин кот», а президенту знайти місце поряд з літерою, що позначає «Храбрость».

Відгуки щодо цієї «абетки» засвідчили: я такий не один. Наші співвітчизники з притаманним їм гумором на форумах так висміяли цю безглузду задумку росіян, що мої «удосконалення» самому видалися нецікавими. Апофеозом знущань стала пародія «Ватна азбука».

Гумор — це добре, однак творіння в кращих традиціях гітлерюгенда примушує замислитися, що зовсім не для дружби з нами виховують у Росії своє прийдешнє покоління.