ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ

Європейська спільнота переймається правами дітей і підлітків, що перебувають у конфлікті із законом

Лариса УСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»,
Київ — Брюссель — Київ

Жорстоке поводження із в’язнями у місцях позбавлення волі — одна з реалій нашого життя. Упевнена, дехто навіть може закинути: а хіба той, кому начхати на закон, на інше ставлення заслуговує? Заслуговує чи ні — питання філософське, та на сто відсотків можна бути переконаним в одному: люди за будь-яких умов повинні залишатись людьми. Адже не вельми гречне поводження з якимось убивцею, гвалтівником чи маніяком — це одне. І зовсім інше, якщо за гратами опиняється невинна людина. А що гріха таїти, таке у нашому суспільстві ще трапляється.

Або, скажімо, дитина чи підліток, яким — попри прикрі моменти в житті — ще тільки будувати це саме життя. Ось одна з дитячих історій, якою поділилися фахівці Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Тих історій, які змушують нас замислитися. А втім, висновки нехай кожен робить самостійно.

У них попереду ціле життя, і суспільство повинне допомагати його налагодити. Фото з сайту gazeta.ru

Тримали з рання й до смеркання

…Улітку 2009 року на околиці Харкова вбили випускницю однієї з тамтешніх шкіл. Звісно, оперативники почали прочісувати мікрорайон, у якому вона жила, і до райвідділу потрапило чимало учнів школи, у якій вчилася дівчина. Ба, навіть її подруг. Гадаєте, міліціонери чемно поцікавилися у підлітків, що їм відомо про злочин, і відразу відпустили додому? Який наїв! Кілька дівчат, які давали свідчення у зв’язку зі скоєним злочином, розповіли батькам, що міліціонери поводилися з ними дуже грубо. Приміром, 16-річна школярка, та ще й інвалід з дитинства (її міліціонери забрали з дому о пів на сьому ранку і протримали у відділку до 11-ї години вечора), поскаржилася, що, чекаючи, коли її покличуть, аби поспілкуватися, вона цілий день простояла в коридорі. І хоч того дня була нестерпна спека, їй не те що їсти — навіть пити ніхто не запропонував! Мабуть, дівчина повинна бути вдячна, що хоч у туалет один раз відпустили…

А мати іншої школярки розповіла, що міліціонери теж забрали доньку з дому з самісінького рання й тримали до вечора, нічого не повідомляючи. Коли жінка сама вирішила з’ясувати, що й до чого, їй досить грубо «пояснили», що триматимуть дівчину стільки, скільки вважатимуть за потрібне. І це попри те, що пізніше достеменно з’ясувалося: жодна зі школярок до злочину причетною не була. Та, що дуже дивно, порушень у діях працівників міліції щодо дітей (а батьки таки скаржилися!) інспекція з особового складу не побачила.

Не тільки наша біда

Кілька подібних історій лягли в основу документального фільму, знятого за підтримки ЮНІСЕФ, і цю стрічку побачили учасники конференції на високому рівні з питань правосуддя щодо дітей «Від викликів до можливостей», що нещодавно відбулася у Брюсселі (Бельгія). Організована Європейською комісією та Регіональним відділенням ЮНІСЕФ для країн СНД та Центральної і Східної Європи, вона зібрала під одним дахом фахівців, котрі не лише ділилися досвідом розв’язання проблем ювенальної юстиції, а й намагалися відшукати найоптимальніші шляхи, які будуть прийнятними не лише на теренах окремо взятих Албанії, Таджикистану чи України, а для світової спільноти загалом.

Учасники форуму із прикрістю зазначали, що права десятків тисяч дітей і підлітків порушуються майже щодня: вони не тільки стають жертвами злочинів, а й не отримують потрібного доступу до правосуддя. І все тому, що чинна система правосуддя у названому регіоні поки що не здатна ефективно захищати вразливі групи. Скажімо, в одній із країн дітям ромів (і такий випадок розглядали у Європейському суді) часто відмовляють у праві на навчання. В Україні є проблеми з виплатою соціальних допомог. Практично скрізь діти не мають можливості поскаржитися на дії своїх кривдників — для цього просто не існує ефективного механізму, а якщо формально він навіть є, дітей ніхто не чує. І це в кращому разі. У гіршому — скаржника може чекати аж надто «веселе» життя.

Проте, зазначила під час свого виступу Ірина Кучеріна, яка представляла на форумі управління захисту прав та свобод дітей Генеральної прокуратури України, захист прав дітей для України справді став загальнонаціональним пріоритетом. І нехай далеко не все вдається відразу, ми наполегливо працюємо у кількох напрямках: найголовніший — приведення нашого законодавства у відповідність із європейськими нормами і особливо щодо вдосконалення правової системи захисту інтересів неповнолітніх.

«Насамперед, — підкреслила Ірина Геннадіївна, — йдеться про розвиток кримінальної ювенальної юстиції та кроки для створення правових основ запобігання насильству щодо дітей». Водночас Україні доводиться розв’язувати і складну кадрову проблему: система ювенальної юстиції зможе працювати максимально ефективно тільки тоді, коли буде вдосталь психологів, вихователів, дитячих захисників, прокурорів і суддів, коли діти й підлітки, які вступили у конфлікт із законом, чітко знатимуть, що їх не тільки вислухають, а й почують і навіть зроблять усе, аби допомогти вибратися із тієї пастки, яку влаштувало життя.

Досвід інших країн

Якою б складною ця проблема кому не видавалася, її розв’язання потихеньку рухається вперед. Причому увагу їй приділяють фактично у всіх країнах без винятку. Різниця в тому, що пріоритети кожна країна розставляє по-своєму, з огляду на власне розуміння проблеми, менталітету нації й, звісно, фінансових можливостей.

Цікавий, приміром, досвід Грузії. Ця країна створила стратегію реформування ювенальної юстиції, яка складається з восьми напрямків. Серед них — профілактика правопорушень серед неповнолітніх, розвиток заходів, альтернативних позбавленню волі, робота з молоддю, котра вступає у конфлікт із законом, а також збирання і нові методики опрацювання статистичної інформації, що дасть можливість повніше бачити картину, пов’язану з дитячою і підлітковою злочинністю.

«Потрібен єдиний комплексний підхід до розв’язання проблеми, — зазначила під час міжнародної конференції міністр юстиції Грузії Теа Цулукіані, — який ми і втілили у стратегії. Якщо говорити про основні моменти, то це створення відповідного механізму, який би сконтактовував молодь із тими службами, що їм потрібні на певному відтинку життя, а також залучення неурядових організацій до профілактики дитячої й підліткової злочинності й реабілітації тих, хто виходить із місць позбавлення волі». Окрім того, за словами грузинського міністра юстиції, слід напрацювати план дій, який би дав можливість запобігти ювенальній злочинності в майбутньому. Перший крок у цьому напрямі Грузія вже зробила: йдеться про спеціальну програму «Вибір за вами», яка охоплює увагою дітей і підлітків із груп ризику.

Одним з найважливіших інструментів захисту прав дітей вважає ювенальну юстицію і міністр юстиції Таджикистану Рустам Менглієв. За його словами, діяти потрібно, спираючись на дві основні ідеї: по-перше, враховувати, що неповнолітні — через свій вік — ще не здатні повністю усвідомлювати наслідки власних вчинків, а по-друге, найважливіше те, що дітей ще можна перевиховати. «Ми хочемо відмовитися від практики утримання дітей у закладах закритого типу, — зазначив Рустам Менглієв, — тож уже зараз є кілька пілотних регіонів, де ми напрацьовуватимемо  подібний досвід — з тим, аби розповсюдити його по всій країні». До найбільших труднощів міністр юстиції Таджикистану зараховує брак досвіду запровадження заходів, альтернативних утриманню дітей за гратами.

Про те, що країна не має досвіду альтернативних заходів, говорив і заступник міністра юстиції Вірменії Арам Орбелян. Роз?в’язуючи цю проблему, у Вірменії одночасно збираються працювати у напрямі запобігання ювенальним правопорушенням. Передусім ідеться про бесіди поліцейських, учителів, психологів із дітьми у школах. Окрім того, за словами чиновника, Вірменія докладе максимум зусиль, аби готувати спеціалістів для ювенальної системи у комплексі, що, до речі, актуально практично для всіх країн Центральної і Східної Європи та Азії.

Усі учасники конференції зазначили, що, аби розв’язати проблему ювенальної юстиції загалом, а не лише якийсь її окремий аспект, зусиль одного тільки профільного відомства замало. Важливе розуміння всього комплексу завдань на рівні держави, тобто державна політика у сфері ювенальної юстиції, а також взаємодія різних відомств, так чи інакше причетних до цієї сфери. Причому не просто взаємодія, а, на думку Уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка, чіткий алгоритм дій, який надасть можливість досягти поставленої мети за найкоротші терміни. І, звісно, потрібне відповідне державне фінансування, інакше будь-яка, навіть найкраща ініціатива, буде зведена нанівець.

Ставка — на профілактику

До речі, в Україні ухвалено Концепцію розвитку кримінальної ювенальної юстиції, котра й слугує правовою основою для визначення подальшого розвитку цієї сфери. Окрім того, особлива увага — не тільки реформуванню підрозділів кримінальної міліції у справах дітей, а й створенню в системі органів внутрішніх справ уповноваженого підрозділу, який займатиметься профілактикою правопорушень серед неповнолітніх.

Але поки що маємо тут заковику: законодавчі зміни, зазначила заступник міністра юстиції Інна Ємельянова, які дають змогу створити у державі повноцінну систему захисту прав дітей і забезпечать можливість реалізувати Концепцію розвитку ювенальної юстиції, розроблено. Справа за малим, але важливим кроком: усі ці зміни слід якнайшвидше ухвалити, тоді Україна справді зможе ще на крок наблизитися до Європи. Поцікавившись, коли це може статися, «Урядовий кур’єр» з’ясував, що було б дуже добре, аби законодавство у цій сфері модернізували бодай до кінця цього року. Що ж, будемо сподіватися…

З ДОСЛІДЖЕННЯ

Підлітки, що перебувають у конфлікті із законом, вважають, що:

♦ їх треба забезпечувати правовою підтримкою, а справи обов’язково переглядати у суді;

♦ їх потрібно інформувати про їхні права і не слід поміщувати в тюрми;

♦ слід дозволити й полегшити відвідування власного дому й родини, а також відкоригувати години відвідування родичів так, щоб було зручно як останнім, так і самим дітям;

♦ з ними повинні спілкуватися по-людськи, надавати підтримку психологів і лікарів, а співробітники закритих закладів повинні більше їм довіряти;

♦ окрім того, на думку дітей, необхідно зробити ремонт самих закритих закладів, де вони перебувають, перетворити їх на відкриті;

♦ створити для них можливості для занять спортом, організовувати екскурсії, придбати художню літературу для бібліотек, проводити професійно-технічне навчання — з тим, аби в майбутньому була можливість працевлаштування;

♦ і, що найголовніше, — максимально допомагати підліткам влитися у суспільство після їхнього звільнення з місць позбавлення волі.

МОВОЮ ЦИФР 

За 2005—2011 роки кількість неповнолітніх, що перебувають у місцях позбавлення волі, знижується:

• в Україні — на 60%, 
• у Казахстані — на 64%,
• у Киргизстані — на 80%.