ПРОБЛЕМА
Аби вживати власні якісні молокопродукти, треба відродити їхнє промислове виробництво
Термін «немолочне молоко» міцно увійшов у наше життя. На це відреагували не лише вітчизняні споживачі, а й зарубіжні виробники. Схоже, любов, приміром, між киянами і білоруськими молочниками з кожним днем міцнішає. Щоранку біля кіосків, де продають продукцію сусідньої держави, шикуються черги. Аби уникнути вітчизняного фальсифікату, українці купують білоруські продукти. При цьому хвалять і сусідам та знайомим рекомендують.
Чому ж держава, значно менша нашої, експортує молокопродукцію в країну, де умови для її виробництва значно кращі? Білоруси не розвалили великотоварне виробництво. Більше того, вони його значно наростили і зайняли в Європі провідне місце серед лідерів галузі.
Україна, як відомо, лідирує на континенті (і, мабуть, у світі) за темпами знищення молочного тваринництва. Горе-реформатори, які двадцять років тому переконували всіх, що державу нагодують корівки з селянських дворів, своєю політикою відкинули державу на десятиріччя назад. Що ж далі?
Молоко з автомата добре, а з-під корови — краще. Фото Укрінформу
Міністерство вважає дотації шкідливими
Статистика свідчить: виробництво молока в Україні падає з року в рік. Якщо в 2002 році, за даними Держкомстату, вироблялося 14,1 млн тонн, то за Прогнозами, наведеними в програмі економічного і соціального розвитку на 2012 рік, ця цифра заявлена на рівні 10,75 млн тонн. Доводиться констатувати: за 10 років Україна втратила майже 30% виробництва молока, що свідчить про глибоку стагнацію галузі.
За даними експертів галузі молочного скотарства, в Україні склалася ситуація, за якої попит на молоко перевищує пропозицію. Це веде до постійного зростання цін на молокопродукти і до зниження їх якості, оскільки переробникам закуповувати молоко у населення набагато дешевше, ніж у сільгосппідприємств, які більш жорстко стежать за якістю продукції. Експорт молока залишається на низькому рівні, в тому числі через претензії до якості продукції, у той час як імпорт, за прогнозами експертів, в 2012 році перевищить у два рази показники 2011 року.
Аналітики галузі молочного скотарства стверджують, що при збереженні нинішніх тенденцій вже незабаром можна прогнозувати розшарування ринку на два полярні сегменти: дорогих натуральних молокопродуктів і значно дешевших «молоковмісних». Якщо перші будуть по кишені забезпеченим верствам населення, то більшість українських громадян буде задовольнятися продуктами, виготовленими з частковою заміною молочної сировини. Тобто солодковершковий спред — замість масла, напій молочно-соєвий — замість молока, молоковмісний сирний десерт — замість сирку: ці продукти мають всі шанси незабаром домінувати на українських прилавках.
Щоб уникнути цієї ситуації, знизити ціни на молокопродукти і одночасно домогтися гідного рівня якості, необхідно збільшити виробництво молока. Це можна зробити двома шляхами — через збільшення поголів’я великої рогатої худоби і через зростання надоїв.
Збільшення поголів’я ВРХ є комплексною проблемою, розв’язання якої потребує і часу, і значних ресурсів. Наприклад, якщо в 2003 році яловичина становила 51% від виробленого в нашій країні м’яса, то за вісім місяців поточного року лише 7%. Іншими словами, зменшення надоїв молока — це лише один із симптомів кризи в розведенні великої рогатої худоби.
— І все ж, — сказав на зустрічі з журналістами директор департаменту ринків тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства Андрій Гетя, — я б не став драматизувати ситуацію. Так, молочну галузь стабілізувати не вдалося. Молока виробляється менше, ніж торік (а торік менше, ніж попереднього року. — Авт.), але є позитивні сигнали — зменшився спад на підприємствах. А в Харківській і Миколаївській областях наростили поголів’я корів. Думаю, що до кінця року ситуація стабілізується. Наша мета — відродити промислове виробництво.
Посадовець спробував пояснити, чому це не вдавалося в попередні роки. На його думку, цьому перешкоджали дотації виробникам за реалізоване виробниками на переробку молока. Копійки, які виплачували селянам, посадовець назвав шкідливою практикою.
М’яко кажучи, позиція дивна. Особливо тепер, коли більшість молока виробляється на селянських подвір’ях. Доплати, на думку селян, заохочували їх здавати молоко на промислову переробку і були суттєвим доповненням до сімейного бюджету.
— Цього року, — категорично заявив посадовець, — дотацій за реалізоване молоко не буде. Їх отримуватимуть за корову власного відтворення і високу якість продукції.
Додамо, на селянському подвір’ї досягти промислових стандартів майже неможливо.
Бізнес вимагає гарантій
Андрій Гетя запевнив, що за нинішньої цінової політики
виробництво молока рентабельне. А це значить, що відкривається шлях для
інвестицій у галузь. Погодився з ним і президент Асоціації виробників молока
Андрій Дикун. Він підтвердив, що останні два роки, після того, як зросли
закупівельні ціни на сировину, виробництво молока стало привабливим бізнесом.
Про це свідчать кілька потужних комплексів, які збудували. Але чому винятки не
стали правилом?
— Інвестори не йдуть через дорогі кредити, — зробив висновок Андрій Дикун. — Щоб побудувати комплекс, на кожну корову слід інвестувати не менше десяти тисяч доларів США. Окупність вкладень буде років через десять. Наступного року планується зняття мораторію на заборону торгівлі землею. За словами президента Асоціації виробників молока, ніхто не знає, що буде із землею, на якій вирощували для корів корми. В один день ферма може залишитись без поля. Чим тоді годувати тварин? Ринку фуражних культур в Україні немає.
— Тому виробникам молока, — наголосив Андрій Дикун, — потрібні державні гарантії, що ферми не залишаться без поля.
Водночас президент Асоціації виробників молока не погодився з директором департаменту ринків тваринництва профільного міністерства щодо шкідливості дотацій на молоко.
— Дотації, — сказав він, — стимулювали виробництво.
При аналізі позиції представника міністерства і виробників звертаєш увагу на розбіжність у ставленні до проблеми. Чиновник, як йому й годиться наполягає на тому, що є план стабілізації і його виконання забезпечить результат. Представника виробників хвилюють не лише проблеми сьогодення, а й негаразди, які можуть виникнути завтра. Саме цього якраз і бракує в роботі Міністерства аграрної політики та продовольства в останні роки. Проблеми з молоком виникали через невміння чи небажання прогнозувати результат прийнятих рішень. Розвиток галузі не ув’язувався з виробництвом кормів і зерна, соціальною ситуацією в селі. На жаль, уроків з попередніх прорахунків і упущень не зроблено. А тому після зняття мораторію на торгівлю землею тваринництво може накрити чергова хвиля руйнації. Про це треба було думати ще вчора, аби підготувати і внести на розгляд Верховної Ради відповідні законопроекти.