ДИСКУСІЯ

З настанням осені та зими тема постачання газу виходить  на перший план і ставить нові запитання
 

У ході недавнього «круглого столу» «Україна і Росія на порозі нового газового конфлікту?» перший секретар посольства Німеччини в Україні Таня Байєр сказала, що чинний газовий контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом» унеможливлює повторення «газової війни» між Україною і Росією. Звертає на себе увагу ключове слово — чинний. Тобто німців, які отримують паливо набагато далі географічно, влаштовує, що Україна платить за нього дорожче від них? Чи не тому, що нині Європа переконана у відсутності перебоїв з транзитом газу?

Адже, як заявив голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов: «Жодних дій, які робилися раніше керівництвом держави з приводу блокування поставок газу в Європу, не буде. Європейські партнери повинні бути впевнені, що Україна буде надійним партнером у цьому стосунку».

Зрозуміло, його впевненість була б далеко не такою твердою, якби окрім політичного базису, Україна не опиралась нині на тверду економічну надбудову. Точніше — новобудову.

Наша відповідь — вугілля

Жодної газової війни немає. Є, хоча і досить запекла, цілком цивілізована спроба вивести умови однобічно невигідного контракту на рівень взаємовигоди. Не виходить? Є інші цивілізовані норми. «Ми вже подали нашим партнерам з «Газпрому» Росії заявку на закупівлю 27 млрд кубів газу в наступному році. Це різке зменшення, тому що цього року ми закуповуємо 40 млрд», — сказав днями міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко. І наголосив, що одним із головних напрямків сьогоднішньої енергетичної політики уряду є зменшення споживання в Україні природного газу: «Є відповідне доручення Президента. І вже почалася його практична реалізація».

 — Ми замінимо газ в енергетичному балансі країни на вугілля. Збільшення видобутку вугілля у нас буде приблизно на 8%, або на 4,5—5 млн тонн більше, ніж у минулому році. Тобто ми спроможні замінити вугіллям газ, який повинен бути спалений у балансі, — підкреслив Юрій Бойко.

 Ці слова значно доповнили такий аргумент, як значне зростання економічних показників України у нинішньому році. Недарма нещодавно комісар Європейського Союзу з питань енергетики Гюнтер Еттінгер у Брюсселі заявив про те, що Єврокомісія готова сприяти у пошуку компромісу в газовому питанні між Україною та Росією. Тут ключове слово «компроміс», а не «чинний контракт».

Піднесення економіки — покращення інвестклімату

Тонкощі зміни інтонацій у «енергетичних» переговорах між Україною, Європейським Союзом та Російською Федерацією обумовлені багатьма чинниками, в тому числі і політичними. Але, принаймні з українського боку, набагато серйознішу роль почали відігравати економічні важелі.

За найсвіжішими даними Міністерства фінансів, зростання економіки України з початку 2011 року відбувається прискореними темпами: реальне зростання ВВП за підсумками 7 місяців — близько 5,0%; обсяги промислового виробництва у січні-липні ц. р. зросли на 8,7%; зростання прибутку підприємств у січні-травні становило 20,4%; експорт товарів та послуг за січень-липень збільшився на 33,5%.

Перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку та торгівлі Андрій Клюєв проілюстрував, як це впливає на інвестиційний клімат. За його словами, в цьому році підвищилась роль інвестиційного попиту: загальний обсяг інвестицій в основний капітал у січні-червні зріс на 15,9% на противагу його падінню на 7,4% в січні-червні 2010-го. Така динаміка — свідчення виходу з інвестиційної кризи на тлі загальної стабілізації й зростання економіки.

Він також назвав основні чинники зростання. Це збереження макроекономічної стабільності, фіскальна політика, спрямована на зменшення податкового навантаження, фінансування з бюджету витрат на розвиток, що й дало результат. Збільшення чистого притоку прямих інвестицій, за попередніми даними, — до 3 млрд доларів.

З другого боку, це дає українським компаніям можливість виходити на лідируючі позиції в світі. Наприклад, як стало нещодавно відомо, за рейтингом аудиторської компанії Deloitte група «Метінвест», НАК «Нафтогаз України» і держпідприємство «Енергоринок» увійшли до десятки найбільших компаній Центральної та Східної Європи. І це стосується не лише «китів». Як повідомив керуючий партнер Deloitte Володимир Вахт, з 43 українських компаній, які увійшли в рейтинг, 41 продемонструвала зростання доходів.

З іншого боку, покращення справ в Україні збільшує зацікавленість закордонних концернів українськими промисловими об’єктами, що виставляються на приватизацію.

 Кожна проблема має своє розв'язання — на зміну газу прийде вугілля. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Зростання  уваги до України

Це чудово видно на прикладі ПЕК. Вже писалося про розпочату в нинішньому році приватизацію двох енергогенеруючих компаній «Дніпроенерго» і «Західенерго» (в наступному — «Донбасенерго» і «Центренерго»), а також семи обласних енергопостачальних компаній. І про низку американських, італійських, швейцарських, німецьких і т.д. концернів, які, так би мовити, вишикувались у чергу серйозної зацікавленості. Так ось, їх шеренга на фоні інвестиційного покращення також зростає.

В переліку сьогодні з’явилась фінська «Фортум», добре відома в Росії, де вже купила два енергогенеруючі підприємства. А минулого літа вона підписала угоду з «Лукойлом», значна частина якої стосується модернізації потужностей теплової енергетики та енергетичних мереж — саме того, що виставлено на приватизацію в Україні.

Німецький енергетичний концерн RWE був у вищевказаній «черзі». А ще він улітку раптом уклав угоду про СТРАТЕГІЧНЕ співробітництво з… «Газпромом». А ще зовсім нещодавно ТОВ «Газпром енергохолдінг» та ВАТ «ЕМАльянс» заявили про підписання угоди про партнерство в галузі спільної реалізації інноваційних проектів. ВАТ «ЕМАльянс» — одна з провідних російських машинобудівних компаній в галузі проектування, виготовлення й комплексної поставки обладнання для теплової енергетики.

У Росії давно подейкують про погіршення інвестиційного клімату. Якщо говорити про енергетику, то її закордонні інвестори не задоволені рішеннями російського уряду щодо «ручного» утримування тарифів на електроенергію. В Україні, нагадаю, незважаючи на останні їх підвищення, ціна електроенергії для населення набагато нижча від російської. Є поле для заробітку, коли прийти в Україну…

Що цікаво. Тут відслідковується ще одна тенденція. Закордонні компанії намагаються зайти в наше приватизаційне поле через Росію, російські — в альянсі із закордонними компаніями. У випадку з «Газпромом» не варто аж так покладатись на «ідеологічну» складову: мовляв, через так звану «газову війну» зайти в Україну безпосередньо, без, у цьому разі, німецьких партнерів, — годі сподіватись.

Немає в бізнесі ідеології. Є лише бізнес. Якщо компанія запропонує кращі умови купівлі, найшвидші терміни модернізації, збереження робочих місць для конкретного підприємства українського ПЕК, цілком можуть спрацювати закони бізнесу. Але для держави повинні працювати ще й закони національної безпеки. Ними ми, за великим рахунком, нехтували 19 років. Що з цього вийшло — читайте «газовий» контракт, підписаний колишніми «державними діячами».

«Газпром» у цьому разі не лише російський газ. А й російське вугілля. Чому? Бо воно, добуте кар’єрним способом, дешевше. Нікому не приходить на думку прислів’я про шило і мило?

 Наша мета — імпортозаміщення

— Завершується розробка програми імпортозаміщення. Певен, це один з найбільш важливих документів за останній час. Обсяг імпорту промислових товарів за 2001—2010 роки збільшився приблизно в 4 рази, у той час як власне виробництво зросло лише у 3,2 раза. В міжнародній торгівлі Україна досі займає нішу торгівлі сировинними товарами, водночас являючи собою відкритий ринок для збуту товарів з інших держав. Якість життя в нашій країні визначають, на жаль, не українські товари, — сказав Прем’єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабінету Міністрів.

Таку ситуацію він назвав незадовільною, оскільки вона робить вітчизняну економіку вразливою для зовнішніх ризиків. «Час, — підкреслив глава уряду, — коли доля України залежала від того, чи дасть МВФ черговий кредит, чи зростатимуть світові ціни на нафту і газ, чи буде стабільним попит на металургійну продукцію і продукцію хімічної промисловості, має відійти у минуле. Ми повинні створити значно самодостатнішу економіку».

Якщо екстраполювати сказане на вітчизняний ПЕК, на об’єкти енергетики, що підлягають приватизації, на вугільну промисловість, то ці слова надзвичайно перегукуються із заявою Юрія Бойка про скорочення споживання газу й збільшення видобування та споживання вугілля.

До речі, за інформацією Прем’єра, протягом наступного року на всіх українських шахтах будуть встановлені автоматизовані системи контролю безпеки. Кошти виділені, на десяти шахтах такі системи вже випробувано. Тобто такі факти, цеглина за цеглиною, вже сьогодні вказують на фундамент, який будується замість руїн вітчизняного ПЕК.