ЕКСПОЗИЦІЯ
Запорозька Січ відкриває секрети чоловічого способу життя
«Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не вартий і собаки», — жартували козаки над тими, хто не любив тютюнового диму. Серед молодих козаків люлька була ознакою сили, серед зрілих — символом авторитету, для старших же січовиків — атрибутом мудрості.
Відомо, що українські козаки курили ще задовго до того, як тютюн з Америки потрапив до Європи. Як підтверджує відомий запорізький історик завідувач Запорізького історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» Михайло Левченко, для наповнення люльки вони зазвичай використовували м’яту, чебрець, ромашку, звіробій та інші рослини з лікувальними властивостями. З появою тютюну змішували з ним ці трави, бо заокеанське зілля було у ті часи занадто дорогим. А ось допінгові рослини не курили, оскільки від природи були надзвичайно відважними і сильними. Було серед них і чимало характерників — тих, хто не боявся ні шаблі, ні кулі. Існує думка, що куріння лікувальних трав і медитація надавали характерникам додаткової над?природної сили.
Козаки «бавилися» лікувальними травами. Фото надане автором
Ознайомитися із розмаїттям форм, кольорів і технікою виготовлення люльок можна на виставці, віднедавна відкритій в одному з виставкових куренів «Запорозької Січі» на Хортиці. В експозиції представлено 280 люльок, з них 180 автентичних, датованих XVII—XVIII століттями. За походженням це 45 різновидів люльок для куріння — східних (кримських і турецьких), західних (французьких і польських) і місцевих, українських. Кілька фігурних шматочків глини, що зачаровують орнаментом, було знайдено поблизу міста Славута Хмельницької області.
На виставці можна розглянути всі деталі мініатюрних носогрійок, як їх називали козаки. Це допоможуть зробити лінзи і збільшені копії — 17 гротескних люльок, які зробили сучасні запорізькі майстри. Таємничості й незабутньої атмосфери експозиції додає її оформлення: тут використано дзеркальні поверхні, гру світла й тіней і навіть аромати.
Одну зі стін виставкової зали прикрашає репродукція картини «Козак Мамай». Улюбленого народного героя зображено у момент роздумів із люлькою в руках. Дослідники козацької доблесті дотримуються думки, що він перебуває у стані медитації. Саме цю версію автори виставки заклали в основу експозиції, запропонувавши розглядати традиційну козацьку люльку як інструмент для медитації.
— Серед представлених раритетів не знайдете двох схожих — усі люльки ексклюзивні, — пояснила хранителька експозиції Наталя Лаврова. — Більшу частину експонатів передали в дар музеєві колекціонери. Багато з люльок, зокрема глиняні, зроблено понад 300 років тому, це історична цінність.