Звертаюся від імені матері-пенсіонерки, ветерана праці, інваліда ІІ групи, дитини війни. П’ять років тому вона приватизувала земельну ділянку біля свого будинку. А потім отримала у спадок від своєї матері будинок і землю. Хотіла і ту ділянку приватизувати, та їй відмовили.
Натомість запропонували цю землю викупити за… майже 100 тисяч гривень. Звідки у пенсіонерки такі гроші? Друзі порадили взяти цю землю в оренду. Як пенсіонерці, ветерану праці та інваліду їй мають надати пільги. Та ні, хоч і зверталася до багатьох інстанцій, встановили ціну — 3% від вартості землі. І знову, де ж пенсіонерці взяти щомісяця по три тисячі гривень, щоб тільки за землю платити?
Проте іншого вибору їй взагалі не надали: або орендуй і голодуй, або прощайся із землею. А ще вже хтось, напевно, накинув оком на мамину землю, бо межі ділянки порушені з відома селищної ради.
Як розв’язати цю проблему?
О. ЖУМАЙЛО, селище Овідіополь, Одеська область
Євген БЕРДНІКОВ,
заступник голови Держземагентства:
— Відповідно до статті 78 Земельного кодексу, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видають відповідно до них.
Статтею 81 Земельного кодексу визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до статті 116, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, провадиться один раз із кожного виду використання.
Порядок і норми безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтями 118, 121 Земельного кодексу.
Використання землі в Україні платне. Плата за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу. Статтею 14 Податкового кодексу встановлено, що земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 268 Податкового кодексу, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів здійснюється відповідно до вимог статей 285—287 цього кодексу.
Щодо порядку обчислення земельного податку зазначаю, що згідно зі статтею 2 Закону «Про державну податкову службу в Україні», здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, а також надання податкових консультацій належить до повноважень органів державної податкової служби.
Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб визначено статтею 281 Податкового кодексу.
Статтею 55 Конституції встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.