ПРОЕКТИ
У США наростає невдоволення несправедливістю у розподілі національних багатств
Біля підземки, найближчої до нашого доволі тихого й благополучного мікрорайону, з’явився новий бомж: чоловік років 50, не босий, з неспитим обличчям, у небрудних джинсах, не наркоман. Поряд з ним — візок з білою ще ковдрою-пуховиком, деяким домашнім начинням і записка, набрана великим шрифтом на комп’ютері. Про те, що «втратив роботу, захворів, потрапив до лікарні, не зміг оплачувати житло, втратив дах над головою. Тепер голодний, бездомний, безробітний. Допоможіть!» Власне, це не новий бомж — це новий штрих до сьогоднішнього обличчя Америки, яке змінюється на очах.
Війна — палацам
Тим, хто цього не помічає, вирішили нагадати сотні нью-йоркців — безробітних, бездомних, ошуканих, принижених, які 17 вересня розпочали безпрецедентну акцію «Займи Вол-стріт!» (Occupy Wall Street). Її організатором називають канадця естонського походження Калле Ласна. Він мав намір використати для соціального протесту в США досвід масових демонстрацій у Північній Африці й на Близькому Сході, зокрема в Єгипті. Як і єгиптяни-борці з диктатурою Хосні Мубарака, американці, невдоволені всевладдям Вол-стріт, використовували для координації своїх дій Інтернет. Було відкрито рахунок в мережі Twitter, з’явився також відповідний сайт. Калле Ласн при цьому наголошував: акції, які планується проводити і в інших країнах, мають бути мирні. За його словами, учасники демонстрацій невдовзі визначать, які саме вимоги вони конкретно пред’являть Бараку Обамі. Ласн планує вивести на Вол-стріт 20 тисяч протестувальників. Втім, він може планувати будь-що, але поліції, швидше за все, дано вказівку припинити «безладдя».
Учасники маніфестацій на Вол-стріт, які вимагають справедливості в розподілі національних багатств, встановлення такого ладу, за якого не буде такої глибокої прірви між бідними й багатими, як нині, захотіли встановити на Вол-стріт намети. Однак поліція сказала їм «No!» І тоді маніфестанти перебралися до Бетері-парку, звідки, як на долоні, видно статую Свободи. 24 вересня, коли маніфестанти спробували влаштувати грандіозну ходу Манхеттеном, вартові порядку вийшли на них зі сльозогінним газом, а найнепокірніших вихоплювали з колон і кидали у «воронки». Так, було заарештовано більш як 100 маніфестантів. Але це був тільки початок. 2–3 жовтня на Бруклінському мосту в Нью-Йорку поліція заарештувала ще 700(!) осіб, які брали участь в акції Occupy Wall Street. Однак на їхнє місце прийшли інші.
«Цей рух — горизонтальний за природою, — каже Джейсон Ахмаді, один з організаторів акції. — У кожного, хто сюди приходить, є на те свої причини...»
Фінансова дієта не для багатих
Патрисія Велш, медсестра, приєдналася, наприклад, бо її обурює, що сьогодні в ситій Америці тисячі дітей голодні. «Я не виступаю проти кожного мільйонера чи мільярдера, — каже вона. — Але вони повинні зрозуміти, що ми — це ті люди, завдяки яким вони заробляють свої великі гроші. Ці мільйони-мільярди з’являються за рахунок тих, хто тяжко працює, отримуючи жалюгідні суми. А вони сидять у своїх «вежах зі слонової кістки» й думають, як уникнути податків...»
24-річна Джесіка Грей розповіла, що змушена залишити коледж, бо її батька звільнили з роботи, на якій він пропрацював 26 років.
Однією з головних обіцянок Барака Обами під час його передвиборної кампанії були слова про потребу поставити на місце «акул» з Вол-стріт. І в перші роки свого президентства він навіть ввів посаду «зарплатного царя» — спецчиновника адміністрації, якого зобов’язали контролювати розмір зарплат у компаніях, на порятунок яких держава скерувала більш як 2 трлн дол. У 2009 році бонуси й зарплати значно (на 90%) скоротилися у таких компаніях, як Bank of America, AIG, General Motors, Chrysler та ін. Однак «фінансова дієта» протрималася недовго. Після спроб Барака Обами обмежити астрономічні бонуси, які отримують топ-менеджери Вол-стріт, здавалося, що фінансова Мекка Америки принаймні так відкрито не афішуватиме своїх заробітків. Але те, що можна приховати від учителів, поліцейських і пожежників, в Америці не приховаєш від Wall Street Journal.
За даними цієї газети, торік співробітники провідних американських фінансових компаній отримали преміальних виплат на $135 млрд. Для прикладу: банк Greenhill&Co підвищив компенсації та пільги на 16% — до $159,9 млн, а один з найбільших фінансових «китів» — Bank of America — на 11% — до $35,1 млрд.
Середня сума виплат в розрахунку на одного працівника збільшилася на 3% — до $141 тис. на рік, топ-менеджери ж отримали ще вищі винагороди.
Наприклад, Bank of America винагородив свого генерального директора Браєна Мойнігана акціями на суму $9,05 млн. До слова, річна зарплата Мойнігана — $ 1 940 070.
А тим часом безробіття в країні сягнуло майже 10% (серед афроамериканського населення — до 16%), в абсолютних числах армія безробітних зросла до 14 млн, а зовнішній борг країни опустився до абсолютно критичної позначки — 14,8 трлн дол.
Зріють грона гніву
Найпопулярніше гасло нинішньої акції — «Прокинься, Америко!» Маніфестанти, які поки що мирні, виступають проти «зрослої сили правлячого капіталу», «непропорційного впливу корпорацій у політичній сфері», «жирування банків» у той час, коли звичайні люди рахують кожен цент, політики, за якої «бідні стають ще біднішими, а багаті — багатшими». На мітингах лунають промови про «класову війну, яку ведуть проти бідних багаті», заклики до «революції» та «змін». Демонстрантів підтримав Джордж Сорос, а один з найбагатших людей планети Ворен Бафет виступив з ініціативою підвищити податки для найбагатших американців, які отримують від 500 тисяч на рік і більше.
Супротивники ж нинішньої акції трудової Америки вбачають у антиволстрітівських виступах червоний «привид комунізму», який блукає Нью-Йорком, й вимагають відразу ж його знищити, ще в зародку. Проводять аналогії з Парижем 1968 року, згадують «французьку формулу: 40 — 60 — 1000 (40-годинний тиждень — пенсія в 60 років — мінімальна зарплата 1000 франків) і гасла на кшталт: «Будьте реалістами — вимагайте неможливого!» чи «Твоє щастя купили — вкради його!» Тодішні події, на їхню думку, розвивалися за подібним сценарієм: спочатку студенти і радикальні ліві, потім профспілки, за ними політичні вимоги, які привели до відставки де Голля і докорінної зміни французького суспільства.
Антиволстрітівські протестувальники поки що не висунули своєї остаточної формули, хоч запевняють, що проти нинішньої економічної політики Білого дому виступають майже 99% населення США й тільки 1% її підтримує.
Організатори заявляють, що на боротьбу з несправедливістю вже піднімається вся Америка, люди «різних рас, статі й віровизнань» — по всій країні пройшли акції «Займи Бостон!», «Займи Лос-Анджелес!», «Займи Чикаго!»... І хто знає, які грона визрівають у середовищі тих, хто сьогодні не може звести кінці з кінцями і в останній надії йде мітингувати. Вірогідно, що вже незабаром ми станемо свідками народження в країні ситуації, коли низи не схочуть, а верхи не зможуть.
Катерина КІНДРАСЬ,
для «Урядового кур’єра», Нью-Йорк